Постанова № 71689434, 15.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сорока О.П.

15 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 646/7703/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів :

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова (головуючий-суддя І інстанції Сорока О.П.) від 30.11.2017р. (повний текст ухвали складено 30.11.2017р.) по справі №646/7703/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив зобов'язати відповідача з 01.01.2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ветерану органів внутрішніх справ, інваліду 2 групи маючого спеціальне звання майора міліції, звільненого за станом здоров'я з посади начальника штабу Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, вислуга на день звільнення 23 роки, основний розмір пенсії 64% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» згідно до розмірів грошового забезпечення поліцейських, посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.11.2017 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог про зобов'язання вчинити дії за період з 01.01.2016 року по 02.05.2017 року.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.11.2017 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про пропуск позивачем встановленого строку звернення до суду.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На час спірних правовідносин, строки звернення до адміністративного суду були унормовані ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року).

Згідно ч.ч. 1, 2 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 122 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) та ч. 3. ст. 122 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним КАС України.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39). А у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" (заява N 10972/05) - вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Так само, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 N 5-рп/2002, від 17.03.2004 N 7-рп/2004,від 01.12.2004 N 20-рп/2004, від 09.07.2007 N 6-рп/2007).

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі N 21-399во10, від 07.12.2012 у справі N 21-977во10, від 03.12.2010 у справі N 21-44а10).

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 по справі №21-484а13.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, яка діє з 01.01.2016 року), перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Дана норма набрала чинності з 01.01.2016 року, а отже, саме з цієї дати позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження строком відповідно до постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності постановою № 988 не проведений з 01.01.2016 саме з вини відповідача, а тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року), що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.11.2017 року прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 312 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2017р. по справі №646/7703/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити дії за період з 01.01.2016 року по 02.05.2017 року передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець Повний текст постанови складено 19.01.2018.