Рішення № 71688377, 16.01.2018, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/981/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Каліберди В.А.,

з участю секретаря – В’юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,0215 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №039515.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 лютого 2011 року помер ОСОБА_2, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки площею 3,0215 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №039515.

Позивач має намір успадкувати майно, оскільки являється спадкоємцем четвертої черги за законом, так як з 1986 року і до дня його смерті проживала разом зі спадкодавцем однією сім’єю, вели спільне господарство, перебували як чоловік та дружина, в зв’язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та прохає: поновити строк звернення до суду, встановити факт її проживання однією сім’єю як чоловіка і дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 1986 року по 03 лютого 2011 року та визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,0215 га.

У відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак надала суду заяву про слухання справи у їхню відсутність та при ухваленні рішення покладалися на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та свідків, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно до п. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають спільні взаємні права та обов’язки.

Відповідно до п. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 03 червня 1999 року справі № 5-рп/99 зробив висновок, що фактичні шлюбні відносини дають підстави для визнання їх ознаками сім'ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1986 року по 03 лютого 2011 року проживала у цивільному шлюбі як одна сім’я із ОСОБА_2, що підтверджується актом депутата Козіївської сільської ради від 17.10.2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2, який помер 03.02.2011 року. Вони разом вели спільне господарство, 20 років проживали разом як чоловік та дружина.

03 лютого 2011 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1 – ВЛ №295662, виданого Козіївською сільською радою Краснокутського району Харківської області 07.02.2011 р.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, пояснивши, що вони являються сусідами позивачки ОСОБА_1 та їм достовірно відомо, що з 1986 року та по день смерті ОСОБА_2, тобто до 03 лютого 2011 року, позивач проживала разом з ОСОБА_2 однією сім’єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство та були пов’язані спільним побутом.

Із аналізу наведених доказів слідує, що ОСОБА_1, починаючи з 1986 року і до 03.02.2011 року проживала однією сім'єю як чоловік та дружинабез реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, тобто більше 5 років до дня його смерті.

Але при вирішенні питання про встановлення цього факту суд приймає до уваги те, що відповідно до прикінцевих положень СК України цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 01.01.2004 року, а тому факт проживання однією сім'єю з 1986 року по 2004 рік для позивачки юридичного значення не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

А тому, враховуючи викладене суд вважає, що з метою захисту законних інтересів ОСОБА_1 даний юридичний факт спільного проживання як чоловіка та дружини саме в період з 2004 року по 2011 рік слід визнати в судовому порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає право оформити спадкове майно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що після смерті 03 лютого 2011 року ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 3,0215 га, яка розташована на території Козіївської сільської ради Харківської області, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №039515, копія якого мається в матеріалах справи.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Так, у четверту чергу, як передбачено ст. 1264 ЦК України, право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю, вперше були закріплені новим ЦК України.

Наведене вище на думку суду відноситься до позовних вимог ОСОБА_1, бо позивач, проживаючи разом із ОСОБА_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 1986 року по 03.02.2011 року, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та він вважав її членом сім’ї.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, а тому враховуючи вищевикладене, позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2

Інші спадкоємці відсутні, оскільки, як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 13.12.2017 №50269327, згідно з параметрами запиту: ОСОБА_2 – інформація відсутня.

За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування ” відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №039515.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За даних обставин суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо поновлення їй строку на звернення до суду з позовною заявою, оскільки позивачем строк звернення до суду з позовною заявою пропущено з поважних причин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.1216, 1217, 1218, 1264, 1268 ЦК України, ст.19, 76, 81, 315, 259, 265,268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов ОСОБА_1 до Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та гр. ОСОБА_2, який помер 03 лютого 2011 року, проживали однією сім'єю як чоловік і дружина з 2004 року по 03 лютого 2011 року, тобто по день смерті ОСОБА_2, без шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,0215 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 039515, яка розташована на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після смерті ОСОБА_2, померлого 03 лютого 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 453 (чотириста п’ятдесят три) грн.98 коп., який перерахувати за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1, жителька с. Козіївка, вул. Слобожанська №143, Краснокутського району, Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Козіївська сільська рада Краснокутського району Харківської області, вул. Слобожанська № 91, с. Козіївка, Краснокутського району, Харківської області, код ЄДРПОУ: 04397419.

Суддя Каліберда В. А.