Постанова № 71687549, 17.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/8483/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова Ірина Петрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправними дій, стягнення протиправно знятих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо списання коштів на суму 57 грн. 68 коп. з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок позивача вказані кошти.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебував виконавчий лист № 750/2146/17, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_3 донарахування сум: матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 591,32 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3 591,32 грн., індексації заробітної плати в розмірі 368,59 грн., премій в розмірі 4 353,86 грн., винагороди в розмірі двох посадових окладів в сумі 1 791,32 грн. та грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів державного службовця в сумі 6 000 грн. у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до довідки Управління освіти Чернігівської міської ради від 17.11.2016 року № 183 за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р., до призначеної пенсії, перерахованої відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 червня 2016 року, починаючи з 28.11.2016 року та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням проведених раніше виплат.

28 серпня 2017 року відповідачем було списано з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 25607300037163, відкритому в Чернігівській філії Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», грошові кошти в сумі 57 грн. 68 коп. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 54320245 з виконання виконавчого листа № 750/2146/17.

31 серпня 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевський О.М. відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 57 грн. 18 коп. У розрахунок витрат виконавчого провадження включено: витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 51 грн.; конверти: 2х0,34=0,68 грн.; друк аркушів: 0,50х11=5,50 грн.

Вказана постанова залишена в силі судовим рішенням, що набрало законної сили.

Вважаючи дії відповідача щодо списання коштів з рахунку протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень та відповідно до Закону.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписи частини першої ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013, визначають, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Разом з тим, оскільки виконавчий лист, виданий у справі № 750/2146/17, містить виключно вимоги зобов'язального та разового характеру виконання, а не про стягнення коштів (періодичних платежів), виконання їх у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», неможливе.

Посилання позивача на те, що стягнення витрат виконавчого провадження повинно бути здійснене виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.

Крім іншого, у контексті наведеного доводи апелянта про непоширення дії ст. 6 Закону на спірні правовідносини внаслідок невіднесення рахунку № 25607300037163, з якого відповідачем списано кошти, до складу Державного бюджету України, колегія суддів звертає увагу на п. 7 розділу 9 Інструкції, згідно з яким при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення, а також докази отримання позивачем постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Управління про намір зняти кошти виконавчою службою. Апелянт стверджує, що дізнався про зняття коштів 28.08.2017 з банківської виписки, протилежного відповідачем не доведено.

При цьому, відповідно до постанови Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі 750/8924/17 витрати виконавчого провадження становили 57,18 грн., в той час як відповідачем стягнуто коштів на суму 57,68 грн.

Відповідачем не надано розрахунку суми витрат виконавчого провадження, тому суду невідомо з чого складається сума 57,68 грн. згідно платіжного доручення № 54320245/5 від 28.08.2017.

Відповідно до ст. 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно п. 2 розділу 6 Інструкції витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Зі змісту наведених норм випливає, що передумовою стягнення витрат виконавчого провадження є винесення відповідної постанови.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 57,68 грн. у виконавчому провадженні № 54320245.

Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначає Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262 (далі - Закон №3262).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №3262 усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону №3262 судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

Відповідно до ст. 6 Закону №3262 суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Відповідно до судових рішень у справі 750/8924/17, судом апеляційної інстанції встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника коштів 31.08.2017 було винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, в той час, як списання коштів в рахунок витрат виконавчого провадження було здійснено відповідачем 28.08.2017 на підставі платіжної вимоги № 54320245/5 від 28.08.2017. При цьому, доказів направлення позивачу постанови про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після їх винесення матеріали справи не містять.

Відтак, станом на 28.08.2017 у відповідача не виникло права на стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки рішення про це було оформлено відповідною постановою лише 31.08.2017.

Зазначені обставини вказують на передчасність стягнення (списання) відповідачем з рахунку позивача витрат виконавчого провадження у розмірі 57,68 грн. які, у свою чергу, підлягають поверненню УДВС ГТУЮ у Чернігівській області на рахунок Чернігівського ОУПФ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо списання коштів на суму 57,68 грн. з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України кошти у розмірі 57,68 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов