Рішення № 71687844, 18.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2018 року № 826/15/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді-доповідача Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та просить суд визнати протиправними дії відповідача, пов'язані з невиконанням наказу Господарського суду міста Києва щодо примусового виконання рішення у справі № 910/5503/16 від 26 квітня 2016 року, зобов'язати відповідача виконати судове рішення про стягнення коштів, а також нарахувати та виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 26 серпня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26 квітня 2016 року Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 910/5503/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення коштів, відповідно до якого позов задоволено повністю.

Після отримання судового наказу позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання судового рішення, проте з листа від 13 жовтня 2016 року за вихідним номером 5-08/2138-11947 дізнався, що рішення суду буде виконано в порядку черговості у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Посилаючись на те, що перерахування коштів стягувачу має здійснюватися протягом тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей, вбачаючи у діях відповідача протиправність та порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надав письмові заперечення, у яких посилається на те, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень та у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду, тому за відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень прийнятий на виконання наказ Господарського суду міста Києва від 17 травня 2016 року № 910/5503/16 виконати у визначений законом строк неможливо, у чому відсутня вина Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою від 23 травня 2017 року (протокольною) відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) суд перейшов у письмове провадження.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2016 року за вхідним номером 8-11598 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві звернувся представник позивача із заявою від 24 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 17 травня 2016 року у справі № 910/5503/16 про стягнення з відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на користь позивача 12 224,98 грн.

Зазначений наказ Господарського суду міста Києва від 17 травня 2016 року був взятий відповідачем на облік за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та внесений до прикладного програмного продукту «Формування інформації про виконання судових рішень», що формується за хронологією надходження виконавчих документів, за незмінним ідентифікатором 8ЕІ5JFJ9D, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» черговість заборгованості 3 (третя), для подальшого виконання, про що представника позивача повідомлено листом від 13 жовтня 2016 року № 5-08/2138-11947 у відповідь на його звернення.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.

Згідно частини другої статті 3 зазначеного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За приписами статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання зазначених положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 3 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок № 440), визначено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейську обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом (пункт 13 Порядку № 440).

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 19 Порядку № 440).

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», було передбачено 144,75 млн. грн., водночас на виконанні в органах Казначейства за зазначеною бюджетною програмою перебувало понад 185 тисяч судових рішень, заборгованість по яких становила понад 3,624 млрд. гривень, при цьому сума коштів за судовими рішенням, що надійшли раніше ніж виконавчий лист позивача станом на 01 жовтня 2016 року становила згідно даних відповідача 3 250 530 561,41 грн.

Пунктом 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України і відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідачем на підтвердження обставин неодноразового звернення до Міністерства фінансів України та до інших органів влади із запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою надано до матеріалів справи листи від 10 грудня 2013 року № 5-05/2550-32039, від 25 лютого 2014 року № 5-05/1302-4545, від 25 травня 2015 року № 5-05/906-15376, від 13 січня 2016 року № 5-05/198-476, від 22 січня 2016 року № 05-05/397-1227, від 10 червня 2016 року № 5-05/3077-10099, від 13 вересня 2016 року № 5-08/677-15461, від 22 вересня 2016 року № 5-05/2539-23588, із змісту яких вбачається, що відповідач повідомляє Міністерство фінансів України про критичний стан виконання виконавчих документів за бюджетною програмою 3504040, накопичення значної заборгованості, що утворилася внаслідок недостатніх бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості та пропонує збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» через внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Крім того, листом від 13 вересня 2016 року № 5-08/677-15461 направлено доповідну записку Першому віце-прем'єр міністру - Міністру економічного розвитку і торгівлі України Кубіву С.І. щодо необхідності збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» через внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи в рамках його компетенції щодо належного виконання судового наказу, виданого Господарським судом міста Києва щодо примусового виконання рішення у справі № 910/5503/16 від 26 квітня 2016 року, при цьому, виходячи з обставин справи, невиконання судового наказу пов'язано не з діями або бездіяльністю відповідача, а з причини відсутності належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до повноважень та компетенції відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та наявності порушеного права, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя-доповідач В.І. Келеберда