Постанова № 71688931, 19.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11149/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Сапіги В.П., Улицького В.З.,

за участю секретаря Копанишин Х.В.

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі (ухвалене головуючим – суддею Кухар Н.А. о 10 год 29 хв у м. Львові, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції – 13 жовтня 2017 року) № 813/2733/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбау» до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2017 року №UA209000/2017/200084/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10151 від 17.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що згідно переліку ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України) позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний метод її визначення. При цьому подані документи не містили ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за поставлені товари. На думку позивача, з наданих документів відповідач мав можливість встановити митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в Україну.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2017 № UA209000/2017/200084/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10151 від 17.05.2017.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що Львівська митниця ДФС не могла перевірити таку складову частину митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваних товарів, оскільки у документах, що подавалися на підтвердження транспортних витрат, зокрема, у договорі від 05.05.17 №170505-1 та заявці на перевезення, вказано, що перевізником товару є ФОП ОСОБА_3, однак, відповідно до CMR, перевезення здійснив I.M.A.-TLIT TRANS s.r.c.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 27.04.2017 між ТОВ «Інбау» (Покупець), укладено контракт поставки товару № 17104/ІМ з компанією SIKEL ITALIA S.r.l. (Продавець) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується продати, а покупець купити на мовах цього Контракту товари (продукцію) згідно специфікаціям і умовам, зазначеними у відповідних Додатках до даного Контракту. Кількість і ціни товарів регулюються вищезазначеними додатками, які є невід’ємною частиною цього Контракту.

Для митного оформлення товару, отриманого на виконання умов контракту, позивачем було подано до Львівської митниці митну декларацію № UA209140/2017/117147 (надалі - МД). Також позивачем було надано товаросупровідні документи згідно переліку, вказаному у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2017/10151 (а.с.32).

Митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено статтею 58 МК України.

Львівською митницею за результатами перевірки їнформації, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією № UA209140/2017/117147 встановлено відсутність замовлення №1704009, яке передбачене інвойсом Q/FTP-0089 від 11.05.2017; згідно розділу 5 контракту 17104/ІМ від 27.04.2017 року продавець повинен надати рахунок проформу і сертифікат якості, які відсутні; у відповідності до заявки №050517-1 від 05.05.2017 року рахунок повинен бути виставлений днем завантаження (11.05.2017 року згідно заявки), проте був виставлений 12.05.2017. Отже, відповідач зазначив, що наявні числові невідповідності транспортних витрат, оскільки курс євро по курсу НБУ 11.05.2017 року і 12.05.2017 року відрізняються; перевізником згідно CMR виступає І.М.А.-TLIT TRANS s.r.c., проте згідно договору про перевезення – ФОП ОСОБА_3.

На підставі статті 53 МК України органом доходів і зборів було направлено вимогу та запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На вимогу відповідача, позивачем 17.05.2017 були надані додаткові документи: Прайс б/н від 17.04.2017, SWIFT №103 від 11.05.2017; рахунок проформу Q/OFV-00003 від 27.04.2017; висновок ТПП 19-09/577 від 17.05.2017; замовлення 1704009 від 27.04.2017; експортну декларацію; відповідь на вимогу.

Ознайомившись з додатковими документами відповідач встановив, що наданий прайс – лист адресований тільки ТО «Інбау», що суперечить суті прайс-листа, як ціновій пропозиції необмеженому колу осіб, оскільки містить суб’єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об’єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції, а висновок ТПП 19-09/577 від 17.05.2017 носить консультативний характер; розрахунок вартості здійснюється лише на основі контрактної інформації наданої представником SIKEL ITALIA S.r.l., без розрахунків зовнішньому ринку ідентичних та подібних товарів.

За таких обставин 17.05.2017 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2017/200084/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2017/10151 від 17.05.2017.

Згідно рішення від 17.05.2017 року № UA209000/2017/200084/2, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари, з причини відсутності основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 27.03.2017 № UA40391017/2017/00059.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, як і не доведено, що інформація про вантажну митну декларацію від 27.03.2017 № UA100080/2017/235349, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Згідно із ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім цього, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

На підтвердження митної вартості товару декларантом до декларацію митної вартості долучено: контракт № 17104/ІМ від 27.04.2017 зі специфікацією № 1 до контракту від 27.04.2017, інвойс - проформа № Q/OFV-00003 від 30.04.2017, інвойс № Q/OFV - 00894 від 11.05.2017 (був наданий у двох екземплярах, в одному з яких вказувалася крана походження товару, що ввозився), міжнародна товарно - транспортна накладна № 973904, сертифікат про технічні якості товару від 01.08.2016, заява на перевезення товару № 050517-1, рахунок на оплату послуг щодо перевезення вантажу № 271, платіжні доручення на оплату товару, SWIFT № 56, договір на перевезення вантажу, договір на надання брокерських послуг та декларування товарів, дозвільні печатки в кількості 3 шт., копія експортної декларації на товар № 11ІТQ3J010023041Е4 від 12.05.2017.

В силу ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу відповідача, позивачем 17.05.2017 додатково були надані документи: Прайс б/н від 17.04.2017, SWIFT № 103 від 11.05.2017; рахунок проформу Q/OFV-00003 від 27.04.2017; висновок ТПП 19-09/577 від 17.05.2017; замовлення 1704009 від 27.04.2017; експортну декларацію; відповідь на вимогу.

За нормами ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

В силу положень ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Необхідно відзначити, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обгрунтованість сумнівів.

Згідно з ч. 4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Колегія суддів зазначає, що у документах, що подавалися на підтвердження транспортних витрат, зокрема, у договорі від 05.05.17 №170505-1 та заявці на перевезення, вказано, що перевізником товару є ФОП ОСОБА_3, однак, відповідно до CMR, перевезення здійснив I.M.A.-TLIT TRANS s.r.c.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дійсно договір на перевезення укладений між ТзОВ «Інбау» з ФОП ОСОБА_3. При цьому вказує на те, що ФОП ОСОБА_3, як підприємець не позбавлений можливості укладати договори на виконання послуг третіми особами, що ним і було зроблено з I.M.A.-TLIT TRANS s.r.c.

Однак суд зазначає, що будь-яких документальних підтверджень договірних відносин якоїсь зі сторін із I.M.A.-TLIT TRANS s.r.c. не має та позивачем чи його представником не надано, що в свою чергу унеможливлює встановити, чи справді послуги з перевезення надавалися ФОП ОСОБА_3

Керуючись наведеним колегія суддів погоджується з твердженням Львівської митниці ДФС, що остання не могла перевірити таку складову частину митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Відтак висновок Львівської митниці ДФС, який закріплено в рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.05.2017 № UA209000/2017/200084/2 про те, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари, з причини відсутності основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів є правомірним. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 27.03.2017 № UA100080/2017/235349 замість помилково зазначеної МД від 27.03.2017 № UA40391017/2017/00059.

З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем, як декларантом не доведено, правильності здійснення розрахунку митної вартості ввезеного товару, а відповідачем в межах та відповідності до покладених обов’язків прийнято оскаржувані рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції — скасувати.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 813/2733/17 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 19 січня 2018 року