Постанова № 71689476, 18.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/228/17 Провадження № 22-ц/795/114/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого –судді: ВІНГАЛЬ В.М.,

суддів: ГУБАР В.С., КУЗЮРИ Л.В.,

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про визнання додатку та доповнення до договору оренди землі недійсними, третя особа – реєстраційна служба Срібнянського районного управління юстиції Чернігівської області,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням зміненої позовної заяви просив визнати недійсним додаток №1 від 01 жовтня 2015 року та доповнення №1 від 24 травня 2011 року до договору оренди землі №040785500369 від 03.03.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Земля і Воля» був укладений Типовий договір оренди землі №323, зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2007 року за №040785500369 від 03.03.2007 року. 05.12.2016 року позивач в письмовій формі повідомив керівника ТОВ «Земля і Воля» про намір не поновлювати зазначений вище договір на новий строк. Не отримавши відповіді на письмове звернення, при особистому зверненні до товариства, позивачу було вручено примірник додатку №1 від 01.10.2015 року та доповнення №1 від 24 травня 2011 року до договору оренди землі №040785500369 від 03.03.2007 року та примірник інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.03.2016 року. Ознайомившись з додатком №1 до договору оренди землі, а згодом із доповненням №1 до договору позивач виявив, що в додатку №1 та в доповненні №1 до договору в графі «орендодавець» надруковано та написано його прізвище та невідомою йому особою здійснено підпис від його імені. Позивач впевнений, що даних документів з відповідачем не укладав та не підписував, а тому вважає, що правочини укладені під впливом обману і просить визнати їх недійсними.

Позивач не заперечував факт отримання орендної плати, але йому незрозуміло, з якою ціллю, хто і коли підробив від його імені підписи у відомостях на видачу зерновихідної кукурудзи за 2015 рік, на видачу зерна пшениці за 2016 рік та на видачу зерна ячменю за 2016 рік.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним додаток № 1 від 01.10.2015 року до договору оренди землі № 040785500369 від 03 березня 2007 року, укладений щодо земельної ділянки площею 3,75 га., кадастровий номер 7420685600:03:000:0551, сторонами якого зазначені: орендодавець – ОСОБА_2, орендар – ТОВ «Земля і Воля».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Земля і Воля» на користь ОСОБА_2 в повернення судових витрат 2422 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині залишення без задоволення позовної вимоги про визнання недійсним доповнення №1 від 24.05.2011 року до договору оренди землі та в частині стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суми сплаченого судового збору та витрат, пов’язаних з оплатою судово-почеркознавчої експертизи та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним доповнення №1 від 24.05.2011 року до договору оренди землі, а також стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, суд не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому розгляду справи.

За доводами заявника, суд не надав правової оцінки, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.03.2016 року в графі «підстава виникнення права власності» записано «державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯБ №413882, виданий 20.01.2006 року, хоча належний позивачу державний акт має інший номер 413883 та дату видачі – 10.01.2006 року.

Заявник наголошує на тому, що не отримував орендну плату за відомостями на видачу зерновихідної кукурудзи за 2015 рік, на видачу зерна пшениці за 2016 рік та на видачу зерна ячменю за 2016 рік.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що додаток №1 від 01.10.2015 року до договору оренди землі №040785500369 є недійсним на підставі ч.3 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.215 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним доповнення №1 від 24 травня 2011 року до договору оренди землі №040785500369 від 03.03.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене доповнення є неукладеним зважаючи на те, що відсутнє волевиявлення позивача на його укладення, зокрема, щодо розміру орендної плати, яка є істотною умовою, і не здійснена реєстрація даного доповнення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №413883 є власником земельної ділянки площею 3,75 га., кадастровий номер 7420685600:03:000:0551, яка розташована на території Пісківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.96).

27.06.2006 року між ТОВ «Земля і Воля» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки №323, строком на 10 років, зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2007 року за №040785500369 (а.с.97).

З доповнення №1 від 24.05.2011 року, та з додатку №1 від 01.10.2015 року вбачається, що вони укладені між позивачем та ТОВ «Земля і Воля» і цими правочинами вносились зміни до договору оренди землі, зокрема щодо розміру та форми орендної плати, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та строку дії договору (а.с.99).

Додаток №1 до договору ореди землі від 01.10.2015 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.5,6).

З висновку судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» в доповненні №1 від 24.05.2011 року та підпис в графі «Орендодавець» в додатку №1 від 01.10.2015 року до договору оренди землі №040785500369 від 03 березня 2007 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.192-200).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов’язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 6 листопада 2009 року, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Згідно із статями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З наведеного вбачається, що вчинення правочину закон пов'язує з фактом його державної реєстрації, яка має правовстановлювальне значення, оскільки у випадку відсутності державної реєстрації правочину він вважається неукладеним й не створює прав та обов'язків для сторін.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюване доповнення №1 від 24 травня 2011 року до договору оренди землі №040785500369 від 03.03.2007 року підписане не ОСОБА_2, а іншою особою, тобто відсутнє волевиявлення позивача на його укладення, зокрема, щодо розміру орендної плати, яка є істотною умовою, а також не було зареєстроване у встановленому порядку, а тому не є вчиненим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним доповнення №1 від 24 травня 2011 року до договору оренди землі №040785500369 від 03.03.2007 року, яке є неукладеним.

Стягнення судом першої інстанції з ТОВ «Земля і Воля» на користь ОСОБА_2 в повернення судових витрат 2422 грн. узгоджується із приписами ч.1 ст.88 ЦПК України (2004 р.)

Посилання заявника на те, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.03.2016 року в графі «підстава виникнення права власності» записано «державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯБ №413882, виданий 20.01.2006 року, хоча належний позивачу державний акт має інший номер 413883 та дату видачі – 10.01.2006 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Доводи заявника про те, що він не отримував орендної плати за відомостями на видачу зерновихідної кукурудзи за 2015 рік, на видачу зерна пшениці за 2016 рік та на видачу зерна ячменю за 2016 рік не має правового значення, оскільки наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, ухваленого на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини. В іншій частині рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 не оскаржував.

За таких обставин, апеляційний суд, керуючись ст.375 ЦПК України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: