Рішення № 71693133, 09.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року справа № 823/2066/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

судді - Руденко А.В.,

при секретарі – Потенко А.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №0018251702 від 22.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення №0018251702 від 22.09.2017 про застосування до Смілянського міського району електричних мереж, який є відокремленим структурним підрозділом позивача, штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, є на його думку протиправним, оскільки ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Черкасиобленерго”, тому відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції до 22.12.2011) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (у тому числі щодо сплати податків і зборів), що підтверджується постановами Верховного Суду України від 12.03.2013 по справі №29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013 по справі №28/5005/3240/2012. Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, всупереч вимогам чинного законодавства України винесено незаконні постанови, якими встановлено та застосовано до позивача додаткові щодобові відрахування (утримання) коштів на загальну суму більш ніж сорок мільйонів гривень, у зв’язку з чим у позивача виникла заборгованість по заробітній платі за період з березня по серпень 2017 року, що в свою чергу призвело до несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, оскільки контролюючим органом встановлено порушення вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне страхування” та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з чим у межах наданих повноважень винесено оскаржуване рішення №0018501702 від 22.09.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплаті єдиного внеску. Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов’язань та зобов’язань зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, тому і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0018251702 від 22.09.2017, за яким до Смілянського міського району електричних мереж, який є відокремленим структурним підрозділом позивача, застосовано штраф у розмірі 178932 грн. 31 коп. за період з 21.02.2017 року до 07.08.2017 року та нараховано пеню у розмірі 37449 грн. 02 коп., всього у сумі 216381 грн. 33 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов??язкового державного соціального страхування в обов?язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов?язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на вищезазначене, публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно пункту 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 (в редакції згідно Закону України №77-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов?язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці») органом доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) на платника єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до пункту 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 22.09.2017 №0018251702 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, згідно з якими позивачем у період з 21.02.2017 року по 07.08.2017 року несвоєчасно перераховано єдиний внесок, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні і стало підставою прийняття оскаржуваного рішення від 22.09.2017 №0018251702.

Відтак, законні підстави для його скасування відсутні.

Доводи позивача про необхідність застосування норм статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 №2343-ХІІ в редакції до 22.12.2011 суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Черкасиобленерго”, одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб?єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом регулюються Законом України №2343-ХІІ від 14.05.1992 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Закон України №2343-ХІІ від 14.05.1992 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було викладено у новій редакції.

Згідно абзацу 3 пункту 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19.01.2013), кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов?язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов?язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Також абзацем 24 вказаної статті передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов?язань і зобов?язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов?язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

Згідно частини четвертої статті 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов?язкових платежів).

За змістом вказаних норм мораторій поширюється лише на грошові зобов?язання і зобов?язання щодо сплати податків і зборів (обов?язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також на заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов?язань та зобов?язань щодо сплати податків і зборів (обов?язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов?язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов?язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов?язання і є похідними від нього. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов?язань і зобов?язань щодо сплати податків і зборів (обов?язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, справа про банкрутство позивача порушена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів. При цьому заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у позивача виникла за період з 21.02.2017 по 07.08.2017.

Отже, в спірних відносинах відповідач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, на зобов’язання щодо сплати вказаної заборгованості та нарахованих штрафу і пені не розповсюджується.

Крім того, посилання представника позивача на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, всупереч вимогам чинного законодавства України винесено незаконні постанови, якими встановлено та застосовано до позивача додаткові щодобові відрахування (утримання) коштів, що призвело до несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за вищевказаний період – суд вважає необгрунтованим, оскільки вищевказані постанови НКРЕ не є предметом розгляду вказаної справи, крім того, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов?язаннями із сплати єдиного внеску зобов?язань із сплати податків, інших обов?язкових платежів, передбачених законом, або зобов?язань перед іншими кредиторами - зобов?язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов?язаннями, крім зобов?язань з виплати заробітної плати (доходу) (абз. 2 ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19.01.2018.

Суддя А.В. Руденко