Постанова № 71691332, 18.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/192/18Гловуючий по 1 інстанції Русаков Г.С. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С.І. Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопрада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Русакова Г.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування,-:

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 жовтня 2016 року в с. Таганча Канівського району Черкаської області, близько 16:45 годин по вул. Федоренка, 101 сталалась дорожньо-транспортна пригода. Позивач, керуючи автомобілем ЗАЗ VIDA 21121 д.н.з. НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виконуючи маневр обгону не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху здійснив зіткнення з трактором, внаслідок чого автомобіль викинуло на ліве узбіччя, транспортний засіб отримав механічні ушкодження, а пасажир автомобіля ОСОБА_4 - тілесні ушкодження.

Оскільки дочка позивача, неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала тілесні ушкодження, він був вимушений тимчасово залишити місце ДТП, та займатися питанням термінової доставки потерпілої для надання їй невідкладної медичної допомоги до закладів охорони здоров'я.

В Канівській Центральній районній лікарні позивач перебував з 18.00 до 20.00 годин після чого поїхав додому в с. Таганча, де зустрівся з працівниками Канівського відділення поліції, які оформили матеріали ДТП та в послідуючому склали відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 122 та ст. 124 КУпАП.

Автомобіль позивача забезпечений на випадок страхового випадку передбаченого страховим ризиком зазначеним у пункті Б, Е «дорожньо-транспортна пригода», «інші випадки». Страховий договір повне КАСКО № 284024/4092/0000100 укладений 06 травня 2016 року між страховиком ПрАТ «СК «УНІКА» та страхувальником ОСОБА_3

Про факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу позивач повідомив відповідача на протязі 2-х робочих днів у відповідності до п.7.1.3 Договору страхування, а саме 27 жовтня 2016 року.

Протягом 7 днів представник страховика - аварійний комісар прибув до місця зберігання транспортного засобу, здійснив огляд пошкодженого автомобіля, але, згідно листа СК «УНІКА» вих. № 7680 від 18 листопада 2016 року, відповідачем було прийнято, на думку позивача, протиправне рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування в зв'язку з тим, що нібито він не спростував факту керування транспортним засобом під час ДТП у тверезому стані та порушив наступні пункти страхового договору: 4.1 - непокора страхувальника органів державної влади у вигляді втечі з місця події, чи переслідуванні працівниками ДАІ; 7.1 - у разі настання події, яка має ознаки страхового випадку страхувальник повинен вчинити наступні дії: - негайно повідомити відповідні державні органи, органи протипожежної охорони, правоохоронні органи та інші, та викликати відповідні компетентні органи на місце події; керуючись пунктом 11.4 договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страховик не виконав будь-яких дій, передбачених п.7.1 договору.

Позивач вважає, що не здійснював втечу з місця події, а внаслідок отримання донькою тілесних ушкоджень повинен був виконати перш за все свої батьківські обов'язки щодо уникнення загрози життю та здоров'ю своєї дитини, тому він був присутнім під час її транспортування, обстеження та надання першої невідкладної медичної допомоги в Канівській ЦРЛ, а після стабілізації її стану, встановлення діагнозу, який не несе подальшої загрози її життю і здоров'ю, повернувся на місце події і виконав всі приписи працівників правоохоронних органів.

Вимоги страховика виконані. До того ж, у відповідності до п.7.1.4. страхувальник має право змінювати картину події тільки у зв'язку з необхідністю транспортування, рятування людей, здійсненню запобіжних заходів по попередженню виникнення надзвичайних ситуацій. Також позивач був належним чином оглянутий лікарем Канівської ЦРЛ, про що свідчить відповідний висновок, згідно якого факт перебування в стані алкогольного сп'яніння, чи наявності ознак залишкових явищ алкогольного сп'яніння у нього виявлено не було.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача прямі матеріальні збитки в сумі 99830 гривень 13 копійок та понесені ним судові витрати в сумі 1700 гривень за виконання звіту про оцінку автомобіля та 998 гривень 30 копійок сплаченого судового збору.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму відшкодування прямого матеріального збитку, яка складає 87 593 гривень 35 копійок, витрати по сплаті пені в сумі 17 969 гривень, а всього на суму 105 562 гривень. Стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 1055 гривень 63 копійок коштів з оплати судового збору, 1 700 гривень витрати за проведення автотоварознавчої експертизи та кошти в сумі 4 166 гривень 40 копійок, що є витратами за надання правової допомоги, а всього в сумі 6 922 гривень 03 копійки (а.с.199).

Пізніше, в доповненні до заяви про збільшення позовних вимог позивач просив доповнити первинні позовні вимоги що стосуються розміру суми відшкодування прямого матеріального збитку, який складає 87 593 гривень 35 копійок, та сплату 3% річних в сумі 2 627 гривень, а всього на суму 108 189 гривень (а.с.207).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема зазначав, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав непокори страхувальника органам державної влади у вигляді втечі з місця події, судом належним чином не було прийнято до уваги, що позивачем місце пригоди було залишено лише тимчасово та було пов'язано з доставкою до лікарні постраждалої у дорожньо-транспортній пригоді дочки позивача. Дані обставини не дають підстав вважати про втечу з місця дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в даному випадку мало місце лише тимчасове залишення позивачем місця дорожньо-транспортної пригоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником автомобіля ЗАЗ VIDA д.н.з. НОМЕР_5. (а.с.5)

Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

6 травня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування №284024/4092/0000100, предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користування, розпорядженням транспортним засобом «ЗАЗ VIDA» д.р.н. НОМЕР_5.(а.с.85-94)

Згідно п.3.2 договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок подій визначених у п.3.1 договору, а п.3.1, 3.1.2 встановлено, що страховим ризиком є дорожньо-транспортна пригода, в тому числі викид каменів, чи інших твердих фракцій з-під коліс транспорту (ДТП).

26 жовтня 2016 року о 16 годині 45 хвилин в с. Таганча Канівського району Черкаської області по вул. Федоренка, 101 сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автотранспортного засобу ЗАЗ VIDA 21121 під керуванням ОСОБА_3 з трактором МТЗ , внаслідок якої транспортний засіб ЗАЗ VIDA 21121 отримав механічні пошкодження.

Окрім цього ОСОБА_3 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди до якої був причетний.

За вказані дії, постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення.(а.с.6)

Таким чином наступив страховий випадок передбачений договором і позивач, у визначений договором строк повідомив про нього страховика.

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Листом від 18 листопада 2016 року №7680 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Щодо законності таких дій відповідача у сторін виник спір, вирішуючи який суд виходить із наступного.

Обов'язки страхувальника визначені частиною 1 статті 989 ЦК України, однак вказані обов'язки не є вичерпними і можуть встановлюватись договором. (ч.2 статті 989 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що п.4.1 страхового договору № 284024/4092/0000100 від 06 травня 2016 року виключенням із страхових випадків та обмеженням страхування є, зокрема, непокора страхувальника органам державної влади (в тому числі втеча з місця події).

Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 122-4 КпАП України об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у залишенні водієм транспортного засобу, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Обов'язки водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди встановлені в пункті 2.10 Правил дорожнього руху України , в редакції 14 вересня 2016 року, зокрема встановлено обов'язок водія негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції.

Таким чином постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він не дотримався обов'язків передбачених пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України, а відтак вказаний доказ спростовує доводи апелянта про те, що він залишив місце пригоди лише тимчасово, з метою доставляння постраждалої доньки до Канівської ЦРЛ, після чого прибув на місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім цього такі доводи апелянта спростовуються, текстом позовної заяви, де він сам зазначив, що в Канівській ЦРЛ він перебував з 18.00 до 20.00 години після чого поїхав додому в с.Таганча де зустрівся з працівниками Канівського відділення поліції які оформили матеріали ДТП, листом Канівського ВП Золотоніського ВП Управління Національної поліції в Черкаській області згідно якого про подію було повідомлено фельдшером швидкої допомоги Канівської ЦРЛ, а не позивачем (а.с.48), висновком Канівського відділення Національної поліції України в Черкаській області від 29 жовтня 2016 року, згідно якого встановлено залишення ОСОБА_3 місця дорожньо-транспортної пригоди, рапортом старшого інспектора - чергового Степаненко згідно якого повідомлення про пригоду надійшло від ЦРЛ Шевченко, протоколом огляду місця події від 26 жовтня 2016 року (а.с.211-214), згідно якого пошкоджений автомобіль позивача знаходиться за адресою АДРЕСА_1 тобто по місцю проживання позивача, а не за місцем дорожньо-транспортної пригоди. Також згідно вказаного протоколу огляд розпочато о 21 годині 10 хвилин, з участю ОСОБА_3

Такі обставини свідчать саме про втечу, як самовільне залишення місце дорожньо-транспортної пригоди і невиконання жодного обов'язку передбаченого пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України позивачем, за що останній притягнутий до відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 листопрада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Русакова Г.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 19 січня 2018 року.

Судді