Постанова № 71686839, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 804/2711/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А.

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі №804/2711/17 (головуючий І-ї інстанції - Тулянцева І.В.) за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.04.2017 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» №972 від 14.03.2017 року в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області «По особовому складу» №106о/с від 27 березня 2017 року в частині її звільнення;

- поновити її на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області;

- стягнути з відповідача на її користь всі види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 28 березня 2017 року по день поновлення на службі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_3 проходила службу в поліції, на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з 07.11.2015 року, мала спеціальне звання - старший лейтенант поліції.

Наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області №795 від 01.03.2017 року призначено службове розслідування. Підставою вказаного розслідування став факт затримання 01.03.2017 року працівниками Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України в порядку ст.208 КПК України окремих поліцейських ГУНП в рамках кримінального провадження №42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року за ч.3 ст.368 КК України (а.с.38).

14.03.2017 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області затверджений висновок службового розслідування, згідно якого відомості стосовно порушення службової дисципліни старшим слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред’являються до професійно-етичних якостей поліцейського, вважаються такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження (а.с.59-66).

Службовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2017 року до ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що працівниками Генеральної прокуратури та Служби безпеки України в рамках кримінального провадження №42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року по ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, за заявою громадянина ОСОБА_4 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.02.2017 року у службових приміщеннях ДВП та УПН проводяться слідчі дії.

Так, 01.03.2017 року проведено санкціонований обшук у службовому кабінеті №203 Дніпровського ВП, закріпленому за старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3, під час якого виявлено та вилучено комп’ютерну техніку, матеріали кримінального провадження №1201040030001013 в 1 томі, пакет з біркою (кримінальне провадження №1201040030001013), особисті речі та грошові кошти, які належать майору поліції ОСОБА_5.

Цього ж дня, проведено обшук службового кабінету №409 в УПН, де знаходиться робоче місце майора поліції ОСОБА_5, в ході якого було виявлено та вилучено жорсткий диск HGST об’ємом 500GB s/n:FR1S6VAK та блокнот - записник.

Крім того, проведено санкціонований обшук за місцем проживання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, в ході якого вилучено грошові кошти.

01.03.2017 року ОСОБА_3 на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва затримано в порядку ст.208 КПК України.

02.03.2017 року слідчим відділом ГСУ Генеральної прокуратури України повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, тобто в умисному одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за вчинення дій в інтересах третіх осіб, з використанням службового становища.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 19.01.2017 року у кримінальному провадженні №1201040030001013, відкритому 24.11.2016 року СВ ДВП за ч.1 ст.320 КК України, старшим слідчим Марченко А.О. проведений обшук за місцем реєстрації менеджера з продажу ТОВ «Флюгер» ОСОБА_4 та реєстрації вказаного товариства, під час якого вилучено заборонену в обігу хімічну речовину «фенілнітропропен» масою приблизно 5 кг, грошові кошти в сумі 22000 доларів США, 3000 євро та 49500 грн..

Надалі, начальник відділу УПН ОСОБА_5, який здійснював оперативне супроводження, запропонував ОСОБА_4 в обмін на вилучені кошти здійснити заміну вилученої у нього речовини «фенілнітропропен» на будь - яку іншу не заборонену в обігу, та надалі старший слідчий ДВП ОСОБА_3 закриє кримінальне провадження №1201040030001013 за відсутністю складу кримінального правопорушення, на що ОСОБА_4 погодився.

В ході службового розслідування також встановлено, що у свою чергу, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 в порушення ст.100 КПК України в частині зберігання речових доказів і документів, не провела додатковий огляд і фотографування вилучених грошових коштів та не передала їх до фінансової установи.

03.03.2017 року ОСОБА_3 Печерським районним судом м.Києва обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

З матеріалів службового розслідування також вбачається, що в ході його проведення позивачка від будь-яких пояснень відмовилась, пославшись на погане самопучаття та скориставшись правом, встановленим ст.63 Конституції України .

Вказаним висновком запропоновано за порушення службової дисципліни, вимог ст.7 ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред’являються до професійно-етичних якостей поліцейського, накласти на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №972 від 14.03.2017 року у зв’язку з проведеним службовим розслідуванням та встановленим за його результатами порушенням з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 вимог ст.7 ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.11).

Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області №106 о/с від 27.03.2017 року на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області №972 від 14.03.2017 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.10).

Підставою для звільнення позивача визначено п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до ОСОБА_6 статуту Національної поліції України.

Не погодившись з наказами ГУНП в Дніпропетровській області №972 від 14.03.2017 року та №106о/с від 27.03.2017 року, позивач оскаржила їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятих наказів, з огляду на що відсутні підстави для поновлення позивача на службі в Національній поліції та стягнення грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до ОСОБА_6 статуту Національної поліції України.

Згідно пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VIII (набрав чинності 28.12.2015 року), до набрання чинності Законом України «Про ОСОБА_6 статут Національної поліції» вирішено поширити на поліцейських дію ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про ОСОБА_6 статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі по тексту - Статут).

Відповідно до положень статті 1 та 2 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. ОСОБА_6 проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до абзаців другого, третього, п’ятого, сьомого частини першої статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Крім того, згідно посадової інструкції старшого слідчого Дніпропетровського ВП ДВП ГУНП в області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, особа зобов’язана, крім іншого, не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості (а.с.73).

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст.64 Закону України «Про національну поліцію» при прийнятті на службу до поліції позивач приносила присягу та клялась, у тому числі, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки. Проте вчинені ОСОБА_3 дії свідчать про порушення вимог чинного законодавства, що не може сприяти зміцненню авторитету поліції.

Пунктом 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов’язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов’язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

У відповідності до положень статті 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з посади; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно положень статті 14 Статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 року №230.

Згідно з п.2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 (далі по тексту - Інструкція №230), підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області №795 від 01.03.2017 року призначено службове розслідування. Підставою вказаного розслідування стала інформація про затримання 01.03.2017 року працівниками Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України в порядку ст.208 КПК України окремих поліцейських ГУНП в рамках кримінального провадження №42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року за ч.3 ст.368 КК України. Метою службового розслідування визначено повну та всебучну перевірку вказаної вище інформації (а.с.38).

Колегія суддів вважає, що наявність інформації про скоєння кримінального правопорушення окремими поліцейськими ГУНП (кримінальне провадження №42017000000000143) є підставою, передбаченою Інструкцією №230, для проведення службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 19.01.2017 року у кримінальному провадженні №1201040030001013, відкритому 24.11.2016 року СВ ДВП за ч.1 ст.320 КК України старшим слідчим Марченко А.О., проведений обшук за місцем реєстрації менеджера з продажу ТОВ «Флюгер» ОСОБА_4 та реєстрації вказаного товариства, під час якого вилучено заборонену в обігу хімічну речовину «фенілнітропропен» масою приблизно 5 кг, грошові кошти в сумі 22000 доларів США, 3000 євро та 49500 грн..

В ході службового розслідування встановлено, що у свою чергу, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 в порушення ст.100 КПК України в частині зберігання речових доказів і документів, не провела додатковий огляд і фотографування вилучених грошових коштів та не передала їх до фінансової установи.

Колегія суддів звертає увагу, що з тексту висновку вбачається, що вилучені старшим слідчим Марченко А.О. при обшуку 19.01.2017 року вказані вище грошові кошти у національній та іноземній валюті, які були визнані речовими доказами у кримінальній справі, на час проведення службового розслідування в березні 2017 року не були передані у встановленому законом порядку до фінансової установи, а також позивач не провела їх додатковий огляд і фотографування.

Вказані обставини ОСОБА_3 ані в ході службового розслідування, ані в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не спростовані.

З матеріалів службового розслідування також вбачається, що в ході його проведення позивачка від будь-яких пояснень відмовилась, скориставшись правом, встановленим ст.63 Конституції України (а.с.39).

Вказаним вище висновком службового розслідування запропоновано за порушення службової дисципліни, вимог ст.7 ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред’являються до професійно-етичних якостей поліцейського, накласти на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

14.03.2017 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області затверджений висновок службового розслідування, згідно якого відомості стосовно порушення службової дисципліни старшим слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров’я особи СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред’являються до професійно-етичних якостей поліцейського, вважаються такими, що знайшли своє об’єктивне підтвердження (а.с.59-66).

Вказані порушення позивачем вимог ст.7 ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, що стало підставою для звільнення позивача, підпадає під визначення порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Посилання представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції на ту обставину, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, оскільки в ході такого розслідування у ОСОБА_3 не було відібрано пояснень щодо факту порушень та вона не була ознайомленна з матеріалами службового розслідування, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.

Згідно положень статті 14 Статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.6.3.2., п.6.3.5. Розділу VI Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Як зазначалось вище, з матеріалів службового розслідування вбачається, що в ході його проведення позивачка від будь-яких пояснень відмовилась, скориставшись правом, встановленим ст.63 Конституції України (а.с.39).

Протягом всього строку проведення службового розслідування ОСОБА_3 пояснень, заяв чи документів у будь-який спосіб (в тому числі поштою, засобами електроного зв’язку, тощо) до комісії з проведення розслідування не подавала.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення з письмовим рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування або матеріалами, зібраними в процесі його проведення.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Грабчук проти України» (заява №8599/02, 21.09.2006 року), «ОСОБА_7 де Рібемон проти Франції» (10.02.1995 року), «Лавентс проти Латвії (28.11.2002 року), «Луценко проти України», а також на постанову Генеральної прокуратури від 30.08.2017 року про закриття кримінального провадження №42017000000002315 (виділене кримінальне провадження з №42017000000000143) за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (а.с.234-240), та відсутність встановленої обвинувальним вироком суду вини у вчиненні кримінального порушення.

Треба зазначити, що вказані рішення ЄС з прав людини розглядались у ключі дотримання принципу презумпції невинуватості у кримінальних справах.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги такі посилання, оскільки підставою звільнення ОСОБА_3 було порушення позивачем ОСОБА_6 статуту, а не наявність кримінального провадження, оскаржувані накази не містять підстав звільнення ОСОБА_3 у зв’язку з її винуватістю у вчиненні злочину.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваними наказами позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння кримінального правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком. Тому сама по собі постанова Генеральної прокуратури від 30.08.2017 року про закриття кримінального провадження №42017000000002315 відносно ОСОБА_3 не має ніякого преюдиціного значення.

Колегія суддів зазначає, що відсутність кримінального провадження чи обвинувального вироку суду, ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях ОСОБА_7 порушення дисципліни.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку не було предметом дослідження у справі про кримінальне правопорушення, а тому не притягнення до кримінальної відповідальності позивача не є підставою для задоволення позову про скасування оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Оскільки в результаті проведеного службового розслідування обставини скоєння дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження, тому у керівника ГУ Національної поліції в Дніпропетровські області були наявні підстави для видання наказу №972 від 14.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» (зокрема слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3О.), який в подальшому було реалізовано шляхом видання наказу ГУ Національної поліції в Дніпропетровські області від 27.03.2017 року №106о/с, згідно якого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 звільнено з поліції.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та оцінивши встановлені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчить про порушення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 вимог ст.7 ОСОБА_6 статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред’являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на неї обов’язкам, підриває довіру до неї як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що відповідачем обраний до ОСОБА_3 вид дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, не відповідає тяжкості та обставинам проступку, характеристики особи, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.

Відповідно до статті 12 ОСОБА_6 статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до норм статей 13, 14 ОСОБА_6 статуту належить особі, яка проводить службове розслідування, з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сукупність приведених вище обставин дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відповідно, відсутні правові підстави для скасування таких наказів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову без задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами п.1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особово відповідальне становище.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 804/2711/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 804/2711/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 січня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва