Постанова № 71688655, 11.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11345/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

за участі секретаря судового засідання Гнатик А.З.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (суддя Валюх В.М., м. Луцьк, 25.10.2017 складено повний текст) у справі № 803/1178/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Другого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, Позивач) звернувся з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 53619566 та серії ВП № 53619535 від 22.03.2017 державними виконавцями не дотримано строків пред’явлення виконавчого документу до виконання, які встановлені статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_4 першої інстанції вірно встановлено, що 08.05.2015 Луцький міськрайонний суд Волинської області, на виконання рішення суду від 03.03.2015, видав виконавчий лист № 161/17068/14-ц про зобов’язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_5 права користування належним на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_2, за власний рахунок знести дерево груші, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Рівненська, 34/2 у м. Луцьку.

14.05.2015 старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_6 виніс постанову ВП № 47527366 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08.05.2015.

В подальшому, у межах вказаного виконавчого провадження старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_6 24.06.2015 виніс постанову ВП № 47527366 про стягнення з боржника виконавчого збору, якою у зв’язку із невиконанням боржником ОСОБА_2 виконавчого листа в добровільному порядку в семиденний строк, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» стягнув з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 1020,00 грн. Крім того, 24.06.2015 старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_6 24.06.2015 виніс постанову ВП № 47527366 про накладення штрафу, якою у зв’язку із невиконанням рішення суду у встановлений строк для добровільного виконання, наклав на боржника ОСОБА_2 штраф у розмірі 170,00 грн.

21.03.2017 старший державний виконавець Другого відділу ДВС м. Луцька ОСОБА_7 виніс постанову ВП № 47527366 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що рішення суду виконано, у зв’язку із чим виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08.05.2015, закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, пунктом 3 цієї ж постанови виведено в окремі виконавчі провадження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, постанови про накладення штрафу.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі – ОСОБА_8 № 1404-VIII) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із пунктом 7 розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.09.2016 за № 1302/29432 (далі – Інструкція № 512/5), при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що чинним законодавством України визначені особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень.

З матеріалів справи встановлено, що у межах виконавчого провадження ВП № 47527366 з виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08.05.2015 на виконання рішення суду, за яким боржник ОСОБА_2 зобов'язаний особисто вчинити певні дії, були винесені постанови від 24.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, які у встановленому порядку не скасовані.

Враховуючи, що боржник ОСОБА_2 самостійно не сплатив штраф та частково сплатив виконавчий збір, а постановою старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцька ОСОБА_7 від 21.03.2017 ВП № 47527366 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 161/17068/14-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 08.05.2015, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, тому постановами від 22.03.2017 ВП № 53619535 та ВП № 53619566 правомірно були відкриті виконавчі провадження з виконання постанови про накладення штрафу № 47527366, виданої 24.06.2015 Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170,00 грн., та постанови № 47527366, виданої 24.06.2015 Другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції, про стягнення із ОСОБА_2 406,00 грн. виконавчого збору.

Таким чином, оскільки оскаржувані дії старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцька ОСОБА_7 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 серії ВП № 53619566 та дії державного виконавця Другого відділу ДВС м. Луцька ОСОБА_4 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2017 серії ВП № 53619535 відповідають вимогам статей 39, 40 Закону № 1404-VIII та пункту 7 розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції № 512/5, а передбачені законодавством строки пред’явлення вказаних вище виконавчих документів (постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу) до виконання порушені не були, такі дії Відповідача є правомірними.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, то таким чином з апелянта слід стягнути суму судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 1408 грн. (1280*110%).

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 803/1178/17 без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 за реквізитами: Державний бюджет Галицького району м. Львова, 38007573, р/р 31219206781004, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014 суму судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 1408 (тисячу чотириста вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_9 судді ОСОБА_10 ОСОБА_8 Повний текст складено 19.01.2018 року