Постанова № 71689691, 19.01.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 4448 / 17

Провадження № 2-а / 636 / 27 / 2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Ковригіна О.С.,

при секретарі Фатєєвій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївського об’єднаного УПФ України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови мені в перерахунку пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

- Скасувати Рішення № 12666-02/23 від 05.12.2017 року Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії».

- Зобов'язати Чугуївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 20.11.2017 перерахунок та виплату мені пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» відповідно до 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він перебуває на обліку в Чугуївському об'єднаному УПФ України в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків , а також додаткової пенсії згідно Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року №796 - XII (надалі - Закон № 796 ).

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, але Рішенням № 12666-02/23 від 05.12.2017 року Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії» відповідач відмовив йому в перерахунку призначеної пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.

Відмовляючи, відповідач вказує що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo стaтті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” (дaлі – Зaкoн № 796) проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвaлідністю – тобто передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби та вказує що він – прапорщик проходив дійсну військову службу в збройних силах СРСР і безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і став інвалідом 2-ї групи та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тобто не під час проходження дійсної строкової служби.

ОСОБА_1 вважає, що вказана відмова є неправомірною та суперечить чинному законодавству.

Згідно до ч. 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в Інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом № 796 - XII в редакції від 28 лютого 1991 року.

Частина третя статті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII (зміни, внесені підпунктом 5 пункту 2 Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII, застосовуються з 01.10.2017 р.) передбачає, що «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року»., тобто згідно з нормами частини третьої статті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року проводиться особам з інвaлідністю: які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, які брали участь в іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, які брали участь у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби. Відповідно до копії довідки, виданої в/ч 61753 від 13.11.1988 року № 3298 ОСОБА_1 дійсно, з 12.07.1988 року по 13.11.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в цей період він – прапорщик проходив дійсну військову службу в збройних силах СРСР, згідно копії посвідчення серії Серія Є №124570, виданого 22.07.2011, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для для ветеранів війни – інвалідів війни. Згідно копії посвідчення Серія А №157149с, виданого 11.01.2010 року позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Позивач вважає що він, як військовослужбовець збройних сил СРСР, безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і в наслідок чого став інвалідом 2-ї групи – згідно довідки № 279927 від 13.12.2010 року - причина його інвалідності - захворювання повязане при виконанні обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджує його право на отримання пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року».

В запереченнях до адміністративного позову відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати в зв’язку з відсутністю правових підстав для вказаного перерахунку. Відповідач вважає що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo стaтті 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” (дaлі – Зaкoн № 796) проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвaлідністю – тобто передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.

В запереченнях відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 - військовослужбовець –-під час проходження дійсної військової служби в збройних силах СРСР, – брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і в наслідок чого став інвалідом 2-ї групи, а отже не має права на отримання пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року» - брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і став інвалідом 2-ї групи та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тобто не під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, внаслідок чого суд проводить судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалах, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 194 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню посилаючись на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція га облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно частини третьої ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно доданих до адміністративного позову довідок судом встановлено, що позивач дійсно, з 12.07.1988 по 13.11.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в цей період він – прапорщик проходив дійсну військову службу в збройних силах СРСР і в наслідок чого став інвалідом 2-ї групи – причина його інвалідності - захворювання повязане при виконанні обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має посвідчення Є №124570, виданого 22.07.2011року на пільги, встановлені законодавством України для для ветеранів війни – інвалідів війни та на підставі посвідчення А №157149с, виданого 11.01.2010 року - позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.92 р. N 2232 - XII "Про військовий обов'язок і військову службу", що набрав чинності з 12.05.92 р., тобто, до надання позивачу татусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.91 р. N 1934 - XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі .

Стаття 59 « Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” передбачає що військовослужбовцям, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» тобто законодавець не пов'язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою.

Стаття 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” стосується призначенню та виплати пенсії «військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» а не виключно військобослужбовцій срокової служби, як помилково вважає відповідач, а тому судт вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю та, для найповнішого захисту прав особи, визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що він не під час проходження дійсної строкової служби а під час проходження дійсної військової служби в збройних силах СРСР - брав участь у ліквідації наслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи внаслідок чого став інвалідом 2-ї групи.

Суд вважає за доцільне скасувати як незаконне Рішення № 12666-02/23 від 05.12.2017 року Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії» з наведених вище підстав невірного висновку щодо статусу позивача та права позивача на отримання пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року».

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в перерахунку його пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року»

Керуючись: ст. ст. 6, 194, 242-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити

Визнати протиправним рішення Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Скасувати рішення Рішення № 12666-02/23 від 05.12.2017 року Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії».

Зобов'язати Чугуївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 20.11.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –