Рішення № 71688074, 19.01.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"19" січня 2018 р.

Справа № 642/39/2017ц

2/642/521/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:

головуючого - судді Ольховського Є.Б.

при секретарі – Алімурадовій Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, 3-я особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради, 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку в порядку набувальної давності.

У травні 2017 року ОСОБА_1 надала суду уточнену позовну заяву, у якій просила визнати за нею право власності на 1/8 частину житлового будинку літ. «А-1», з надвірними будівлями, розташованого по вулиці Соколовській, 62 у м. Харкові, в порядку набувальної давності (а.с. 85-88).

В обгрунтування позову позивач зазначила, що їй на праві спільної часткової власності належить 3/8 частин житлового будинку по вулиці Соколовській, 62 у м. Харкові. Власником 1/2 частини зазначеного домоволодіння є ОСОБА_3 та 1/8 частина домоволодіння належить ОСОБА_4, яка є бабусею її колишнього чоловіка. У домоволодінні існує фактичний порядок користування житловим будинком літ. «А-1», житловими прибудовами та надвірними спорудами. Житловий будинок складається з двох окремих квартир: квартири № 1, яка знаходиться у користуванні позивача, та квартири № 2, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 26 березня 1990 року померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння, яку успадкували по 1/8 частині ОСОБА_5 (мати її колишнього чоловіка), ОСОБА_6 та дві інші особи прізвища, яких їй не відомі. В подальшому два спадкоємця відмовились від своєї частки на користь ОСОБА_5, яка свою частку 3/8 частини домоволодіння подарувала її колишньому чоловіку ОСОБА_7, а він в свою чергу згідно Договору дарування від 30.09.2002 року 3/8 частки житлового будинку подарував їй та після розірвання шлюбу у 2000 році виїхав з домоволодіння. Стосовно іншої 1/8 частини спірного домоволодіння, яку успадкував ОСОБА_6, позивач зазначила, що останній своє право спадкоємця не реалізував, не оформив його належним чином та виїхав на постійне місце мешкання за кордон. Таким чином до теперішнього часу власником 1/8 частини домоволодіння є померла ОСОБА_4. Також позивач зазначила, що більше чотирнадцяти років вона та її дочка постійно проживають у житловому будинку по вул. Соколова, 62 у м. Харкові. Вона відкрито, без таємниць володіє житловим будинком, у зв'язку з чим вважає, що за нею необхідно визнати право власності на 1/8 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями в порядку набувальної давності.

Позивач та його представник ОСОБА_8 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення уточнених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с. 56-59).

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася. Надала суду заяву, у якій просила розглянути справу у її відсутність та зазначила, що уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, факти, викладені у позові ОСОБА_1 є достовірними та повністю відображають дійсне становище речей (а.с. 84).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 міської ради, а також свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

Житловий будинок № 62 з належною частиною надвірних споруд по вулиці Соколовська (попередня назва Соколова) у м. Харкові на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_13 – 3/8 частини, ОСОБА_3 – 1/2 частина та ОСОБА_4 – 1/8 частина, що підтверджується відповіддю комунального підприємства «ОСОБА_2 міського бюро технічної інвентаризації» за вих. № 2503131 від 27.10.2016 року (а.с. 11).

01 вересня 2011 року ОСОБА_13 вдруге одружилася та змінила прізвище на «Кухтенко», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ВЛ № 169461, актовий запис № 1448 (а.с. 23).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок № 62 по вул. Соколовській (попередня назва Соколова) у м. Харкові домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А-1», житлових прибудов та надвірних будівель (а.с. 14-22).

Також встановлено, що житловий будинок літ. «А-1» складається з двох окремих квартир, між власниками яких встановлений фактичний порядок користування житловими будинками та надвірними спорудами, а саме: у користуванні ОСОБА_3 знаходиться квартира № 2, що складається з наступних приміщень: житлове приміщення 2-1, площею 6,1 кв.м; житлове приміщення 2-2, площею 13,2 кв.м; коридор 2-3, площею 3,8 кв.м; вітальня 2-4, площею 10,3 кв.м; коридор 2-5, площею 2,8 кв.м; санвузол 2-6, площею 4,4 кв.м; кухня 2-7, площею 12,3 кв.м; житлове приміщення 2-8, площею 13,5 кв.м; тамбур II, площею 4,5 кв.м; коридор 2- 9, площею 11,2 кв.м; санвузол 2-10 кв.м, коридор 2-11 кв.м; житлове приміщення 2-12, площею 12,8 кв.м; житлове приміщення 2-13, площею 15,4 кв.м. та надвірні споруди: сіни «а4», ганки «а5», «а6», сарай «М», баня «О», вбиральня «Н», вимощення «І», зливна яма «II», огорожа № 4, 6, ? частина огорожі № 5.

У користуванні ОСОБА_1 (попереднє прізвище - ОСОБА_13) знаходиться квартира № 1, що складається: тамбур «І», площею 1,9 кв.м; житлова кімната 1-1, площею 12,2 кв.м; кухня 1-3, площею 9,6 кв.м; житлова кімната 1-4, площею 8,4 кв.м., житлова кімната 1-2, площею 8,4 кв.м. та надвірні будівлі: ганок «а2»; льох «Г», літня кухня «Б», сарай «Д», вбиральня «Л», літній душ «П», огорожа № 1, ? частина огорожі № 5.

Згідно Актового запису про смерть № 4256, ОСОБА_4 померла 26 березня 1990 року (а.с. 72).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у м. Харкові по вул. Соколовська (попередня назва Соколова), 62, яку вона заповіла своїм дітям ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_5 (а.с. 130).

Згідно відповіді за вих. № 2675/01-21 від 27.09.2017, наданою ОСОБА_2 обласним державним нотаріальним архівом, встановлено, що після смерті ОСОБА_4 до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини 01.06.1990 року звернувся ОСОБА_6 та 08.09.1990 року звернулась ОСОБА_5 Заяви були прийняті. Заведено спадкову справу № 248/1990 (а.с. 130).

Також встановлено, що до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявами про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5 звернулись ОСОБА_15 та ОСОБА_14, у зв'язку з чим частка ОСОБА_5 на спірне домоволодіння склала 3/8 частини.

28.11.1990 року Другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину та зареєстровано за реєстром № 3-4204.

Згідно Договору дарування від 30.09.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_16, реєстровий № 2-4073 вбачається, що 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у м. Харкові по вул. Соколовська (попередня назва Соколова), 62 були подаровані ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою 12 жовтня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-7891, які останній подарував позивачці ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_7) ОСОБА_17 (а.с. 8-9)

Таким чином, на момент подачі позову до суду 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у м. Харкові по вул. Соколовська (попередня назва Соколова), 62 зареєстровані за позивачкою ОСОБА_1, у власності ОСОБА_3 залишилась 1/2 частина спірного житлового будинку. Інша 1/8 частина спірного житлового будинку спадкоємцем ОСОБА_6 залишилась неоформленою.

Згідно Довідки, виданої Адміністрацією Холодногірського району ОСОБА_2 міської ради 20 жовтня 2016 року, по вулиці Соколовська (попередня назва Соколова), 62 у м. Харкові зареєстровані позивач ОСОБА_1 з 1997 року та її донька ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2011 року (а.с. 10, 24).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона є сусідкою позивачки ОСОБА_1, з якою знайома з 2001 або з 2002 року. Їй віддомо, що ОСОБА_1 разом з дочкою проживають у своїй частині житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Соколовській, 62 у м. Харкові. Співвласником іншої частини житлового будинку є ОСОБА_3 та між ними склався фактичний порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами. Про ОСОБА_6 їй нічого не віддомо та вона з ним ніколи не була знайома. Зазначила також, що їй не відомо як ОСОБА_1 отримала право власності як і не відомо, чи знаходяться на її частині домоволодіння незаконні прибудови.

Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_10, який є сусідом ОСОБА_1 Зазначив також, що позивачка заселилася у будинок після смерті ОСОБА_4, яка є бабусею її першого чоловіка, з яким шлюб було розірвано.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що з ОСОБА_1 вона знайома з 1997 року, разом працюють. Після розірвання шлюбу з першим чоловіком ОСОБА_1 разом з донькою проживають ІНФОРМАЦІЯ_2. Ій відомо також, що іншою співвласницею будинку є ОСОБА_3 та між ними фактично встановлений порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами. Зазначила також, що ОСОБА_6 вона особисто не знає, однак їй відомо, що він є родичем першого чоловіка ОСОБА_1

Звертаючись з позовом до суду, позивачка, як на підставу для визнання за нею право власності за набувальною давністю на 1/8 частину вищевказаного житлового будинку, посилається на те, що більше чотирнадцяти років вона та її дочка постійно проживають у ньому. З моменту отримання права власності вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє житловим будинком, самостійно підтримує свою частку у домоволодінні у житловому стані, сплачує за житлово-комунальні та інші послуги та зазначила, що ніхто із інших осіб не звертався із вимогами щодо володіння та користування будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно з п. 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК «Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом».

Водночас, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за № 5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

1) володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

2) володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

3) володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення ст. ст. 335 та 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 263 ЦПК).

Також, відповідно до роз'яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто, на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до змісту положень ст. 344 ЦК України набуття право власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК України), а набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правових підстав для визнання за позивачкою права власності на 1/8 частину спірного житлового будинку літ. «А-1», з надвірними будівлями, розташованого по вулиці Соколовській, 62 у м. Харкові, в порядку набувальної давності не має, оскільки позивач є співвласником зазначеної 3/8 частини спірного житлового будинку з 2002 року, хоча зареєстрована та проживає у даному будинку з 1997 року та останній було відомо, що вона неправомірно володіє чужою часткою майна, а тому позивачку не можна вважати такою, що добросовісно заволоділа чужим майном.

Крім того, судом встановлено, що в технічному паспорті, яке міститься в матеріалах справи існує штамп встановленого зразка про наявність самочинного будівництва (а.с. 15-22).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, зі змісту ч. 2 ст. 331 ЦК України у випадку наявності певних обставин для набуття права власності на нову річ, заінтересована в цьому особа, повинна дотримуватись передбачених законом умов. Це свідчить про встановлення Цивільним кодексом України спеціального режиму правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Згідно пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 №6 у справах, пов’язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Пунктом 21 цієї ж Постанови передбачено, що при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29 - 31 Закону № 303 8-VI, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Відповідно до пункту 11 Постанови № 6 під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VІ дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 303 8-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780- XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов є необгрунтованим та безпідставним, позивачем не доведено ті обставини, які мають значення для справи за позовом про визнання права власності за набувальною давністю. До того ж встановлено, що є самовільні прибудови, право власності на яке регулюється іншими нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 331, 344, 335, 376, 1216 ЦК України, п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за № 5, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 № 6, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, 3-я особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга подається через Ленінський р/с м. Харкова ( згідно до перехідних положень).

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя Є.Б. Ольховський