Рішення № 71683603, 11.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/819/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті C. І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

позивача: адвокат ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.12.2017 року № 50/10-00)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 січня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 19 січня 2018 року.

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3Р.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), яким просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС у Закарпатській області № 259-о від 01.06.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_3Р."; поновити ОСОБА_3 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2016 року начальником ГУ ДФС у Закарпатській області попереджено про наступне вивільнення ОСОБА_3, який займав посаду заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області та запропоновано обійняти вакантну посаду начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області. Однак із запропонованою посадою позивач не погодився, оскільки вважає її не рівнозначною займаній посаді. 01 червня 2016 року начальником ГУ ДФС у Закарпатській області видано наказ № 259-о про звільнення позивача з посади заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області, у відповідності до п.1 ст.40 К Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає, що при попередженні про наступне звільнення, а також при його звільненні з посади, відповідач діяв неправомірно, з порушенням норм спеціального законодавства.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з мотивів, що викладені в позовній заяві.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що у зв’язку з проведенням реорганізації органів ДФС України та згідно організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області на 2016 рік, штатна чисельність працівників ГУ ДФС у Закарпатській області зменшилась на 30 штатних одиниць, в т. ч., було ліквідовано займану позивачем посаду - заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області. Одночасно із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_3 було запропоновано вищу наявну в ГУ ДФС у Закарпатській області посаду – начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області, від якої позивач відмовився. Крім того, 12.05.2016 року позивачу повторно було запропоновано обійняти вакантні посади, які відповідали рівню освіти та кваліфікації, однак позивач письмово відмовився від запропонованих йому вакантних посад. Враховуючи наведене, після закінчення терміну дії попередження про звільнення, позивача звільнено із займаної посади у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП України (через скорочення штату). В той же час, на момент попередження про наступне вивільнення та звільнення з роботи, позивач питання про призначення його на посаду заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок трансферного ціноутворення (по новоутвореній структурі установи) не ставив, а тому воно роботодавцем і не розглядалось.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у письмових запереченнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

З метою забезпечення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85" та наказу Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України) від 02.11.2015 року № 834 "Про затвердження плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби", наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 21.12.2015 року № 469 Про введення в дію Переліку змін до штатного розпису, яким, у зв’язку із затвердженням ДФС України Переліку змін № 5 до штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області на 2015 рік, введено в дію Перелік змін № 5 до штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області з 1 грудня 2015 року, наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 01.02.2016 року № 26 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису", яким, у зв’язку із затвердженням ДФС України організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області на 2016 рік, введено в дію організаційну структуру та штатний розпис ГУ ДФС у Закарпатській області з 1 лютого 2016 року, проведено реорганізацію ГУ ДФС у Закарпатській області та скорочення штатної чисельності працівників.

12.03.2016 року начальником ГУ ДФС у Закарпатській області письмово попереджено ОСОБА_3 про наступне звільнення із займаної посади заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансферним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області з 13 травня 2016 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із зміною організації структури та скороченням штатної чисельності працівників ГУ ДФС у Закарпатській області. Одночасно, запропоновано переведення на вакантну посаду – начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області, від якої позивач відмовився.

13.05.2016 року в.о. начальника ГУ ДФС у Закарпатській області винесено додаток до попередження про наступне вивільнення від 12.03.2016 року, яким ОСОБА_3 попереджено про продовження попередження про наступне звільнення із займаної посади 01 червня 2016 року, згідно з п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", у зв’язку зі скороченням чисельності державних службовців ГУ ДФС у Закарпатській області, при відмові обійняти іншу рівнозначну посаду або іншу роботу (посаду державної служби). Одночасно, запропоновано наступні вакантні посади: начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Закарпатській області (у разі погодження відповідним підрозділом ДФС України); завідувача сектору проактивного аналізу відділу моніторингу доходів та обліково-звітної системи ГУ ДФС у Закарпатській області; завідувача сектору охорони державної таємниці технічного та криптографічного захисту інформації ГУ ДФС у Закарпатській області (у разі погодження відповідним підрозділом ДФС України та УСБУ у Закарпатській області); головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, по 15.05.2017 року); головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області, від яких позивач відмовився.

Наказом начальника ГУ ДФС у Закарпатській області від 01 червня 2016 року за № 259–о, звільнено ОСОБА_3 з посади заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансферним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України та п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ОСОБА_4 3723), зазначений закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. ОСОБА_4 визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно ст. 30 Закону 3723, державна служба припиняється у випадках, зазначених цією статтею, та за загальними підставами, передбаченими КЗпП України.

Враховуючи, що правовідносини стосовно припинення публічної служби внаслідок скорочення штату публічного органу (яким є ГУ ДФС у Закарпатській області) нормами спеціального закону не врегульовані, беручи до уваги приписи ст. 30 Закону 3723, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи застосуванню підлягають саме норми КЗпП України, відповідно до ч. 1 ст. 1 якого - зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 вказаного кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз’яснення, згідно з якими розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби України. Згідно з додатком 2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Головне управління Міндоходів у Закарпатській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Закарпатській області.

19.12.2014 року у зв’язку із реорганізацією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області шляхом приєднання до ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_3 призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника управління – начальника відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту.

05.11.2015 року у зв’язку із змінами в організаційній структурі, штатному розписі ОСОБА_3 призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансферним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту.

Судом шляхом порівняння штатного розпису реорганізованого ГУ ДФС у Закарпатській області, переліку змін № 5 до штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області станом на 01.12.2015 року та штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області на 2016 рік встановлено, що реорганізація ГУ ДФС у Закарпатській області дійсно супроводжувалась скороченням штатних одиниць. Так, згідно з штатним розписом ГУ ДФС у Закарпатській області на 2015 рік був затверджений штат в кількості 282 штатних одиниць, а згідно штатного розпису на 2016 рік затверджено штат у кількості 252 штатних одиниці.

Разом з тим, як вбачається з штатного розпису ГУ ДФС у Закарпатській області на 2016 рік, у відділі перевірок платників основних галузей економіки та перевірок трансферного ціноутворення скорочено 1 посаду, при цьому, посада, з якої звільнено позивача – заступник начальника управління – начальник відділу, залишилась в штатному розписі незмінною.

Відповідно до ч. 1 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Разом з тим, відповідачем з дня попередження про наступне вивільнення – 12 березня 2016 року по день звільнення позивачу не була запропонована посада із якої його було звільнено, враховуючи, що така була вакантною до квітня 2016 року та в подальшому запропонована іншій особі. В той же час, позивачу було запропоновано вакантні посади: начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області, начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Закарпатській області (у разі погодження відповідним підрозділом ДФС України); завідувача сектору проактивного аналізу відділу моніторингу доходів та обліково-звітної системи ГУ ДФС у Закарпатській області; завідувача сектору охорони державної таємниці технічного та криптографічного захисту інформації ГУ ДФС у Закарпатській області (у разі погодження відповідним підрозділом ДФС України та УСБУ у Закарпатській області); головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, по 15.05.2017 року); головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області, від призначення на які позивач відмовився, оскільки такі являлись не рівнозначними тій посаді, яку позивач обіймав до звільнення.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем вимоги ст. 49-2 КЗпП України виконані не були, адже позивачу не запропоновано усіх наявних вакантних посад, зокрема, вакантної рівнозначної посади заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок трансферного ціноутворення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що позивача звільнено незаконно, а оскаржений наказ № 259-о від 01 червня 2016 року винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому він підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на роботі на займаній на час звільнення посаді, згідно тексту наказу № 259-о від 01 червня 2016 року: заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Щодо позовної вимоги зобов’язати ГУ ДФС у Закарпатській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивача звільнено із займаної посади 01 червня 2016 року, а рішення про поновлення винесено 11 січня 2016 року, тобто, час вимушеного прогулу складає 590 днів.

В той же час, як визначено ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Виходячи з наведеного, слід відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ГУ ДФС у Закарпатській області середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Одночасно, Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі – Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 - цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 ч.2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом п'ятим п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

У відповідності до довідки ГУ ДФС в Закарпатській області від 29.06.2017 року № 115/05-0, середня заробітна плата за останні два повні місяці роботи на займаній посаді у відповідності до вимог визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати склала 5169,65 грн., відтак, середньомісячний розмір заробітної плати складає 2584,82 грн. (5169,65грн./2), середньоденний розмір заробітної плати складає 258,48 грн. (258,48 грн./20 календарних днів).

Виходячи з наведеного, стягненню за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 за один рік підлягає заробітна плата у розмірі 94345,20 грн. (258,48 грн./за один день * 365 календарних днів).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності оскарженого наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 01 червня 2016 року № 259-о, позовні вимоги щодо визнання вказаного наказу протиправним та його скасування підтверджені належними та допустити доказами, в зв'язку з чим позов в зазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення та слід визнати протиправними та скасувати наказ ГУ ДФС у Закарпатській області № 259 – о від 01 червня 2016 року, поновити позивача на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області, стягнути на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один рік, відмовивши при цьому в задоволенні вимоги про стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Українська, 6 РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ 39393632) про скасування наказу про звільнення, поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області від 1 червня 2016 року № 259-о "Про звільнення ОСОБА_3Р.".

3. Поновити ОСОБА_3 на займаній на час звільнення посаді заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Закарпатській області, з 1 червня 2016 року.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один рік у розмірі 94345,20 грн. (дев’яносто чотири тисячі триста сорок п’ять гривень двадцять копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

6. Постанова в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління – начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки та контролю за трансфертним ціноутворенням управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць в розмірі 5169,65 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок) підлягає до негайного виконання.

7 . Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5