Постанова № 71686630, 17.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2018 рокусправа № 808/1753/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя -доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - Ламбур М.Г.(довіреність від 13.12.2017 року № 5025/8)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. ( суддя Стрельнікова Н.В.) у справі № 808/1753/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 18.01.2016 №0000081702 (форми "Р") про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу у сумі 62 222,90 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією Жовтневого району м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000081702 від 18 січня 2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 47587 грн. 44 коп., у тому числі за основним платежем в частині 38069 грн. 95 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в частині 9517 грн. 49 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій вважаючи необґрунтованою постанову суду першої інстанції, та таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що податковим органом було отримано інформацію про отримання позивачем доходу за ознакою додаткове благо. На пропозицію податкового органу надати пояснення щодо отриманого доходу та подати декларацію про майновий стан і доходи позивач не відповів у зв'язку з чим податківцями було проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Отже, відповідач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, оскільки об'єктом перевірки була своєчасність, достовірність, повнота нарахування на сплати податків та зборів, а не господарська діяльність позивача. Також представник відповідача вважає недоречними посилання позивача на те, що він є фізичною особо-підприємцем, оскільки дохід за ознакою додаткове благо отримувався позивачем саме як фізичною особою, а не як фізичною особо-підприємцем.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб з додаткового блага отриманого за ознакою доходу " 126" від ПАТ "Укрсоцбанк" у 2014 році, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої викладені в акті перевірки №49/08-26-17-02/НОМЕР_1 від 30.11.2015.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 49642,32 грн.; пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.179.1, 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році, ОСОБА_2 не подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області по строку 01.05.2015 та не задекларовано дохід, отриманий від ПАТ "Укрсоцбанк" за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо", а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000081702 від 18.01.2016, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 62 222,90 грн., з яких 49 642,32 грн. за основним платежем та 12 580,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач неправомірно включив до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму анульованих (прощених) банком процентів за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України.

Платник податку - позивач, у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

З аналізу вказаних правових норм, колегія суддів приходить висновку, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анульовання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був належним чином повідомлена про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором та про необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору з суми прощеного (анульованого) боргу та відображення такої інформації у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.

Слід зазначити, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку.

Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу.

Слід також зазначити, що сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення.

В разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний дохід як платника податку. Проценти як пасивні доходи згідно з пунктом "а" підпункту 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 ПК включаються до оподатковуваного доходу. Це, однак, не стосується заборгованості боржника за процентами, яка анульована (прощена) кредитором.

Підтвердженням цього є норми пунктів "ґ" та "д" підпункту 164.2.17 пункту 16.4 ст. 164 ПК. Зазначеними пунктами врегульовано відносини щодо оподаткування суми заборгованості платника податку перед кредитором за різних умов виникнення такої заборгованості: пунктом "ґ" - заборгованості, за якою минув строк позовної давності (згідно з абзацом шостим підпункту 14.1.257пункту 14.1 ст. 14 ПК безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності), а пунктом "д" - заборгованість, за якою строк позовної давності не збіг. При цьому норма пункту "ґ" прямо вказує на те, що умовно нараховані проценти на суму безповоротної фінансової допомоги не є додатковим благом.

Про однаковий підхід законодавця щодо визначення сутності додаткового блага у випадках, передбачених нормами пунктів "ґ" та "д", саме як грошової суми, наданої кредитором боржнику, свідчить і та обставина, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, пункт "д" підпункту 162.2.17 було змінено, а додаткове благо, на вартість якого збільшується оподатковуваний доход платника податку, визначено як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком за його рішенням проценти за користування кредитом та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходом платника податків.

Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

База оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. у справі № 808/1753/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 17.01.18 р. та відповідно до ст. п.2 ч.5 ст. 328 КАС України оскарженню не підлягає

Повне судове рішення складено 18.01.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва