Постанова № 71688907, 15.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10899/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А,,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Шульгач М.П.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Тернопіль о 13 год. 41 хв. 10 жовтня 2017 року у справі №607/2772/16-а за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області про зобов'язання провести перерахунок та доплату грошового забезпечення та вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

17.03.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, просив з врахуванням заяви про зміну позовних вимог та виділення позовних вимог в окреме провадження: зобов’язати ОСОБА_3 внутрішніх справ України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.06.1986 по 30.06.1986 виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3 пп.1, п.5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідно до наказів МВС СРСР №0130, №0149, №0189, № 35с, №090, №070.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 позов задоволено частково: зобов’язано УМВС України в Тернопільській області повторно провести перерахунок ОСОБА_2 грошового забезпечення за виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.06.1986 по 30.06.1986 відповідно до вимог Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та наказів МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070, в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державна пенсія ОСОБА_2 призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний статус громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і як вбачається із довідки розрахована із суми 531,40 крб. з якої 426,40 крб. це оплата праці за дні роботи в зоні відчуження та 105 крб. це збережений середній заробіток за попереднім місцем роботи за період роботи в зоні відчуження, тому суд дійшов висновку, що в цій частині позов ОСОБА_2 є підставний і підлягає до задоволення. В той же час, суд першої інстанції вважає, що зарахування в грошове забезпечення годинника «Політ» вартістю 60 крб. яким ОСОБА_2 був нагороджений відповідно до наказу МВС СРСР № 186 від 29.06.1986 за самовіддану роботу, витримку і стійкість проявлену у виконанні службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не може включатися в його заробітну плату, так як такі нагороди матеріального чи грошового характеру відповідно до діючого законодавства не включаються до складових, з яких нараховується заробітна плата і в подальшому з якої сплачуються обов’язкові податки і платежі, а тому в цій частині в позові відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачами ні в письмовому вигляді, ні під час проведення судових засідань не стверджувалось, що в разі вирішення питання по перерахунку вони добровільно видадуть довідки, а також не заперечували, що вимоги позивача є пов’язаними між собою. Апелянт вказує, що розрахунок грошового забезпечення згідно з наказів МВС СРСР створених на виконання Постанови РМ СРСР №665-195 від 05.06.1989 не відповідає розрахункам, які зазначені відповідачами в довідках, добровільно виданих позивачу та сама довідка не відповідає законодавству. Відтак, зазначає, що дії відповідачів є незаконними, мають місце спірні правовідносини та немає жодних сподівань, що відповідачі добровільно видадуть довідку, яка за формою відповідає вимогам листа ОСОБА_3 соціального захисту населення №01-3/244-013-2 від 27.02.1996. Таким чином, вважає, що має бути переглянуто питання видачі довідки та прийнято рішення в цілому по справі №607/2772/16-а. Окрім того, зазначає, що ніякої заяви про зміну позовних вимог в частині «провести перерахунок та доплату» на «повторно провести перерахунок» позивачем не подавалось. Таким чином, апелянт вважає, що задоволення позову в частині перерахунку грошового забезпечення, а відмовою в частині позову по вимозі про видачу довідки та відмовою в частині вимоги про доплату, не буде достатньою правовою підставою для нарахування пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, тому що пенсія призначається із грошового забезпечення на підставі довідки із вказаними в ній сумами сплачених коштів, а не із перерахунку грошового забезпечення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що придбавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховується. Вказує, що грошове забезпечення працівників міліції складається з основних окладів, надбавки за звання та надбавки за вислугу років. Зазначає, що у «видах грошового забезпечення» позивача не зазначені суми за військове (спеціальне) звання та інші надбавки, які являються визначальними при здійсненні обрахунку для здійснення додаткових виплат під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки мала нараховуватись надбавка виключно за посадовий оклад. Крім того, зазначає, що нарахування позивачу пенсії здійснено УДАІ МВС України в Тернопільській області, яке є окремою юридичною особою та на даний час перебуває в процесі припинення, а тому у разі задоволення вимог позивача уповноважений орган, який зобов’язаний би був здійснити перерахунок пенсії є УДАІ МВС України в Тернопільській області, не УМВС в області. Також апелянт вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, які позивач не просить поновити.

В судовому засіданні позивач подану ним апеляційну скаргу підтримав, щодо апеляційної скарги відповідача заперечив, представник Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області подану Управлінням апеляційну скаргу підтримав, щодо апеляційної скарги позивача заперечив. Інші учасники процесу до суду явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про розгляд справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області слід задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити та рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду ОСОБА_2 просив: - зобов'язати МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 10.06.1986 по 30.06.1968, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, 070; - зобов'язати ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, УМВС України в Тернопільській області Управління Державтоінспекції видати довідку «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» за період з 10.06.1986 по 30.06.1986.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року роз'єднано адміністративний позов у справі виділивши в окреме провадження позовні вимоги, які предметом апеляційного перегляду, про зобов'язання МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.06.1986 по 30.06.1968, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, 070 і направлено даний позов до розгляду в Тернопільський міськрайонний суд як адміністративний суд.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, УМВС України в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції в Тернопільській області про видачу довідки «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» за період з 10.06.1986 по 30.06.1986 відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі №607/2772/16-а скасовано в частині передачі справи на розгляд по підсудності до Тернопільського міськрайонного суду як адміністративного та направлено справу до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, УМВС України в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції про зобов’язання вчинити дії направлено по підсудності до Тернопільського міськрайонного суду, Тернопільської області (вул. Котляревського, 34, м. Тернопіль) як адміністративного для розгляду по суті.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року про направлення за підсудністю справи №607/2772/16-а скасовано, направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, предметом позову у даній справі є проведення ОСОБА_2 перерахунку та доплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абзаців 2, 3 пп. 1, пп. 5 п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР №0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, №070. Позовні вимоги адресовані відповідачам у справі - ОСОБА_3 внутрішніх справ України, Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, яких позивач просить здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 в період з 02.09.1983 по 15.05.1989 проходив службу в УВС Тернопільського облвиконкому на атестованих посадах.

З 1986 позивач займав посаду інспектора ДПС ОД ДПС ДАЇ УВС Тернопільського облвиконкому, спеціальне звання «старшина міліції», з 10.06.1986 по 30.06.1986 в складі групи працівників ДАІ УВС Тернопільського облвиконкому на службовому автотранспорті виконував службові обов’язки в районі населених пунктів Прип’ять, Копачі, загальна кількість днів в зоні аварії – двадцять днів, отримав дозу радіоактивного опромінення 1,82 рентген (бер).

З 01.01.2012 позивач отримує державну пенсію по інвалідності згідно з ч.1 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», основний розмір пенсії обчислено із заробітної плати в зоні відчуження, відповідно до довідки, виданої УДАЇ УМВСУ в Тернопільській області №13/1 від 11.01.2012.

Вважаючи, що розмір грошового забезпечення вказаний в довідці №13/1 від 11.01.2012 за час перебування в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС з 10.06.1986 по 30.06.1986 розрахований не вірно, є заниженим, внаслідок чого занижено розмір пенсії, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі – Закон №796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону №796-XII видача довідок про заробітну плату за період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, №1082/3к, №13-412/308 вирішення грошових вимог осіб, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України. Зазначені витрати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (організації) і компенсації з державного бюджету не підлягають.

Як вбачається з листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року № 224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_3 праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815 повідомлялося, що у разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС у 1986-1987 роках, згідно з листом ОСОБА_3 праці України від 29 жовтня 1992 року №09-3751, ОСОБА_3 України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС від 29 жовтня 1992 року №1082/ЗК та ОСОБА_3 фінансів України від 29 жовтня 1992 року №13-412/308 на підставі стверджуючих документів підприємство (організація), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), має зробити перерахунок заробітної плати і надати довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органу Пенсійного Фонду України за місцем проживання особи - для перерахунку розміру пенсії.

Відповідно до роз’яснень ОСОБА_3 праці та соціальної політики України (лист від 06 березня 2012 року № 544/20/132-12) відомості щодо встановлення умов і розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах можуть мати, а отже й надавати виключно підприємства, установи, організації, де працювали ці особи, або їхні правонаступники. Інші підприємства, органи державної влади тощо не можуть надавати довідок про заробіток по конкретних особах, які не працювали і не працюють у цих підприємствах, органах державної влади.

Таким чином, вирішення питання щодо проведення перерахунку та доплати грошового забезпечення віднесено до компетенції підприємство (організація), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), яке має відомості щодо встановлення умов, розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах.

Вказане підтверджено і наявним в матеріалах справи листом ГУ МВС України в Київській області від 11.03.2005 №2/ш-29 в якому вказано, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 згідно з наказом УВС Тернопільського облвиконкому від 06.08.1989 №057 проведена виплата кратних окладів, за довідкою про заробітну плату з урахуванням кратності необхідно звертатись за місцем проведення кратної виплати.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ 15.05.1989 наказом УВС Тернопільського облвиконкому №69 о/с. Наявні в матеріалах справи довідки про виплачену заробітну плату з урахуванням посадового окладу та коефіцієнта про заохочення, про заробітну плату для обчислення пенсії, про грошове забезпечення, детальні розрахунки грошового забезпечення позивача, грошовий атестат видані УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341 затверджено «Положення про Державну автомобільну інспекцію ОСОБА_3 внутрішніх справ», в редакції чинній на час звільнення позивача з служби, відповідно до якого Державна автомобільна інспекція входить до системи органів ОСОБА_3 внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входять, зокрема, управління (відділи) Державтоінспекції управлінь МВС України в областях.

Управління (відділи) Державтоінспекції управлінь МВС України в областях є юридичними особами, мають рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Тернопільській області 11.10.2006, з 07.12.2015 перебуває в стані припинення.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з поясненнями представника Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, УДАІ УМВС України в Тернопільській області є самостійною юридичною особою, яка перебуває в процесі припинення, має у розпорядженні інформацію щодо умов і розмірів оплати праці позивача, визначало грошове забезпечення позивача з якого призначено пенсію, а тому саме УДАІ УМВС України в Тернопільській області слід вважати належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, які є відповідачами у даному спорі, не наділені повноваженнями щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абзаців 2, 3 пп. 1, пп. 5 п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, №0149, №0189, № 35с, № 090, №070, як це зазначено у позовній вимозі.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положення ст.48 КАС України, в чинній редакції, та ст.52 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, закріплюють можливість виключно суду першої інстанції, за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, допустити заміну неналежної сторони у справі, тоді як суд апеляційної інстанції таким правом не наділений.

З огляду на зазначені вище обставини суд апеляційної інстанції приходить висновку, що позов ОСОБА_2 пред'явлено до МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, які є неналежними відповідачами у даній справі, а відтак відсутні правові підстави для задоволення такого.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції вирішуючи даний публічно-правовий спір порушив норми процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то такі в силу приписів ст.139 КАС України, не належить стягувати з сторін спору.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління ОСОБА_3 внутрішніх справ України в Тернопільській області задовольнити.

В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 607/2772/16-а скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_1 Повний текст Постанови складено 19.01.2018