Рішення № 71693123, 16.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року № 810/3417/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_4 доГоловного управління ДФС у Київській області,провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_4;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_4 за наказом Головного управління ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/3417/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2018 розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав правових підстав для ініціювання та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позаяк її проведення ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к було доручене Державній фіскальній службі України.

Позивач також зазначає, що відповідач не виконав умов, з якими податкове законодавство пов’язує виникнення у контролюючого органу права на проведення перевірки. Так, позивач стверджує, що відповідач не виконав вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, який зобов’язує контролюючий орган повідомити платника податків про перевірку до її початку шляхом вручення йому копії наказу.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що перевірка було ініційована у зв’язку з надходженням доручення ДФС та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к про призначення перевірки, що повністю відповідає вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідач також зазначає, що належним чином повідомив позивача про перевірку шляхом направлення копії наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому відповідач стверджує, що право контролюючого органу приступити до перевірки не залежить від факту вручення такого листа платнику податків.

У судовому засіданні сторони підтримали викладені ними у позовній заяві та відзиві на позовну заяву правові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к вирішено призначити позапланову документальну перевірку ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об’єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів за період з 01.01.2009 по 31.12.2015.

Проведення перевірки доручено працівникам ДФС у строки, встановлені податковим законодавством (а.с. 70-71).

На підставі вказаної ухвали, ДФС листом від 27.09.2017 №25806/7/99-99-13-04-01-17 доручила Головному управлінню ДФС у Київській області невідкладно вжити заходів для виконання вимог ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к та провести документальну позапланову перевірку ОСОБА_4 (а.с. 69).

29 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято оспорюваний наказ №1766, яким на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к та відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи – платника податків ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об’єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів за період з 01.01.2009 по 31.12.2015 (а.с. 73).

Судом встановлено, що у період з 02.10.2017 по 06.10.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи – платника податків ОСОБА_4, результати якої оформлені актом від 13.10.2017 №785/10-36-13-09/НОМЕР_1 (а.с. 76-112).

Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для призначення та проведення зазначеної перевірки, а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також, відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до дати початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

З’ясовуючи, чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов’язує виникнення у контролюючого органу права приступити до здійснення перевірки платника податків, судом встановлено наступне.

Як вбачається з оспорюваного наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766, датою початку перевірки визначене 02 жовтня 2017 року, тривалість перевірки становить п’ять робочих днів (тобто період з 02.10.2017 по 06.10.2017).

Судом встановлено, що копію наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766 було направлено за податковою адресою позивача рекомендованим поштовим відправленням з штрихкодовим ідентифікатором №0315120614038 та вручено позивачеві 05.10.2017, що підтверджується копією конверту та витягом з сервісу відстеження поштових відправлень ДП «Урпошта» (а.с. 24-25).

Судом також з’ясовано, що у день одержання копії наказу про проведення перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області з письмовим повідомленням про намір взяти особисту участь у перевірці (а.с. 26).

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 78.4 статті 78 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідач міг приступити до перевірки не раніше 06.10.2017.

Разом з цим, як вбачається з акта перевірки від 13.10.2017 №785/10-36-13-09/НОМЕР_1, перевірку позивача на підставі оспорюваного наказу контролюючий орган розпочав 02.10.2016 (а.с. 76-112).

Суд зазначає, що право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки виникає у контролюючого органу виключно за умови дотримання вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, якими передбачено, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічну правову позицію в тотожних правовідносинах висловив Верховний суд України у рішеннях у справах №21-425а14, №826/12651/14.

Суд повністю відхиляє доводи відповідача з приводу того, що достатньою умовою для виникнення у контролюючого органу права на проведення перевірки є факт надсилання копії відповідного наказу, позаяк такі висновки відповідача спростовуються буквальним змістом вимог пункту 78.4 статті 78 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Щодо зауважень відповідача про те, що відповідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України наказ на перевірку вважається належним чином врученими, якщо він надісланий за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням, суд зазначає, що одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку.

Зміст вказаного принципу розкритий у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідного до якого у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

За відсутності обов’язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення платник податків був би позбавлений права на оскарження наказу, бути присутнім під час проведення перевірки, реалізувати інші права та обов’язки, пов’язані з перевіркою.

Крім того, тлумачення вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, яке наводить відповідач, не відповідає меті перевірки, суттєво звужує (в окремих випадках взагалі позбавляє) права платника податків надати контролюючому органу пояснення та документи, які пов’язані з предметом перевірки, що допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, викривлення її результатів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган розпочав перевірку позивача до вручення йому оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_4 на підставі наказу від 29.09.2017 №1766 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку оспорюваному наказу на проведення перевірки, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ відповідачем прийнятий Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв’язку з отриманням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к.

Дослідивши зміст резолютивної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к, судом встановлено, що обов’язок щодо організації та безпосереднього проведення перевірки ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об’єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів за період з 01.01.2009 по 31.12.2015 було покладено на Державну фіскальну службу України (абзац перший та другий резолютивної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к).

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відповідно до статті 21 Кримінального процесуального кодексу України, вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Виходячи зі змісту приписів підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, право на проведення відповідно до законодавства перевірок і звірок платників податків належить контролюючим органам.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, ДФС є контролюючим органом, якому надано право на проведення перевірок і звірок платників податків.

Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі – методичні рекомендації №22).

Відповідно до пункту 1.2.1 методичних рекомендацій №22, рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу державної фіскальної служби відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу ІІ Кодексу із зазначенням найменування органу державної фіскальної служби, який прийняв рішення та дати рішення, найменування та реквізитів суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником або його заступником та скріплюється печаткою Державної фіскальної служби України – для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників центрального та/або територіальних органів державної фіскальної служби.

При цьому за письмовим дорученням (погодженням) Державної фіскальної служби України працівники Державної фіскальної служби України або її територіальних органів можуть залучатися до проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників, що проводяться за рішеннями керівників інших органів державної фіскальної служби.

Тобто наказ на перевірку, що проводиться із залученням працівників центрального та/або територіальних органів державної фіскальної служби, приймається безпосередньо Державною фіскальною службою України.

Беручи до уваги, що проведення перевірки відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к було доручено безпосередньо ДФС, і остання не позбавлена права та об’єктивної можливості самостійно організувати та провести перевірку платника податків, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Київській області не мало правових підстав для прийняття оспорюваного наказу на підставі вказаної ухвали.

Крім того, суд враховує, що у клопотанні Генеральної прокуратури України, за наслідками розгляду якого Печерським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу про призначення перевірки, також було вказано на необхідність доручення проведення перевірки безпосередньо ДФС.

Суд також звертає увагу, що, у даному випадку, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к було направлено та отримано Державною фіскальною службою.

Виходячи з вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, якою передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону, суд вважає, що обов'язок провести перевірку виник саме у ДФС і виконання такого обов'язку не могло бути делеговане контролюючому органу нижчого рівня.

Щодо посилань відповідача на доручення ДФС від 27.09.2017 №25806/7/99-99-13-04-01-17, яким Головне управління ДФС у Київській області зобов’язано вжити заходів, направлених на організацію та проведення перевірки позивача, суд зазначає, що вичерпний перелік правових підстав для проведення позапланової перевірки платника податків встановлений пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. При цьому вказаний пункт не наділяє контролюючий орган правом ініціювати проведення перевірки за дорученням контролюючого органу вищого рівня.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління ДФС у Київський області від 29.09.2017 №1766 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_4.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.01.2018. м