Постанова № 71692805, 15.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3885/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2017 року (під головуванням судді Лемак О.В.) за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна, про визнання кредитних договорів та іпотечного договору недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у квітні 2015 р.

Після зміни предмету (том №2 а.с.73-74) остаточно просив:

-визнати недійсними кредитні договори №MKMOG100000242 і №MKMOG200000242 від 29 серпня 2007 р., укладені між закритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2, із дня укладений цих договорів;

-визнати недійсним договір іпотеки, укладений між закритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2,про передачу в іпотеку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що положення спірних кредитних договорів є несправедливими для нього як позичальника та порушують принцип рівності сторін правочину; йому як споживачу фінансових послуг не надано повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, що надається перед укладенням кредитного договору.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2017 р. позов задоволено повністю.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) просить скасувати це рішення і вирішити питання розподілу судових витрат. Доводить про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що в суду першої інстанції не було жодних правових підстав визнавати недійсними кредитні договори та договір іпотеки, оскільки при укладенні цих договорів були дотримані вимоги закону, в тому числі Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, однак суд першої інстанції неправильно встановив дату порушення прав позивача. Зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги зауваження, викладені колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 25 травня 2016 р. (том №2, а.с.55-57).

Судом першої інстанції було встановлено, що 29 серпня 2007 р. між Банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МКМOG100000242 (том №1, а.с.18-22), згідно з умовами якого позичальникові надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 000 доларів США на придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також у розмірі 9 000 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 договору, з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2027 р.

29 серпня 2007 р. між Банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKMOG200000242 (кредит на початковий внесок), згідно з умовами якого позичальникові надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 9 000 доларів США на наступні цілі: початковий внесок, шляхом перерахування відповідно до п.1.2, та зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту згідно з п.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.6.2 договору, з кінцевим терміном повернення - до 27 серпня 2027 року (том № 1, а.с.23-27).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за указаними кредитними договорами між Банком і ОСОБА_2 29 серпня 2007 р. було укладено договір іпотеки квартири, згідно з умовами якого позивач надав в іпотеку нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,та яка належатиме іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. (том №1,а.с.12-17).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що умови кредитних договорів є несправедливим унаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, які погіршують становище споживача. Визнаючи недійсним договір іпотеки, суд виходив із того, що такий є похідним від укладених кредитних договорів.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 639 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Пунктом 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. №168 (надалі -Правила), встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити, зокрема, вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Суд першої інстанції не з'ясував належним чином, у чому саме полягає порушення прав позивача з огляду на те, що умовами кредитного договору передбачений щомісячний платіж в розмірі 472,58 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди (п.7.1). При цьому, умовами оспорюваного кредитного договору періодом сплати визначено період з 05 до 10 числа кожного місяця (п.7.2), проте чи дотримувався позивач виконання умов цього договору з часу його укладення, судом першої інстанції не перевірено. Здійснюючи посилання на недотримання позивачем п.7.9 кредитного договору щодо обов'язкової наявності підписаного Графіку погашення кредиту, суд першої інстанції залишив поза увагою, що графи цього пункту залишено пустими, та відомостей щодо звернення позивача під час підписання оспорюваного кредитного договору до відповідача з приводу надання такого Графіку, матеріали справи не містять.

У пункті 6.5 кредитного договору № МКМOG100000242 вказано, що детальний опис загальної вартості кредиту зазначений у п.п.6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки.Так, пункт 7.1. кредитного договору передбачає, що позичальнику надаються кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 р. по 27 серпня 2027 р. виключно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 36000 доларів США на наступні цілі: придбання 2-х кімнатного квартири, а також у розмірі 9000 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2. даного договору. Пунктами 3.11, 7.5 кредитного договору передбачено, що при достроковому погашенні кредиту позичальник додатково сплачує Банку за користування кредитом 0,00% від суми кредиту, що погашається достроково. Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам.Всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за даним договором, є відсотками в розумінні ЦК України (п.6.3. Кредитного договору).Пункт 7.4. передбачає, що згідно зі ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1., 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,46 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Пункт 4.1. кредитного договору передбачає обов'язок позичальника за неналежне виконання будь якого зобов'язання, передбаченого п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення. Пункт 5.4. кредитного договору передбачає штрафну санкцію: при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (том № 1, а.с.18-22).

У пункті 6.5. кредитного договору № MKMOG200000242 вказано, що детальний опис загальної вартості кредиту зазначений у п.п.6.2, 7.1 цього Договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки. Так, пункт 7.1. кредитного договору передбачає, що позичальнику надаються кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29 серпня 2007 р. по 27 серпня 2027 р. виключно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: на початковий внесок, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця, у період сплати 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2. договору. Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам.Всі види платежів (за винятком кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неустойки), що вносяться позичальником за даним договором, є відсотками в розумінні ЦК України (п. 6.3. кредитного договору).Пункт 7.4. передбачає, що згідно з ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1., 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,46 % на місяць, розраховані на суму непогашеної у строк заборгованості за кредитом. Пункт 4.1. кредитного договору передбачає обов'язок позичальника за неналежне виконання будь якого зобов'язання, передбаченого п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення. Пункт 5.4. кредитного договору передбачає штрафну санкцію: при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (том №1 а.с.23-27).

Також сторони домовилися вважати, що, уклавши договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт і згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов'язки за договором, те, що всі умови договору йому цілком зрозумілі, та вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Тобто, позивач був належним чином повідомлений про кредитні умови, режим сплати, зміну та нарахування відсотків, нарахування і сплату пені, тобто одержав повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про наданий кредит.

Окрім того, перед укладенням кредитного договору ОСОБА_2 в анкеті-заяві, підписаній ним власноручно 23 серпня 2007 р., стверджує: «Я ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані мені у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт про надану мені повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку (а також його місцезнаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений: форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями Позичальника: тип відсоткової ставки: суму, на яку кредит може бути виданий: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо): строк, на який кредит може бути одержаний: варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги: можливість дострокового повернення кредиту та його умови: необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється: податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які Позичальник має право, та відомості про те, від кого Позичальник може одержати докладнішу інформацію: переваги та недоліки пропонованих схем кредитування» (том №2, а.с.114).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у порушення ст.ст. 212-215 ЦК України залишив поза увагою, що кредитні договори та оспорюваний договір іпотеки квартири укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності при їх укладенні, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідачем було надано позивачеві документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Необхідно зауважити, що справа переглядається судом не вперше. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 р. (том № 2 а.с.55-57) рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2015 р. і ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2015 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції послався напостанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року №6-1341цс15 (що було рекомендовано колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) однак дійшов висновку, що обставини, які вказані в справі, яка переглядалася Верховним Судом України, та справою, яка є предметом перегляду, є різними та істотно відрізняються одна від одної.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка була викладена в постанові від 02 грудня 2015 року в справі №6-1341цс15, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Суд першої інстанції не мав правових підстав не брати до уваги вказану правову позицію, оскільки це є порушенням ч.1 ст. 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою висновок Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, позивач був належним чином проінформований про сукупну вартість кредиту та графік погашення, права і обов'язки, ознайомлений зі змістом договору, повідомлений про наслідки, які настануть після укладення ним Кредитного договору, наслідком чого є підписання сторонами кредитного договору та відсутність від позичальника претензій протягом передбачених законом 14 днів і протягом 3-х років (строк позовної давності).

При укладенні кредитних договорів Банком було дотримано вимоги статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів" і Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Також варто відмітити, що протягом всього часу дії кредитних договорів позивач регулярно здійснював часткове погашення заборгованості. Наведене знову ж таки свідчить, що позивач погодився із умовами кредитування, довгий час їх виконував.

У кредитних договорах відсутні несправедливі положення щодо позичальника, які порушують принцип рівності сторін правочину.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Натомість, є всі підстави для висновку, що Банк на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надавусю необхідну інформацію у письмовому вигляді (п.7.1. кредитного договору), анкета-заява позичальника, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Додатковим доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Указане підтверджується матеріалами, наявними в справі.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, у зв'язку з чим ухвалене справі рішення суду першої інстанції належить скасувати як незаконне та необґрунтоване.

Судові витрати в сумі 803,88грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України належить присудити відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.ч.1-3,5,6 ст.203, ст.215, ч.ч.1-3 ст.639, ст.ст. 626-628, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381,382,383,384,389 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2017 року скасувати. 3. У задоволені позову ОСОБА_2 відмовити. 4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» 803 (вісімсот три) гривні 88 коп. у відшкодування судового збору. 5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6. Повне судове рішення складено 19 січня 2018 року.

Судді: