Постанова № 71689433, 18.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9956/17 Провадження № 22-ц/795/109/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»

Особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»

На рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене о 12 год. 56 хв. у місті Чернігові, повний текст рішення складено 27 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 17.10.2017 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за період роботи з 06.05.2015 року по 06.05.2017 року та щорічні додаткові відпустки як інваліду війни 3 групи в сумі 43973,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2015 року його було поновлено на посаді в.о. директора ЧД УДППЗ «Укрпошта». Вказане рішення суду виконано 03 квітня 2017 року, а тому за період часу з 02.04.2015 року по 02.04.2017 року він має право на дві щорічні основні відпустки по 26 днів на рік, дві щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці по 7 діб на рік та право на додаткову відпустку як особа, яка має інвалідність війни 3 групи, по 14 календарних днів на рік згідно ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2015, 2016 та 2017 роки, а всього 108 календарних днів відпустки. Оскільки наказом від 15.09.2017 року №918/к позивача звільнено з роботи за прогул без поважних причин, то відповідно до норм діючого законодавства відповідач повинен провести з ним повний розрахунок по виплаті заробітної плати, включаючи виплату компенсації за невикористані відпустки. Оскільки такого розрахунку проведено не було, то позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_2 27 000 грн (двадцять сім тисяч грн) компенсації за невикористані відпустки та 640 грн судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно при обрахунку суми компенсації за невикористані відпустки проводив його розрахунок виходячи з посадового окладу позивача, як це передбачено останнім абзацом п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тоді як вказаний розрахунок компенсації необхідно проводити відповідно до п.7 зазначеного вище порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» не погоджується з доводами позивача, зазначеними в апеляційній скарзі, оскільки вони протирічать діючому законодавству, та просять відмовити в її задоволенні. Позивач невірно трактує п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки його позиція про те, що в основу обрахунку потрібно брати заробітну плату за лютий-березень 2015 року, суперечить п.2,4,7 зазначеного Порядку. Виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_2 відбулась у жовтні поточного року ( зарахування на депозитний рахунок нотаріуса), а тому обрахунковим періодом є вересень 2016 року по вересень 2017 роки ( останні 12 календарних місяців, що передували місяцю виплати компенсації). Позивач не мав за цей період заробітку, а тому розрахунок середнього заробітку для нарахування компенсації за невикористану відпустку повинен здійснюватись із застосуванням п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тобто виходячи з установленого йому в трудовому договорі посадового окладу.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство « Укрпошта» просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд вірно провів обрахунок суми компенсації за невикористані щорічні відпустки та кількість днів, за які потрібно стягнути таку компенсацію, але не врахував, що 19 жовтня 2017 року сума нарахованої компенсації за невикористані щорічні відпустки за 48 календарних днів відповідачем була перерахована на депозит нотаріусу, оскільки позивач відмовився від її отримання. Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» вважає, що суд безпідставно стягнув компенсацію за невикористані додаткові відпустки за особливий характер праці, встановлений колективним чи трудовим договором, за 14 календарних днів, оскільки позивач, починаючи з 2 квітня 2015 року, не працював, а вказаний вид відпусток надається за фактично відпрацьований час, а не у випадку коли за працівником згідно діючого законодавства зберігається місце роботи та заробітна плата. Крім того, суд безпідставно стягнув компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 14 днів за 2015, 2016, 2017 роки, передбачену Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки зміни до вказано закону набрали чинності з 06.06.2015 року, тоді як позивач був звільнений з роботи 02.04.2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Укрпошта» , ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просить її відхилити. Позивач зазначає, що розрахунок компенсації за невикористані відпустки повинна проводитись з урахуванням того, що ним фактично відпрацьовано, шляхом ділення нарахованої заробітної плати за цей період на відповідну кількість календарних днів. Перерахування коштів, нарахованих відповідачем як компенсація за невикористані ним відпустки на депозитний рахунок нотаріуса, здійснена відповідачем на власний розсуд і розмір цієї компенсації є значно меншим, ніж той, який підлягає до сплати. В порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не вручив ОСОБА_2 письмове повідомлення про нараховані суми та не провів повного розрахунку в день звільнення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за період з 02.04.2015 року по 02.04.2017 року мав право на отримання двох щорічних основних відпусток по 26 календарних днів, а за два періоди 52 календарні дні, тому при звільненні відповідач повинен був виплатити позивачу відповідну компенсацію. Крім того, оскільки позивача поновлено на роботі з 02.04.2015, тому за період з 02.04.2015 року по 02.04.2017 року він має право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої ст.8 Закону України «Про відпустки», і той факт, що він не був своєчасно поновлений на роботі, не може обмежити право позивача на отримання компенсації за невикористані відпустки. Також підлягає відновленню порушене право позивача на отримання компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, передбачені п.14 ч.1 ст.13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Суд погодився з доводами відповідача, що обрахування компенсації за невикористані відпустки має відбуватися виходячи з посадового окладу позивача 7375 грн., як це передбачено останнім абзацом пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, а загалом сума компенсації за невикористану щорічну основну відпустку має становити (7375х12:354х52)= 13000 грн (з даної суми не вирахувані обов’язкові податки та збори). Оскільки невикористані позивачем додаткові відпустки відносяться до щорічних (ст.4 Закону України «Про відпустки), а згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, то суд вважав за необхідне стянути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки, передбачені ст.8, 16-2 Закону України «Про відпустки» (14 днів відпустки за особливий характер праці) та 42 дні додаткової відпустки ветерану війни (2015, 2016, 2017 роки), а всього разом з невикористаною основною щорічною відпусткою (52 дні) за 108 календарних днів (7375х12:354х108) = 27000 грн (з даної суми не вирахувані обов’язкові податки та збори).

З таким висновком суду першої інстанції частково погоджується апеляційний суд.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. А згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 згідно до наказу в.о. генерального директора ПАТ «Укрпошта» від 03 квітня 2017 року №967/к був поновлений на посаді виконуючого обов’язки директора Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з 02 квітня 2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2015 року, ухваленого у справі №750/3663/15-ц, та звільнений з цієї посади наказом №918/к від 15.09.2017 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

За період з 02.04.2015 року по 02.04.2017 року ОСОБА_2 не перебував у щорічних відпустках та не отримував відповідну компенсацію.

03.10.2017 року відповідачем складено акт, згідно якого в цей день о 16 год. 05 хв. за поштовою адресою позивача були доставлені поштові перекази на суми: 1135,16 грн (нарахована заробітна плата за квітень, вересень 2017 року); 9660 грн – компенсація за невикористану щорічну відпустку; 42106,58 грн - на виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2017 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року. В акті зазначено, що двері квартири відчинили, але повідомили, що ОСОБА_2 вдома немає, а тому поштове повідомлення було вкинуто до поштової скриньки позивача.

Оскільки позивач не отримав нараховані йому суми, відповідач платіжним дорученням №3121 від 19.10.2017 року перерахував призначені ОСОБА_2 кошти в сумі 10795,16 грн на депозит нотаріуса.

Письмового чи повідомлення в іншій формі про перебування коштів на депозиті нотаріуса, які повинен відповідач був виплатити позивачу, матеріали справи не містять, також відсутні відповідні норми матеріального права, які б передбачали розрахунок у такий спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України « Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, а інвалідам 3 групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 26 календарних днів.

Посвідченням серії Є №059016, виданим 12.01.2010 року, підтверджується, що позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.9).

Тобто, висновок суду про те, що тривалість основної відпустки позивача, визначена судом у 52 календарні дні, є вірною та не заперечувалась представником відповідача у ході розгляду справи апеляційним судом.

Суд першої інстанції вірно визначився з тим, що обрахунковим періодом для обрахунку суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 є вересень 2016 року по вересень 2017 року ( останні 12 календарних місяців, що передували місяцю виплати компенсації). Позивач не мав за цей період заробітку, а тому розрахунок середнього заробітку для нарахування компенсації за невикористану відпустку повинен здійснюватись із застосуванням п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тобто виходячи з установленого йому в трудовому договорі посадового окладу.

Отже з відповідача ПАТ « Укрпошта» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація за невикористані щорічні відпустки за період з 02.04.2015 року по 02.04.2017 року в розмірі 13000 грн ( 7375х12:354х52) = 13000 грн (з даної суми не вирахувані обов’язкові податки та збори).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що розрахунок компенсації необхідно проводити відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказаний в цьому пункті розрахунок не може бути застосований в даному випадку.

Право учасника бойових дій та інваліда війни на додаткову відпустку закріплено у декількох нормативно-правових актах: стаття 77-2 Кодексу законів про працю України, пункт 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також стаття 16-2 Закону України “Про відпустки” передбачають надання учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Оплата такої відпустки здійснюється за рахунок підприємства, а для її отримання статус працівника має бути підтверджений відповідним посвідченням учасника бойових дій або інваліда війни.

Додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. Важливо знати, що у разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини.

Законодавством не передбачено також і можливості заміни цієї відпустки грошовою компенсацією, в тому числі і при звільненні, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за невідбуту щорічну додаткову відпустку, передбачену окремим категоріям працівників - ветеранам війни, слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України « Про відпустки» передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до витягів з колективних договорів УДППЗ « Укрпошта» за 2011-2015 роки та 2016-2020 роки посада директора Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку « Укрпошта» входить до переліку професій і посад працівників УДППЗ «Укрпошта», для яких встановлюється ненормований робочий день і надається у зв’язку з цим додаткова відпустка тривалістю 7 днів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 та цього Закону), зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам за фактично відпрацьований час, а не у випадку коли за працівником згідно діючого законодавства зберігається місце роботи та заробітна плата, в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці слід відмовити.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України належить змінити розподіл судових витрат.

Згідно ч.ч.6, 10 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 просив стягнути на його користь компенсацію за невикористані відпустки в сумі 43973,28 грн. За подання позову позивач повинен був сплатити 640 грн судового збору у відповідності до п/п 1п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи, що апеляційним судом стягується 13000 грн компенсації, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено на 29,6%. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 189,44 грн (640 грн х 29,6%) за розгляд справи в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ « Укрпошта» просило скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 704 грн судового збору. Враховуючи, що скаргу задоволено частково (на 51,85%), з держави на користь відповідача підлягає відшкодуванню 365,02 грн судового збору (704 грн х 51,85%). Провівши взаємозалік, остаточно з держави Україна на користь ПАТ « Укрпошта» підлягає стягненню 175,58 грн (365,02 грн – 189,44 грн) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Укрпошта» на користь ОСОБА_2 13000 грн компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період роботи з 02.04.2015 року по 02.04.2017.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з держави Україна на користь Публічного акціонерного товариства « Укрпошта» 175 грн (сто сімдесят п’ять) грн 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2018 року.

Головуючий:Судді: