Постанова № 71686674, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/7479/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 в справі №819/627/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державної казначейської служби України, про стягнення заборгованості із заробітної плати (головуючий суддя І інстанції - Ходачкевич Н.І., судді: Подлісна І.М., Дерех Н.В., місце ухвалення: м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 30.05.2017),

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила: стягнути з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за січень 2017 року - 22668,80 грн., лютий 2017 року - 22668,80 грн., березень 2017 року - 22668,80 грн., що становить у загальній сумі 68006,40 грн.; стягнути з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь ОДПІ ДФС у Тернопільській області єдиний соціальний внесок в розмірі 22%, що становить 6195,2 грн. (за січень 2017 року), 6195,2 грн. (за лютий 2017 року), 6195,2 грн. (за березень 2017 року); стягнути з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 18% податку з доходів фізичних осіб, а саме 5068,8 грн. (за січень 2017 року), 5068,8 грн. (за лютий 2017 року), 5068,8 грн. (за березень 2017 року); стягнути з Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) в користь Управління казначейства у м. Тернополі 1,5% військового збору, що становить 422,4 грн. (за січень 2017 року), 422,4 грн. (за лютий 2017 року), 422,4 грн. (за березень 2017 року); постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 22668,80 грн. допустити до негайного виконання.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень-березень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 грн; постанову суду в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за один місяць допущено до негайного виконання; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що відповідно до положень Закону України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу з 01.01.2017 року суддівської винагороди, виходячи з місячного розміру посадового окладу 35200 грн. Згідно з листом ДСА України від 15.01.2017 року №11-256/17 чинним законодавством України з січня 2017 року встановлено посадовий оклад судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. При цьому, з урахуванням приписів Закону України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата як розрахункова величина застосовується в розмірі 1600,00 грн. До того ж, ні в Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ні в кошторисі не передбачено посадовий оклад у розмірі 35200 грн. для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

ОСОБА_1 6 серпня 1994 року на підставі рішення сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів №9 обрана суддею Тернопільського міського суду. 21 березня 2002 року переведена на посаду судді Апеляційного суду Тернопільської області.

ОСОБА_1 встановлено надбавку до заробітної плати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу з 24.08.2016 (стаж роботи на 23.08.2016 становить 25 років), що підтверджується наказом Апеляційного суду Тернопільської області від 01.08.2016 року №173-к.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходила.

Відповідно до архівної відомості №1 з січня 2017 року по березень 2017 року, виданої апеляційним судом Тернопільської області від 11.04.2017 року № 2718/17 вх., ОСОБА_1 за вказаний період виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 17600 грн.

На думку позивача, обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн., визначеної п.3 р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України», а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України «Про судоустрій та статус суддів», відтак, звернулася до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, керувався тим, що якщо держава задекларувала певні правила обрахунку розміру суддівської винагороди то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил. Тобто, на переконання суду, поки не внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині визначення розміру посадового окладу судді, відсутні підстави для застосування відповідачами розрахункової величини у меншому розмірі ніж мінімальна заробітна плата.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, суперечать нормам матеріального права та є помилковими.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 148 Закону фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 148 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

За змістом статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Частиною третьою статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України , «Про Державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі - 3200 грн.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII визначено установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до практики застосування норм права у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним застосування до даних спірних правовідносин приписівЗакону № 1774-VIII.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати відповідач діяв у відповідності до приписів наведених вище нормативно-правових актів, а тому право позивача на передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за січень 2017 року не порушене.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору надав неналежну правову оцінку фактичним обставинам справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 в справі №819/627/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.01.2018.