Постанова № 71689789, 18.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/62/18Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі

суддів Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ватутінського міького суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Здоровила В.А., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- :

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням останнім умов кредитного договору №б/н від 30.07.2008 року.

Відповідно до вказаного договору відповідач отримав у кредит 13 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте останній не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на 31.07.2015 року заборгованість складала 104 341 грн. 63 коп., з яких: 8 172 грн. 42 коп. - заборгованість за кредитом; 87 362 грн. 47 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3600 грн. 50 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 4 956 грн. 74 коп. - штраф (процентна складова).

Тому Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.07.2008 року в розмірі 104 341 грн. 63 коп., стягнути сплачений судовий збір та витрати, пов'язані з розміщенням оголошення в газеті в розмірі 240 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з застосуванням судом наслідків спливу позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що застосування наслідків спливу строку позовної давності за ініціативою суду суперечить вимогам ст. 267 ЦК України.

Заслухавши доводи Банку, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся з позовом у вересні 2017 року, а отже, з пропуском строку позовної давності за вимогами щодо погашення заборгованості за кредитом.

Проте, колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги з приводу можливості застосування строків позовної давності лише у випадку наявності відвповідної заяви від відповідача.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення заява про застосування позовної давності до суду не надходила, що унеможливлює застосування наслідків пропуску процесуального строку до вимог про стягнення боргу та його складових.

Посилання суду першої інстанції на п. 7 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставне. Вказана норма, якою кредитодавцю заборонялося вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.

У порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України міський суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 5).

Отже, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про надання кредиту та Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування і заяви складає між ним та Банком договір.

Пунктом 3.1, 3.2, 3.3 вказаних Умов визначено, що для надання послуг Банк відкриває картковий рахунок, видає клієнту карту, її вигляд визначений у Пам'ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і заяви, підписанням якої Клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «Відмітіки банку» заяви. Крім того, відповідач надав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, Банк має право в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позивальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткових рахунків та про здійснені операції по картковим рахункам.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На момент звернення з позовом заборгованість за кредитом не погашена.

Колегія суддів погоджується з розрахунками, наведеними банком (а.с. 3-4). Інших розрахунків заборгованості в матеріалах справи немає.

З наведеного Банком розрахунку заборгованості вбачається, що протягом періоду дії договору кредиту між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, останній здійснював операції зі зняття коштів. Останній платіж здійснено відповідачем 26.05.2014 року на суму 3000 грн.

Згідно з розрахунками Банку станом на 31.07.2017 року ОСОБА_3 має заборгованість 104 341 грн. 63 коп., з яких: 8 172 грн. 42 коп. - заборгованість за кредитом; 87 362 грн. 47 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 600 грн. 50 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 4 956 грн. 74 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 3-4).

Колегія суддів не вбачає підстав для відмови в позовних вимогах стосовно стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 8 172 грн. 42 коп. та заборгованості по процентам 87 362 грн. 47 коп.

Що стосується виплати 3 600 грн. 00 коп. пені та комісії, то суд виходить із такого.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стягнення неустойки (штрафа, пені) за ст. 549 ЦК України є видом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до умов анкети-заяви (а.с. 5зв.), що підписана відповідачем і є складовою частиною договору про надання банківських послуг, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк змушений звернутись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

У той самий час, довідкою про умови кредитування (а.с. 6) роз'яснено порядок нарахування за кожний день прострочення пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.

Враховуючи вищевикладене, положення статті 549 ЦК України, статті 61 Конституції України, слід дійти висновку, що одночасне нарахування штрафу і пені як виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором) суперечить конституційному принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, одночасне нарахування штрафу (250 грн. + 5% від суми позову) і пені (3600 грн. 00 коп.) суперечить закону.

До того ж, в суму 3 600 грн. 00 коп., крім пені, включена сплата комісії.

Надаючи оцінку правомірності нарахування комісії, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, невідомо, за які конкретно дії Банку по обслуговуванню клієнта, підлягає стягненню вказана комісія.

Тому, колегія суддів доходить до висновку, що нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 8 172 грн. 42 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 87 362 грн. 47 коп., а також штраф у розмірі 250 грн. 00 коп. + 5% від суми позову.

Отже, всього з відповідача слід стягнути заборгованість у сумі 100 561 грн. 63 коп., виходячи з розрахунку 8 172 грн. 42 коп. + 87 362 грн. 47 коп. + 5%(8 172 грн. 42 коп. + 87 362 грн. 47 коп.) + 250 грн. 00 коп. = 100 561 грн. 63 коп.

За таких обставин, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, заочне рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір за подання позову (1 600 грн. - а.с. 19) та апеляційної скарги (1 760 грн. - а.с. 49) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 3 238 грн. 28 коп., а також судові витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (а.с. 35-36) у розмірі 240 грн. 00 коп., а всього - 3 478 грн. 28 коп.

Керуючись ст. ст. 35, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Ватутінського міького суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 100 561 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором.

В решті позову - в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 3 478 грн. 28 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови виготовлений 19 січня 2018 року.