Постанова № 71693273, 18.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року справа №805/3052/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3052/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.), складену в повному обсязі 20 листопада 2017 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) 30.08.2017 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови від 11 липня 2017 року № 3-2976/0-2159/6-17 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га в тому числі 2,0 га пасовища поліпшені, із земель запасу, на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та зобов’язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га, в тому числі 2,0 га пасовища поліпшені, із земель запасу, на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 червня 2017 року позивачем було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області. Рішенням Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: № 3-2976/0-2159/6-17 від 11 липня 2017 року, мотивуючи, що місце розташування земельної ділянки не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413. Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, оформлене листом № 3-2976/0-2159/6-17 від 11 липня 2017 року, є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3052/17-а позов було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, викладену в листі від 11 липня 2017 року № 3-2976/0-2159/6-17; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2, подану 09 червня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, з урахуванням висновків, викладених у постанові.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач – ОСОБА_3 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВК 116721, виданого Володарським РВ УМВС України в Донецькій області 04 березня 2005 року (а.с. 8).

ОСОБА_3 09 червня 2017 року звернувся до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням, в якому просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га, в тому числі 2,0 (га) пасовища поліпшені, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, для ведення особистого селянського господарства. Зазначено, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному виду використання не використано. До клопотання від 09 червня 2017 року ОСОБА_2, додано копію паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія викопіювання графічного зображення земельної ділянки (а.с. 34-39).

11 липня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянуло клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га, в тому числі 2,0 (га) пасовища поліпшені, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, для ведення особистого селянського господарства та повідомило позивача, що згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_3, не увійшла в перелік бажаної до відведення земельної ділянки, а відтак, місце розташування земельної ділянки не відповідає Постанові КМУ від 07.06.2017 року № 413, у зв'язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вважає неможливим надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 11-12).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Так, частинами 1, 2, пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

З аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме: постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413.

Колегія суддів звертає увагу, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Окрім того, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, а за вимогами частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Вищевикладене узгоджується з вимогами частини другої статті 78 Земельного кодексу України, а саме: право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст.13).

Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на переконання колегії суддів, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

До того ж, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - відсутні.

Таким чином, викладені відповідачем у листі № 3-2976/0-2159/6-17 від 11 липня 2017 року мотиви для відмови не містять жодної з передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, оформлене листом № 3-2976/0-2159/6-17 від 11 липня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі протиправної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та не відповідає положенням Земельного кодексу України.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га в тому числі 2,0 га пасовища поліпшені, із земель запасу, на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель державної власності відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.

Дослідивши надану відповідачем відповідь, викладену в листі від 11 липня 2017 року № 3-2976/0-2159/0/6-17, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не розглянуло заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 09 червня 2017 року у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів відзначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не могли бути дослідженими судом першої інстанції, оскільки відповідач підставою відмови позивачу щодо надання дозволу на розробку проектної документації з землеустрою, навів зовсім інші обґрунтування. Аргументи апеляційної скарги не стосуються змісту відмови, викладеному в листі від 11 липня 2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3052/17-а – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/3052/17-а – залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_5