Ухвала суду № 71694750, 19.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1750/17

Провадження №11-кп/772/270/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Спринчука В.В.,

суддів: Бурденюка С.І., Дедик В.П.,

із секретарем Табачук В.О.,

за участю прокурора Олексюка В.О.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_3 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразового судимого:

03.11.2009 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік, на підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

06.05.2010 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки;

27.07.2012 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185 ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;

24.02.2016 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки,

звільнено умовно-достроково на 3 місяці 29 днів від подальшого відбування покарання за вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 24.02.2016 року

в с т а н о в и в :

Як вбачається з матеріалів провадження вироком Полонського районного суду Хмельницької області ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки.

Початок строку покарання з 11.04.2016 року. Кінець строку 11.04.2018 року.

З 13.04.2016 року ОСОБА_2 відбуває покарання в Державній установі «Крижопільському ВЦ (№113)».

06 грудня 2017 року комісія Державної установи «Крижопільський ВЦ (№113)» звернулась до Крижопільського районного суду Вінницької області з клопотанням про умовне-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, оскільки останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 засудженого вироком Полонського районного суду Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки звільнено умовно-достроково на 3 місяці 29 днів від подальшого відбування покарання.

Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, просив оскаржувану ухвалу від 14.12.2017 року скасувати та постановити нову, якою відмовити засудженому ОСОБА_2 в застосуванні до нього ст.81 КК України.

Свої вимоги мотивує тим, що засуджений ОСОБА_2 відбуваючи покарання в Крижопільському ВЦ №113 зарекомендував себе з негативної сторони, оскільки сім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності та лише двічі був заохочений правами начальника установи у вигляді подяки. Не зробивши для себе позитивних висновків засуджений ОСОБА_2 неодноразово вчиняв порушення режиму утримування, а тому своєю негативною поведінкою не довів свого виправлення і не заслуговує на застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції не можуть ґрунтуватися лише на двох заохоченнях засудженого, застосованих напередодні розгляду клопотання в суді.

Заслухавши прокурора Олексюка В.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_2, який заперечив проти апеляційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Статтею 81 КК України визначено, що до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засудженого, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 24.02.2016 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки.

Застосовуючи до засудженого ОСОБА_2 положення ст.81 КК України, суд першої інстанції послався на те, що засуджений відбув 1 рік 8 місяців 1 день призначеного вищезазначеним вироком покарання, тобто не менше ? призначеного покарання, згідно матеріалів особової справи за час відбування покарання засуджений був працевлаштований днювальним кімнат побачень, до праці ставиться сумлінно, у відношенні до представників адміністрації установи вічливий, тактовний. Заходи виховного характеру, які проводяться в установі відвідує та реагує на них правильно. Приймає активну участь у програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Фізкультура та спорт».

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано те, що згідно довідки про наявність стягнень та заохочень засуджений ОСОБА_2 притягувався до дисциплінарної відповідальності сім разів, підставою накладення стягнення слугувало те, що три рази не вийшов на поіменну перевірку засуджених без поважної причини, курив у невстановленому місці, двічі грав в азартні ігри (гральні карти), не тактовно відносився до представників адміністрації, за що 4 рази до нього застосовувалися стягнення у виді суворої догани та одного разу у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор на 3 доби (а.с.4), що з огляду на зміст ст.68 КВК України є найбільш суворим заходом стягнення, що застосовується до осіб, засуджених до обмеження волі.

У відповідності до положень ч.2 ст.81 КК України обов'язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення є те, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує умовно-достроковому звільненню.

Враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, а засуджений ОСОБА_2 не зробивши для себе позитивних висновків неодноразово вчиняв порушення режиму утримування на думку колегії суддів засуджений своєю поведінкою не довів свого виправлення, а тому підстави для його умовно-дострокового звільнення відсутні.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, що потягло за собою невірне умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі на думку колегії суддів, є доведеними.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою необхідно в клопотанні комісії Державної установи «Крижопільський ВЦ №113» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року, якою ОСОБА_2 засудженого вироком Полонського районного суду Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки звільненого умовно-достроково на 3 місяці 29 днів від подальшого відбування покарання – скасувати.

В задоволенні клопотання комісії Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підпис)

Згідно з оригіналом