Рішення № 71686897, 19.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4396/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В.,

секретаря судового засідання – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнатеплокомуненерго» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнатеплокомуненерго», за результатами якої складено акт 15.05.2017 № 420/15-32-14-07/31640133. Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено п.21 «Суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 19.1 + ряд. 20.3 декларації 011) (ряд.19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до ряд. 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на кінець перевіряємого періоду в сумі 51446 грн. у декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 р., що покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 29.05.2017 № НОМЕР_1. Зазначений висновок обумовлений відсутністю правомірно складених первинних документів та дефектністю наданих до перевірки документів щодо господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся. Однак позивач вважає вказані висновки передчасними та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, позивач наголошує, що поставлені перевіряючими під сумнів договір підряду, договір переуступку боргу виконані підприємством у повному обсязі, про що складено акти виконаних робіт Кб-2, Кб-3. До перевірки також надані платіжні доручення, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих накладних за грудень 2016 р., які в сукупності підтверджують правильність формування податкової звітності. Зважаючи на помилковість висновків за актом перевірки та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся за судовим захистом.

Ухвалою судді від 30.08.2017 адміністративний позов залишений без руху, з приводу чого встановлено строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судді від 25.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10.10.2017 о 11:00 год.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, призначене на 10.10.2017 о 11:00 год., розгляд справи відкладено на 24.10.2017 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 24.10.2017 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі для знайомлення з матеріалами справи до 01.11.2017 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 01.11.2017 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі для надання додаткових доказів до 22.11.2017 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 22.11.2017 задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі для знайомлення з матеріалами справи до 07.12.2017 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 07.12.2017 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі для надання додаткових доказів до 14.12.2017 о 14:30 год.

У зв’язку із тим, що підстави, які слугували причиною для зупинення провадження по справі, не відпали, в судовому засіданні по справі, призначеному на 14.12.2017 о 14:30 год., оголошено перерву у вирішенні питання щодо поновлення провадження по справі до 16.01.2018 о 12:00 год.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.04.2017 №№ 1535/14-02, 1536/14-02, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 24.04.2017 № 1195 співробітниками податкового управління проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнатеплокомуненерго» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрвентпром» за період з 01.10.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 15.05.2017 № 420/15-32-14-07/31640133.

Перевіркою встановлено порушення КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 51446 грн. у декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 51446 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, для проведення перевірки дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» з ТОВ «Укрвентпром» за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 ГУ ДФС в Одеській області суб’єкту господарювання було надано запит від 15.02.2017 № 817/10/15-32-14-02-12 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

У відповідь підприємством листом від 14.03.2017 № 146/03 надані копії договору про виконання робіт, договору про переуступку боргу, актів виконаних робіт КБ-2, КБ-3, платіжних доручень за грудень по розрахункам, податкових накладних, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень, меморіальний ордер № 6 (рах. 631) за жовтень-грудень 2016 р., виписку з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ, накази про призначення директора та головного бухгалтера. В ході перевірки інших документів надано не було, а контрольним заходом встановлено відсутність будь-яких інших документів.

З огляду на матеріали справи, 13.11.2016 між КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» (Замовник) з ТОВ «Укрвентпром» (Виконавець) укладено договір підряду № 13/11 (наданий до перевірки), за яким виконавець взяв на себе зобов’язання провести ремонт:

- водопровідної мережі в с. Балково Понятівської с/р Роздільнянського району;

- водопровідної мережі с. Шеметове Єреміївської с/р Роздільнянського району;

- дитячого садка в с. Степове на 140 місць Роздільнянського району.

Загальна вартість робіт за договором встановлена в розмірі 498552,94 грн., в т.ч. ПДВ 83092,16 грн. Для початку робіт прописана передоплата 50%, інше – по факту виконання робіт. Виконавець надає гарантію на виконані роботи 1 рік з дати підписання актів виконаних робіт. Виконавець зобов’язаний з використанням власних ресурсів, у встановлені договором строки виконати зазначені роботи з капітального ремонту.

Згідно з п.1.1 договору якість виконаних робіт повинна повністю відповідати проектні документації, діючим вимогам технології Держстандарту, технічним умовам та відомчим нормам і правилам.

Пунктом 6.3.1 договору визначено, що виконавець зобов’язаний з виконанням власних ресурсів, у встановлені цим договором строки згідно діючих вимог технології Держстандарту, технічним умов та відомчих норм і правил, виконати роботи відповідно до кошторисної документації.

Пунктом 6.4.8 договору визначено, що виконавець зобов’язаний інформувати замовника в установленому порядку про хід виконання зобов’язань за договором, про обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

На виконання вищевказаного договору підряду ТОВ «Укрвентпром» оформило та виписало на адресу підприємства податкові накладні від 30.11.2016 № 279 на 291874,6 грн. (в т.ч. ПДВ 48645,76 грн.), від 30.11.2016 № 278 на 147289,3 грн. (в т.ч. ПДВ 24548,22 грн.), від 30.11.2016 № 277 на 18014,06 грн. (в т.ч. ПДВ 3002,34 грн.), від 30.11.2016 № 276 на 13637 грн. (в т.ч. 2272,83 грн.), від 30.11.2016 № 275 на 27738,02 грн. (в т.ч. ПДВ 4623 грн.), а всього 498552,90 грн. (в т.ч. ПДВ 83092,15 грн.), які зареєстровано в ЄРПН.

Відповідно до суми, сплаченої КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго», користуючись касовим методом, до складу податкового кредиту включено суму ПДВ 51446 грн. за період грудень 2016 р та відображено у додатку 5 декларації з ПДВ за грудень 2016 р. та у декларації з ПДВ за грудень 2016 грн. Виконання робіт оформлено актами КБ-2в від 31.10.2016 б/н, листопад 2016 на загальну суму НОМЕР_2 грн. (в т.ч. ПДВ 51446,39 грн.). До кожного об’єкту капітальних робіт разом з актами виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість КБ-3 складно акти довільної форми про приймання-передачу будівельних матеріалів в монтаж субпідряднику по об’єкту без дати та без номеру.

Поряд із тим, до перевірки позивачем було надано довідки про вартість КБ-3 та акти КБ-2, в яких зазначено, що роботи надані згідно договору від 03.11.2016 № 03/11, а не наданого до перевірки від 13.11.2016 № 13/11. З цього приводу позивач в уточненому позові зазначає, що мала місце технічна помилка, оскільки будь-яких інших господарських відносин КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» з ТОВ «Укрвентпром» не мало.

При цьому до перевірки не були надані будь-які документи (платіжні доручення, банківські виписки), в яких було б зазначено про сплату КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» на користь виконавця робіт - ТОВ «Укрвентпром» грошових коштів в сумі 308676 грн.

Згідно даних бухгалтерського рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» станом на 31.10.2016 у КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» обліковувалась кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «Укрвентпром» в сумі 147289,31 грн., яка виникла у зв’язку з відображенням по дебету рах. № 23/1 сум робіт згідно акту КБ-2 за жовтень 2016 р. по об’єкту в с. Балково.

Згідно акту перевірки, оскільки у всіх документах згадується договір підряду, укладений в листопаді 2016 р. (не зважаючи на дату і номер), невідомо на підставі якого документу (договір, угода, інше) виконувались роботи у жовтні 2016 р.

Тобто першою подією було отримання ремонтних робіт згідно акту КБ-2 та відображення у бухгалтерському обліку в жовтні 2016 р., а потім у листопаді 2016 р. було укладено договір підряду та виписано податкову накладну.

Крім того, згідно даних рах. № 631 станом на 30.11.2016 у КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» обліковувалась кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «Укрвентпром» в сумі 320098 грн. В листопаді відображено по дебету рахунку 23/1 суми робіт згідно акту КБ-2 по об’єкту в с. Шеметове на суму 70810,74 грн. та по об’єкту в с. Степове – 101998,21 грн.

Однак відображена в рахунку 23/1 сума по об’єкту в с. Шеметове відрізняється по наданим до перевірки актам КБ-2 на суму 59389,08 грн.; податкові накладні виписані на суму 59389,08 грн.; відображено в бухгалтерському обліку за листопад всього 70810,74 грн., оскільки інші акти виконаних робіт по об’єкту в с. Шеметове до перевірки не надавалися в зв’язку з невключенням до складу податкового кредиту за касовим методом.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку, що в порушення п.1 ст.837 ЦК України КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» спочатку в жовтні 2016 р. отримано згідно акт КБ-2 та відображено ремонтні роботи по об’єкту у с. Балково, в вже потім 31.11.2016 (згідно акту КБ-2 від 03.11.2016) укладено договір про виконання цих ремонтних робіт.

Крім того, 05.12.2016 між ТОВ «Укрвентпром» та ТОВ «Інвестбудмонтаж» укладено договір переуступки № 05/12, за яким ТОВ «Укрвентпром» (перший кредитор) передало новому кредитору заборгованість, яка виникла у ТОВ «Укрвентпром» по взаємовідносинам з КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» в розмірі 308676 грн. (в т.ч. ПДВ 51446 грн.) за договором підряду від 13.11.2016 № 13/11. В свою чергу КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» має сплатити вказану суму на адресу нового боржника – ТОВ «Інвестбудмонтаж».

Згідно наданих платіжних доручень віл 13.12.2016 № 326, № 327, № 328, даних бухгалтерського обліку, КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» сплатило грошові кошти за ремонті роботи на користь ТОВ «Інвестбудмонтаж» 308676 грн. (в т.ч. ПДВ 51446 грн.).

Під час перевірки, співробітниками податкового управління здійснено аналіз інформації, наявності у базах даних ДФС, даних ЄРПН, в результаті чого встановлено, що ТОВ «Укрвентпром» зареєстровано за адресою: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Оранжерейна, 3, офіс 208; директором, головним бухгалтером та засновником є ОСОБА_1. Основний вид діяльності 43.22 «Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування». Згідно поданої фінансової звітності, основні засоби відсутні. В жовтні-листопаді 2016 р. на ТОВ «Укрвентпром» працювало 3 особи (в т.ч. директор), а саме відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів за жовтень 2016 р. від 17.11.2016 № НОМЕР_3 та за листопад 2016 р. від 20.12.2016 № НОМЕР_4.

Згідно акту перевірки від 15.05.2017 № 420/15-32-14-07/31640133, аналізом номенклатури товарів податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН від продавців на адресу ТОВ «Укрвентпром» у жовтні-листопаді 2016 р., встановлено що ТОВ «Укрвентпром» в цьому періоді купувало тільки товари, пов’язані з ремонтними та будівельними роботами і транспортно-експедиційні послуги. Отже встановлено відсутність придбання у інших можливих виконавців робіт з капітального ремонту трьох об’єктів по Роздільнянському районі Одеської області.

Аналізом номенклатури товарів податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Укрвентпром», на адресу покупців у жовтні-листопаді 2016 р. встановлено, що товариство реалізовувало товари (для ремонтних та будівельних робіт), будівельно-, монтажно-, ремонтно-оздоблювальні-проектні роботи та транспортно-експедиційні і складські послуги всього на суму ПДВ 4896526 грн., з яких 72% у жовтня та 82% у листопаді складали будівельно-монтажні та ремонтні роботи на території м. Києва та Київської області (без врахування робіт для КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго»).

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що на ТОВ «Укрвентпром» працювало 3 особи, перевіряючі дійшли висновку про неможливість здійснення вказаним контрагентом такого обсягу робіт одночасно на території м. Києва, Київської області та Роздільнянського району Одеської області (для КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго»). При цьому, враховуючи кількість найманих КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» осіб (124 особи) в цьому ж періоді, наявність матеріалів для здійснення ремонтних робіт по трьох об’єктах, перевіряючі дійшли висновку про вірогідність виконання таких робіт саме КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» самостійно, - без залучення інших виконавців. Так, на підприємстві КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» відсутні належним чином складені документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрвентпром», проте наявні такі, що складені формально, з метою маніпуляцій податковою звітністю з податку на додану вартість, а саме включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що виникли на підставі операцій з контрагентом, які не підтверджуються жодними первинними документами, з метою зменшення суми податку на додану вартість, що належить сплаті до Державного бюджету України.

Вирішуючи спір, суд не оминає увагою той факт, що фінансово-господарські операції, проведені ТОВ «Укрвентпром», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутністю факту придбання ресурсів, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та ін., що економічно необхідно для виконання взятих на себе зобов’язань, що свідчить про відсутність необхідним умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відсутність у ТОВ «Укрвентпром» ресурсів ставить під сумнів факт здійснення суб’єктом господарювання ремонтних робіт по трьом об’єктам в Роздільнянському районі Одеської області.

На спростування висновків за актом перевірки позивач зазначив, що КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» прийняло запропоновані підрядником роботи (здійснивши конклюдентну дію) без заперечень, підписавши акти, в яких наявна вся інформація, що відноситься до суттєвих умов договору підряду. Позивач наполягає, що між КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» та ТОВ «Укрвентпром» виникли правовідносини на підставі укладення господарського договору в спрощений спосіб, - шляхом прийняття оферти. При цьому недодержання письмової форми договору не є підставою для визнання договору недійсним, крім випадків, визначених законом (ст.281 ЦК України). Також договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той же час господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Крім того, позивач зазначає, що прийняття виконавцем (ТОВ «Укрвентпром») від позивача будівельних матеріалів не змінює суті договору, не є порушенням податкового законодавства, не впливає на порядок відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліках і не змінює порядок віднесення ПДВ до податкового кредиту. Також позивач не зобов’язаний перевіряти наявність у контрагента трудових ресурсів.

Представник позивача окремо наголосив, що п.6.4.3 договору підряду дозволяє виконавцю залучати до виконання робіт третіх осіб (кваліфікованих спеціалістів чи спеціалізовані організації) на умовах субпідряду. Тобто висновки співробітників податкового управління про самостійне виконання позивачем всього обсягу робіт (без фактичного залучення виконавця за договором підряду) ґрунтуються виключно на припущеннях. Крім того, порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не може мати негативних наслідків для позивача, оскільки відповідальність в податковому законодавстві має виключно індивідуальний характер.

Однак суд критично оцінює вищевикладену аргументацію позивача, оскільки зазначені доводи та їх методологічна основа базуються виключно на засадах юридичного позитивізму, що суперечить засаді розумності правового регулювання та безумовно призводить до незабезпечення справедливого балансу.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з викладеного, вбачається, що законодавець передбачає дві форми правочину: усну та письмову. У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Таким чином, чинним законодавством передбачено, що у письмовій формі мають вчинятися всі правочини між юридичними особами, незалежно від виду правочину та сфери його застосування, а також незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи та форми власності.

Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668, договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за иконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Пунктом 11 вищезазначених Умов передбачено, що договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками, а також нотаріального посвідчення, якщо це передбачено законом або домовленістю сторін.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи представника позивача про усне укладення договору підряду (а фактично субпідряду) між КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» (Замовник) з ТОВ «Укрвентпром» (Виконавець) у спрощений спосіб шляхом прийняття оферти, прийняття робіт та їх оплати, оскільки це прямо суперечить чинному законодавству. Отже позивачем неправомірно в жовтні 2016 р. відображено в бухгалтерському обліку отримання ремонтних робіт за договором, який був укладений в листопаді 2016 р. Втім, подальше оформлення договору № 13/11 від 13.11.2016 також супроводжувалося порушеннями, які впливають на можливість відображення результатів господарської діяльності в бухгалтерському та податковому обліках.

Так, з огляду на матеріали справи, 04.07.2016 між КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» (Генпідрядник) та КП «Облтрансбуд» (Замовник) укладений договір підряду № 21 (т.І, а.с. 199-205), за яким Генпідрядник зобов’язався виконати роботи згідно з умовами договору по об’єкту: «Капітальний ремонт дитячого садка в с. Степове Роздільнянського району Одеської області на 140 місць», а Замовник – прийняти та оплатити такі роботи.

Таким чином, за договором підряду № 13/11 від 13.11.2016 КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» фактично виступило субпідрядником по об’єкту «Капітальний ремонт дитячого садка в с. Степове Роздільнянського району Одеської області на 140 місць», виконання якого, в свою чергу, передоручило зареєстрованій в м. Києві юридичній особі ТОВ «Укрвентпром».

Відповідно до п.61 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

При цьому суд вважає за необхідне перевірити посилання контролюючого органу на відсутність необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів у вказаного контрагента для проведення відповідних робіт (дослідити матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості контрагента щодо можливості виконання договірних зобов'язань, залучення ним з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ним витрат, пов'язаних із таким залученням, встановити за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між контрагентами, встановити безпосередніх виконавців тощо).

Так, з огляду на матеріали справи, ТОВ «Укрвентпром» зареєстровано за адресою: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Оранжерейна, 3, офіс 208; директором, головним бухгалтером та засновником є ОСОБА_1. Основний вид діяльності 43.22 «Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування». Згідно поданої фінансової звітності, основні засоби відсутні. В жовтні-листопаді 2016 р. на ТОВ «Укрвентпром» працювало 3 особи (в т.ч. директор), а саме відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів за жовтень 2016 р. від 17.11.2016 № НОМЕР_3 та за листопад 2016 р. від 20.12.2016 № НОМЕР_4.

У ТОВ «Укрвентпром» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості трудових та виробничих активів, та відсутності придбання ремонтних робіт у інших виконавців для наступної реалізації КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго».

Вирішуючи спір, суд враховує, що виконання ремонтних робіт (робіт з капітального ремонту) супроводжується складанням відповідної документації (лімітно-забірні картки; накладні (внутрігосподарського призначення) (ф. ВЗСГ-8); наряди на відрядну роботу (ф. № ПСГ-5); облікові листки тракториста-машиніста (ф. № ПСГ-3); подорожні листки вантажного автомобіля (ф. № 2); відомості нарахування амортизації. Рахунок-фактура (ф. № 868); вимога-доручення; приймально-здавальний акт відремонтованих, реконструйованих (модернізованих об'єктів) (ф. ОЗСГ-2) тощо). В даному випадку позивач пояснив, що ремонтні роботи здійснювалися силами ТОВ «Укрвентпром» із залученням ресурсів КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго», отже щонайменше оформлення робіт надходження будівельно-ремонтних матеріалів мало супроводжуватися складанням рахунка-фактури, в якому вказано перелік відвантажених матеріалів; а відрядження робітників з м. Києва (місця реєстрації ТОВ «Укрвентпром») відповідними документами про відрядження тощо). Однак позивач обмежився складанням суто формальних документів КБ-2, КБ-3, які самі по собі не підтверджують фактичне виконання стверджуваних позивачем ремонтних робіт.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 N 1936/11/13-11.

В той же час, за первісним договором підряду № 21 від 04.07.2016, замовником за яким є КП «Облтрансбуд», передбачене право генпідрядника (КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго») залучати за згодою замовника (КП «Облтрансбуд») до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) (пункт 6.4.4 договору, т.І, а.с. 202).

Однак, ні до перевірки, ні до суду представником КП СВТГРР «Роздільнатеплокомуненерго» не надано згоди замовника КП «Облтрансбуд» на залучення генпідрядником за договором № 21 від 04.07.2016 будь-якого субпідрядника, зокрема ТОВ «Укрвентпром». Натомість в судовому засіданні представник позивача зазначив, що така згода замовника КП «Облтрансбуд» за договором підряду № 21 від 04.07.2016 відсутня, що прямо суперечить суттєвим умовам вказаного договору.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Доктрина ділової цілі («business purpose doctrine») вперше була застосована у справі Gregory v. Helvering, де Верховний суд США постановив, що будь-яка угода, вчинена із податковими мотивами (tax-motivated transaction) повинна мати ділову мету. Доктрина ділової мети застосовується в межах доктрини економічної сутності («economic substance doctrine»), сутність якої полягає в тому, що суд вправі відмовити платнику у наданні податкової вигоди, якщо операція, що вчиняється не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника («economic position»).

Доктрина знайшла своє відображення і в судовій практиці Європейського Суду (справа Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 («Halifax»). До Європейського Суду Справедливості справа була передана судовою установою Великобританії, не впевненою у вірному застосуванні положень Шостої директиви ЄС, що регулювала на той час справляння ПДВ. Суд, розглядаючи справу, прийшов до таких висновків: мотив вчинення угод (в цьому випадку ухилення від оподаткування) не має значення для визначення того, чи є угода «реалізацією товарів і послуг» або «економічною діяльністю» в розумінні Шостої Директиви; Шоста Директива не допускає вирахування вхідного ПДВ, якщо відповідна угода являє собою «недобросовісну практику» («abusive practice»); якщо має місце «недобросовісна практика», угоди переглядаються для її виключення, а ПДВ обраховується відповідно до переглянутого варіанту угод. «Недобросовісна практика» має місце, якщо одночасно виконані дві умови: угоди призводять до одержання податкової вигоди, надання якої суперечить меті податкового законодавства; низкою об’єктивних факторів підтверджується, що істотною метою угод є одержання податкової вигоди.

Вирішуючи спір, суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд враховує, що презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширеною на реальність господарських операцій. До загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного виконання субпідрядником ТОВ «Укрвентпром» ремонтних робіт.

Суд також враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 29.05.2017 № НОМЕР_1.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

На підставі встановлених фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнатеплокомуненерго» (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська (Леніна), 26; код ЄДРПОУ 31640133) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.