Рішення № 71687127, 10.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16935/17

Провадження № 2-а/638/150/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року суддя Дзержинського районного суду м. Харків Семіряд І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов’язання вчинити певні дії по перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2010 року був звільнений за вислогую років з посади інспектора відділення адміністративної практики відділу ДАІ з обслуговування м. Харкова та автомобільно-технічної інспекції ГУМВС України в Харківській області.

25 листопада 2010 року йому призначена пенсія в розмірі 64 відсотки грошового забезпечення, та він перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років згідно з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.

ГУ МВС України в Харківській області складено подання про призначення пенсії за вислугу років та із додатками направлено до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області.

Разом з іншими документами до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області направлені грошовий атестат № 9 та довідка про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільненням від 12.01.2011 р.

На підставі зазначеного подання Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області призначило йому пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-12).

Він звернувся до ГУ МВС України в Харківській області із заявою про надання довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням відомостей про складові додаткових видів грошового забезпечення, які отримував під час проходження служби, а саме: грошову винагороду, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області надав йому довідку про додаткові види грошового забезпечення від 12.10.2017 р. № 647, в якій зазначені відомості про грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення.

У зв’язку з викладеним позивач вважає, що з вини органів пенсійного фонду здійснено неправильний розрахунок та виплату пенсії з грошового забезпечення, а саме без урахування грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, розмір яких зазначений у довідці ГУ МВС України в Харківській області від 12.10.2017 року №647.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду заперечення (відзив), в яких зазначив, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підста.

Норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також відповідач посилається на те що, серед переліку складових грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, наведених у ч.З ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, відсутні одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Крім того, ч.3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено вичерпний перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що враховуються при призначенні пенсії, а саме: надбавки, доплати, підвищення.

Тому, враховуючи викладене, одноразові додаткові види грошового забезпечення, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань та одноразова допомога при звільненні не враховуються при обчисленні пенсії позивачу.

При цьому, приписами ч. З ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено виключний перелік певних видів складових грошового забезпечення військовослужбовця на підставі яких проводиться призначення пенсії.

Включення матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що виплачується військовослужбовцям та сплата з вказаних складових внесків на загальнообов'язкове страхування не доводить наявність підстав для включення їх до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія, оскільки такі підстави законодавчо не закріплені.

Крім того, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, призначення (перерахунки) пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів. Пунктом 7 вказаного порядку зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про не відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті).

Одночасно відповідач зазначає, що надана позивачем, як підстава позовних вимог, довідка видана ОСОБА_1 про одноразові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення, нараховані Позивачу за період з 01.11.2008 року по 31.10.2010 носить інформаційний характер, а отже не є документом, на підставі якого обчислюється пенсія, та не може бути прийнята судом як доказ. Означена довідка складена в довільній формі, не місить призначення для перерахунку пенсії. Таким чином, означена довідка не може використана судом як доказ.

Окрім цього зазначає, що позивач до ГУ ПФУ в Харківській області не звертався з заявами про перерахунок пенсії, а отже, звернення до суду стосовно даного питання є передчасним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Також враховуючи, що позивачем не порушується питання про поновлення строку звернення до суду та не зазначалися поважні причини його пропуску, та враховуючи дату звернення до суду позовні вимоги щодо перерахунку пенсії за період з 25.11.2010 року по 13.05.2017 року суд має залишити без розгляду.

Згідно зі ст.ст. 262, 263 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню в порядку спрощеного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності та не вимагє проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю учасників справи ( у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

25 листопада 2010 року ОСОБА_2, призначена пенсія в розмірі 64 відсотки грошового забезпечення, та він перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років згідно з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.

ГУ МВС України в Харківській області складено подання про призначення пенсії за вислугу років та із додатками направлено до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області.

Разом з іншими документами до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області направлені грошовий атестат № 9 та довідка про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільненням від 12.01.2011 р.

На підставі зазначеного подання Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області призначило йому пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-12).

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області надала позивачу ОСОБА_1, довідку про додаткові види грошового забезпечення від 12.10.2017 р. № 647, в якій зазначені відомості про грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення.

Однак, при розрахунку та виплаті пенції не були врахованні відомості про додаткові види грошового забезпечення, а саме без урахування грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, розмір яких зазначений у довідці ГУ МВС України в Харківській області від 12.10.2017 року №647.

Так, відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон України № 2262-ХІІ) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом.

При цьому, середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058- IV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті даного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 1992 року пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового

забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІ1 (далі Закон України № 2011 -XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року (далі Постанова КМУ № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення

військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XIІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою КМУ № 1294 та Інструкцією.

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу XXX Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону №2011-ХІІ.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІУ до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема:

суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011 -XII відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Таким чином, ОСОБА_1, відповідно до вимог статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ 'ТІро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262- ХІІ) у зв’язку з нарахуванням військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди має право на врахування при обчисленні пенсії грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.10.2015 (справа № 21-2942а15), від 10.03.2015 (справа № 21-70а15).

При визначенні строку перерахунку, суд керується норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення" від 15.07.2015 р. № 614-УІІІ, яким внесено зміни до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а саме доповнено статтю 51 частиною третьою такого змісту: "Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком".

Стаття 63 Закону (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) передбачала, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Тому, оскільки перерахунок не проведений з вини органів Пенсійного фонду України саме з моменту призначення пенсії, оскільки матеріали, подані до відповідача для призначення пенсії містили всі складові заробітку, отриманого позивачем за останні два місяці перед звільненням, в тому числі, ті, що не враховані при нарахуванні розміру пенсії.

Тому, перерахунок повинен бути проведений з дати виникнення права на нього, тобто з дати призначення пенсії та без обмеження строком.

Враховуючи приписи вищенаведених норм Закону, суд вважає, що обчислення пенсії позивачу слід проводити з урахуванням грошового забезпечення до якого включені грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, які отримував позивач під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, та яка відображена у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській областіпро одноразові види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 12.10.2017 року № 647, грошовому атестаті № 9 та довідці Головного управлінняпенсійного фонду України в Харківіській області № 1740 від 23.10.2017 року.

Таким чином ГУПФУ протиправно не здійснило позивачу перерахунок пенсії на підставі поданої довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській областіпро одноразові види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 12.10.2017 року № 647, грошовому атестаті № 9 та довідці Головного управлінняпенсійного фонду України в Харківіській області № 1740 від 23.10.2017 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

З матеріалів справи вбачається, що інтерес позивача є саме в збільшенні розміру пенсії в наслідок здійснення перерахунку пенсії відповідачем на підставі нової довідки про додаткові види грошового забезпечення позивача.

Таким чином в даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, є перевірка законності правових підстав бездіяльності позивача яка полягає у не здійсненні перерахунку позивачу пенсії .

Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності не перерахунку позивачу пенсії після отримання додаткових документів.

Позовна заява та матеріали справи свідчать, що порушення прав позивача відбулось з боку ГУПФУ щодо бездіяльності (дій) проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення» від 15.07.2015 р., який набрав законної сили 01.01.2016 р. визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку з зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки про перерахунок пенсії, проводиться з дати виникнення права на нього без обмеження строку.

Згідно з ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Враховуючи суть справи, а також наявність відповідних вимог позивача суд приходить до висновку про необхідність встановлення строку для надання звіту про виконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., у зв'язку з задоволенням позову сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

На підставі ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст. 8, 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст. 6-9, 72-77, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 382 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, здійснення перерахунку та виплати пенсії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на призначення та отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 25.11.2010 року у розмірі 64 відсотки грошового забезпечення, який обчислений з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 12.10.2017 року № 647, грошовому атестаті № 9 та довідці Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №1740 від 23.10.2017 року, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 25.11.2010 року без обмеження максимальним розміром пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну чистини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Семіряд