Постанова № 71694733, 18.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/46/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач :Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 рокуСправа № 127/783/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення матеріальних та моральних збитків,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2017 року,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися у суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України у Вінницькій області, третя особа Вишенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, про стягнення матеріальних та моральних збитків.

Позов обґрунтували тим, що 22.04.2010 року, на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.03.2010 року про стягнення боргу в сумі 317531 грн. з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ерсте-Банк» старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_6 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_5

В подальшому, 15.06.2010 року під час опису майна боржника ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що частка ОСОБА_5 у квартирі складає 1/4, ОСОБА_6 незаконно вписала в акт опису й арешту майна частки квартири, які належали позивачам у справі ОСОБА_2 в розмірі 1/4, ОСОБА_4 в розмірі 1/4 та ОСОБА_7 в розмірі 1/4.

Внаслідок чого, 25.02.2011 року проведено прилюдні торги, на яких реалізовано арештоване нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 іншій особі, яка є добросовісним набувачем.

В результаті таких дій старшого державного виконавця Кельменсон Н.А. позивачі у справі залишились без житла.

13.06.2014 року відносно ОСОБА_6 був складений обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013010390000566 від 01.02.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року на підставі заяв потерпілих, ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України в зв'язку з примиренням.

Стверджують, що внаслідок незаконних дій державного виконавця позивачам заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 1167, 1173, 1192 ЦК України, ст. 51 Конституції України, позивачі, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, просили :

1)стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в особі територіального органу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 156604 грн., на користь ОСОБА_4 156604 грн., на користь ОСОБА_7 156604 грн. матеріальної шкоди.

2)стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в особі територіального органу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій областіна користь ОСОБА_2 65772 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2016 року притягнуто в якості співвідповідача Державну казначейську службу України та замінено неналежну третю особу Вишенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на Центральний відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2137-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ст. 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення), передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У справі встановлено, що 22.04.2010 року на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.03.2010 року про стягнення боргу в сумі 317531 грн. із ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ерсте-Банк» старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_6 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу із ОСОБА_5

15.06.2010 року під час опису майна боржника ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що частка ОСОБА_5 у квартирі складає 1/4, ОСОБА_6 незаконно вписала у акт опису й арешту майна частки квартири, які належали позивачам у справі ОСОБА_2 в розмірі 1/4, ОСОБА_4 в розмірі 1/4 та ОСОБА_7 в розмірі 1/4.

25.02.2011 року проведено прилюдні торги, на яких реалізовано арештоване нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 іншій особі, яка є добросовісним набувачем.

Позивач ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про зміну імені змінив прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_7.

13.06.2014 року відносно ОСОБА_6 був складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013010390000566 від 01.02.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 заявлялись позови під час досудового розслідування : ОСОБА_2 в розмірі 80000 грн., що складає вартість 1/4 її частки в квартирі, ОСОБА_4 в розмірі 80000 грн., що складає 1/4 його частки в квартирі, ОСОБА_7 в розмірі 160000 грн., що складає вартість 1/4 частки його квартири (80000 грн.) і моральну шкоду в розмірі 80000 грн.

При розгляді кримінального провадження потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від цивільних позовів відмовились.

В матеріалах цивільної справи містяться розписки ОСОБА_2, ОСОБА_4 про те, що спричинена шкода повністю відшкодована обвинуваченою ОСОБА_6

В ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року зазначено, що під час судового розгляду потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулись до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, оскільки обвинувачена відшкодувала завдану їм шкоду в повному обсязі та вони примирились, претензій до останньої потерпілі не мають.

Відповідно до копії розписки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 05.07.2014 р. кожен з них отримав від ОСОБА_6 по 6000 грн. за спричинення матеріальних і моральних збитків і будь-яких претензій до обвинуваченої ОСОБА_6 не мають та не матимуть.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачів на відшкодування шкоди задоволено іншою особою - обвинуваченою в кримінальному провадженні ОСОБА_6, а тому їх позов про відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави є необґрунтованим.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують правильні висновки суду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, збитки завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК).

Аналогічні роз'яснення, надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 28.01.2013 року N 24-152/0/4-13.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 11.09. 2013 року, справа № 6-48цс13.

Висновок суду першої інстанції про те, що право позивачів на відшкодування шкоди задоволено іншою особою - обвинуваченою в кримінальному провадженні ОСОБА_6, апеляційний суд вважає обґрунтованим, оскільки відповідно до власноручно поданих позивача суду у кримінальній справі заяв, спричинена їм шкода повністю відшкодована обвинуваченою ОСОБА_6

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року, яка набрала законної сили, заяви потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 задоволено. Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілим. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрито.

Відповідно до вимог ст. 46 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примирення із потерпілим відбувається за наявності певних умов, зокрема у разі відшкодування завданих винним збитків.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновок судупро відсутність правових підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим, оскільки заподіяла позивачам майнова та моральна шкода відшкодована особою, яка її заподіяла, що встановлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року та підтверджується письмовими заявами позивачів (т.1 а.с. 9, 10).

Аргументи апеляційної скарги, щодо відшкодування шкоди лише в сумі 18000 гривень, що підтверджується розписками та ОСОБА_6., апеляційний суд вважає такими, що не спростовують інші письмові докази по справі виходячи з наступного.

З ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року постановленої у кримінальному провадженні (т.1 а.с. 7-8) вбачається, що судом було встановлено заподіяння шкоди потерпілим, позивачам у даній справі, в розмірі 212362,50 гривень, яка є ринковою вартістю частини квартири на той час. Також встановлено, що шкода, згідно заяв потерпілих та пояснень обвинуваченої ОСОБА_6, відшкодована у повному обсязі.

Саме факт відшкодування завданих збитків у повному обсязі є однією з вирішальних обставин, які дають право суду на закриття кримінального провадження.

Таким чином, розписки з вказівками про передачу певних сум, можуть лише доповнювати фактичні обставини, зокрема щодо факту відшкодування шкоди у розмірі вартості частини квартири, але не спростовувати такий факт.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2017 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис О.С.Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев