Ухвала суду № 71689979, 19.01.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Ухвала

Іменем України

Справа №712/211/15-к

19 січня 2018 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

Головуючої - судді Марцішевської О.М., суддів – Калашника В.Л., Мельник І.О.

при секретарі Олефіренко В.В.

за участю прокурора Кривенко Є.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК Україниу кримінальному провадженні № 12014250000000375,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 26.12.2017р. продовжений ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою на 60 діб, продовжений ОСОБА_4 запобіжний захід домашній арешт в нічний час доби на 60 діб, тобто по по 23 лютого 2018 року.

Захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3,посилаючись на те, що двоюрідна сестра обвинуваченого ОСОБА_5, яка проживає в м.Черкаси згодна на тимчасове проживання обвинуваченого зі своєю сім’єю та звернулась з даного приводу до суду із заявою, що в сукупності з наявністю інших обставин, які раніше вказувались в обґрунтування заперечення проти клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, вказують на наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання та просив його задоволити.

Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_2 підтримали заявлене клопотання.

Прокурор по суті заявленого клопотання заперечила. Вказала, що заявлені під час обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики на теперішній час не зменшились, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, змінював покази під час слідства, переховуватиметься від суду чи незаконно впливатиме на іншу обвинувачену.

Заслухавши учасників провадження, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або створити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема серед іншого законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Суд виходить з того, що до вирішення питання про винність особи тримання під вартою не може бути загальним правилом і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність тримання полягає у дотриманні передбаченої законом процедури застосування цього запобіжного заходу, а його обґрунтованість – у вимозі взяття під вартою лише за наявності передбачених для цього у законі підстав.

Згідно з практикою ЄСПЛ до ризиків, на які можна посилатись при вирішенні питання про взяття особи під варту, належать: 1)ризик переховування і тоді в рішенні суду мають бути зазначені обставини, які дають підстави очікувати, що такий ризик може справдитись, наприклад дані, що ця особа раніше ухилялась від слідства та суду, 2)перешкоджання здійсненню правосуддя. Цей ризик може полягати у вчиненні підозрюваним особисто чи спільно з іншими особами незаконних дій, спрямованих на фальсифікацію чи знищення доказів; небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, 3) вчинення нових кримінальних правопорушень. Він може згадуватись тоді, коли попередня поведінка особи дає підстави очікувати, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманої особою злочину є обов’язковою та необхідною умовою належності продовження тримання під вартою, але зі спливом певного часу така підозра припиняє сама по собі бути виправданням для позбавленням особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення для продовження тримання під вартою вже іншими підставами, які не можуть бути абстрактними чи загальними.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Так, суд у відповідність до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані у обвинуваченні, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого насильницького кримінального правопорушення із застосуванням ножа, невідворотним наслідком якого стала смерть людини, беручи до уваги вчинення обвинуваченим після його чинення дій по знищення слідів та приховання тіла, з метою уникнення від слідства та суду, будучи обізнаним про перебування у розшуку правоохоронними органами, із залученням до вказаних дій з приховання слідів обвинуваченої ОСОБА_4, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, оскільки обвинувачений свідомо вчиняв дії по ухиленню від слідства та суду, зокрема спільно з іншою обвинуваченою вчиняв дії, спрямовані на знищення доказів, а тому характер пред'явленого обвинувачення та попередня поведінка обвинуваченого свідчать про наявність реальної небезпеки ухилення від правосуддя.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про відсутність міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений розлучений, офіційно не був працевлаштований на момент затримання, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період перебування у розшуку органами досудового розслідування, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню в умисному вбивстві - тобто протиправному позбавленні життя особи.

Враховуючи тривалість перебування ОСОБА_3 під вартою з травня 2011 року, протягом якої відносно ОСОБА_3 двічі виносились вироки, які скасовувались судом апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу, судом враховано, що такі ризики, як ризики переховування обвинуваченого від слідства, перешкоджання здійсненню правосуддя з вищевказаним міркувань є реальним та існуючими, тому суд приходить до висновку, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_3 під вартою, а тому суд приходить до висновку, що для досягнення цілей запобіжного заходу та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дії судом при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 182, 201 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді