Постанова № 71686722, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/7621/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24.05.2017 в справі №463/893/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (суддя І інстанції - Шеремета Г.І., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 24.05.2017),

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України у Волинській області (надалі - відповідач, ГУ НП України у Волинській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №373404 від 16.02.2017, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Личаківського районного суду від 24.05.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Як на доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідач здійснив неправильну кваліфікацію правопорушення; відповідач не долучив жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2017 поліцейським СРПП №3 Рожищенського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №373404 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Згідно з даною постановою ОСОБА_1 16.05.2017 року о 10 год. 00 хв. на 133 км автодороги М-19 керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, без увімкнення ближнього світла фар або денних ходових вогнів, чим порушив п.9.8 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною вище постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства та за наявності вини позивача, а тому скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних мотивів.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Таким чином, диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення ними, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідно до 9.8. розділу 9 «Попереджувальні сигнали» ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобуближнє світло фар.

При цьому, відповідно до п. 1.10 ПДР денні ходові вогні зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Таким чином, системний аналіз вказаних правових норм, на переконання апеляційного суду, дає підстави для висновку, що вимога про ввімкнення у період з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних засобах під час руху поза населеними пунктами ходових вогнів або ближнього світла фар стосується вимог ПДР щодо попереджувальних сигналів.

Разом із тим, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, чого у даному випадку встановлено не було.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що правопорушення, зафіксоване інспектором в оскаржуваній постанові, а саме - рух поза межами населеного пункту із вимкненим ближнім світлом фар, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки не є порушенням правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що приписами ст. 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст. 121 - 128, ч. 1 і 2 ст. 129, ст.ст. 139 і 140 цього Кодексу.

Виходячи з наведенного, на переконання колегії суддів відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.

Крім цього, частиною 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Натомість, доказів на підтвердження факту порушення позивачем ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема матеріалів фото- та відеофіксації, суду відповідачем не надано.

Зазначені обставини, з урахуванням того, що позивач не визнає порушення ним правил дорожнього руху, позбавляють суд можливості визнати доведеним факт вчинення особою адміністративного правопорушення, а відтак, і правомірність рішення суб'єкта владних повноважень.

Стосовно позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 247, ч. 3 ст. 284 КУпАП право закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення має лише орган, до компетенції якого віднесений розгляд справ про адміністративне правопорушення, а не адміністративний суд, який перевіряє правомірність винесеної таким органом постанови.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору надав неналежну правову оцінку фактичним обставинам справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Личаківського районного суду від 24.05.2017 в справі №463/893/17 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сферіьзабезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 373404 від 16.02.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель