Постанова № 71678711, 16.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4568/17 Головуючий у І інстанції Кошель Б. І.Провадження № 22-ц/780/306/18 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом та просило стягнути на його користь з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 43 387,27 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з метою отримання кредитних послуг ОСОБА_1 підписала заяву від 10 січня 2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 18000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте умови договору не виконала, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача перед Банком із нарахуванням процентів та пені станом на 16 лютого 2017 року становить 43 387,27 грн. Не дивлячись на неодноразові нагадування Банку, боржник продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, тому просив стягнути вказані кошти у судовому порядку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, представник Банку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

При апеляційному розгляді справи представник ПАТ «КБ «Приватбанк» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, мотивуючи свої доводи тим, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних, разом з тим підтвердив що доказів щодо обґрунтованості на рахування суми заборгованості Банк до суду перешої інстанції не подавав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 10 січня 2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву № б/н, згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна» ( а.с.17).

Згідно п.2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг- у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Згідно виписки по рахунку відповідач має заборгованість по кредитному договору.

Згідно розрахунку, поданого ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач станом на 16 лютого 2017 року має заборгованість перед банком по кредитному договору в сумі 43 387,27 грн, з яких: 11 526, 09 грн. заборгованість за кредитом; 11 885,86 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 17 433,07 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та пені; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2 042,25 грн. штраф (процентна складова).

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк», суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості позовних вимог в частині суми заборгованості та обґрунтованості нарахування коштів за користування кредитом ( відсотків), пені та шрафу.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ч.2 ст. 625 цього кодексу.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 10 січня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3% місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується відповідною Анкето-заявою (а.с.17).

Договором передбачено, що клієнт ознайомлений та згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 умов надання банківських послуг договір про надання банківських послуг, кредитний договір складається з заяви позичальника, пам'ятки клієнта, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою і тарифами. Для виконання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений в заяві та в пам'ятці клієнта.

Як зазначено у п. 1.1.2.1.7 Умов, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно п. 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону до припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Кодексу на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору, позивач надав до суду копію заяви ОСОБА_1 від 10.01.2013 року про видачу їй кредитної карти, а також умови та правила надання банківських послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження заборгованості відповідачки перед Банком подано розрахунок заборгованості за період з 10 січня 2013 року по 31 травня 2015 року ( а.с. 8-14), та за період з червня 2015 року по 16 лютого 2017 року (а.с. 15, 16).

Із вказаного розрахунку вбачається, що за період з моменту отриманні кредитної картки і до 19 жовтня 2014 року позивачем було нараховано заборгованість по кредит в сумі 13739, 39 грн. Разом з тим, 20 жовтня 2014 року відповідачкою було сплачено вказану заборгованість в сумі 14300 грн. ( а.с. 13) . Однак, у подальшому з 16 грудня 2014 року позивачем за рахунок обов"язкових платежів ( 50 грн. щомісячно) з врахуванням кредитною ставки 32.4%, а з 1 квітня 2014 року - 42 %, відповідачці нараховано суму кредитного боргу в сумі 11940 грн. заборгованості за тілом кредиту, що на думку колегії суддів є нещаконним, оскільки позивачка зазначені Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не підписала, що в силу ст. 208 ч.1 п., ст.628 ЦК України не тягне за собою наслідків.

Також із розрахунку за перід з 01 червня 2015 року по 16 лютого 2017 року вбачається, що відповідачкою з карткового рахунку витрачено 13455, 94 грн, та погашено заборгованості шляхом внесення на рахунок 14245 грн., таким чином доводи позивача щодо наявності заборгованості по кредиту, є не доведеними.

Доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідачки за відсотками, пенею та штрафом обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки позивачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів щодо законності їх нарахування, при відсутності відповідно підписаної письмової угоди ( договору).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду перешої інстанції та не можуть свідчити про його не законність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому ввважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв