Постанова № 71695256, 18.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/493/17 18.01.2018

Провадження №22-ц/784/111/18

Провадження № 22-ц/784/111/18

Категорія 27

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року м. Миколаїв

справа № 470/493/17

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене 07 листопада 2017 року суддею Орловою С.Ф. у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (даля - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), який обґрунтовував тим, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 року встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконував його розпорядження про перерахування та видачу коштів з карткового рахунку та заблокував його в період з травня 2015 року по час розгляду справи, чим порушив умови договору банківського рахунку та права позивача як споживача банківських послуг. Вказаним рішенням суду було зобов'язано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплатити грошові кошти, наявні на картковому рахунку позивача, в сумі 85140грн.13коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, передбачену ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 01.05.2015р. по 12.04.2017р. у загальному розмірі 1 795 605грн. 34коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на необґрунтованість позовних вимог, оскільки спеціальним законодавством - ч. 2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 1.1.5.22. Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною укладеного сторонами договору, передбачений інший розмір пені у разі порушення банком строків здійснення переказу, ніж Законом України «Про захист прав споживачів», а тому у даному випадку цей Закон не може бути застосований.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 1 795 605 грн. 34 коп. пені. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави 8000 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 При цьому апелянт посилався на невірне застосування судом норм матеріального права в зв'язку з неврахуванням доводів, якими обґрунтовані заперечення Банку проти задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 просила залишити рішення суду без змін, оскільки норми матеріального права в ньому застосовані вірно, а посилання апеляційної скарги на постанову Верховного Суду України від 13.05.2015р. у справі № 6-71цс15 - безпідставні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що правовідносини, які склались між сторонами, випливають із договору банківського рахунку.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 року у справі № 470/264/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року, встановлено, що позивач був протиправно позбавлений відповідачем права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними в зв'язку із заблокуванням рахунку позивача у даному Банку в період з травня 2015 року по час розгляду справи, чим порушив умови договору банківського рахунку та права позивача як споживача банківських послуг. Вказаним рішенням суду було зобов'язано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплатити грошові кошти, наявні на картковому рахунку позивача, в сумі 85140грн.13коп. (а.с. 4-8).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з преюдиційності обставин, встановлених рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 року, та наявності у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбаченого ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язку сплатити позивачу як споживачу банківських послуг пеню в розмірі 3% загальної вартості замовлення за кожний день прострочення за період з 01.05.2015р. по 12.04.2017р. (85140грн.13коп. х 3% х 703 дні).

Колегія суддів вважає, що такий висновок відповідає обставинам справи та судом вірно застосовані приписи ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського рахунку банк надає клієнтам фінансові послуги.

За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

З огляду на викладені вимоги законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено, що володілець банківського рахунку є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про застосування до правовідносин сторін при розрахунку неустойки положень ч. 5 ст.10 Законом України «Про захист прав споживачів».

Доводів щодо незгоди ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з визначеним позивачем періодом, за який нарахована пеня, апеляційна скарга не містить.

Посилання апелянта в обґрунтування своїх доводів на постанову Верховного Суду України від 13.05.2015р. у справі № 6-71цс15 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки викладена у ній правова позиція стосується усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пунктів 6.7., 6.8. Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010р. № 223.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року.

Разом із тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає, що він підлягає зменшенню з 1 795 605 грн. 34 коп. до 90 000грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення в частині розміру стягнення пені слід змінити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені з 1 795 605 грн. 34 коп. до 90 000грн. (дев'яноста тисяч гривень).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді І.В. Лівінський

Н.О. Шаманська

_________

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року