Постанова № 71689131, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: C.О. Бондар

Суддя-доповідач: Донець Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1615/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2017, суддя C.О. Бондар, повний текст складено 27.11.17 по справі № 818/1615/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар'єр кварцитів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року №0007421207.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2017 року №0007421207.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток позивача, про що складений акт від 15.06.2017 року №586/18-28-12-04/14015554.

Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, протягом строків, визначених у пункті 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року № 0007421207, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 71519,99 грн.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги, та зроблений висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги відповідача погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.35.1 ст.35 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.49.20 ст.49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до п. 87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.04.2017 року подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року №9270950512 та задекларувало суму узгодженого зобов'язання 799200 грн, граничний термін сплати 19.05.2017 року.

22.05.2017 року позивачем подано до відповідача уточнюю декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 2016 рік №927095512, якою зменшено податкове зобов'язання на 732473 грн, терміном сплати 22.05.2017 року.

Податковий орган ставить під сумнів правомірність вчинення позивачем дій 22.05.2017 року, та вважає, що позивач погасив податковий борг з порушенням строку на 3 дні, враховуючи граничний термін сплати 19.05.2017 року.

Матеріали справи свідчать про те, що 20.05.2017 року є вихідним днем, наступний робочий день - 22.05.2017 року, тому коригування податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, здійснене 22.05.2017 року, вчинене в межах граничного строку виконання податкового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового рішення.

В своїй апеляційній скарзі відповідач каже про те, що помилковість застосування судом першої інстанції до даного спору приписів п.49.20 ст.49 ПК України, оскільки наведена стаття визначає строки подання податкової декларації, а не сплати податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 ст. 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день подання податкової декларації припадає на вихідних або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

За наведених підстав, колегія суддів вважає можливим апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 по справі № 818/1615/17-залишити без змін залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова

Повний текст постанови складено 19.01.2018.