Ухвала суду № 71678101, 18.01.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2295/15-ц

Провадження 4-с-6/18

ухвала

Іменем України

18 січня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

при секретарі Бенчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови про стягнення судового збору неправомірними та скасувати її, оскільки державний виконавець виніс дану постанову протиправно і безпідставно.

Представник скаржниці ОСОБА_3 в судовому засіданні подану скаргу підтримав, посилаючись на відсутність підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору з огляду на те, що виконавчий збір стягнуто зі всієї суми заборгованості, яка становила 66817693,51 грн., проте ОСОБА_1, була майновим поручителем по кредитному договору і несла майнову відповідальність лише в межах укладеного договору іпотеки, а саме вартості двох будинків, вартість яких була оцінена на момент винесення оскаржуваної постанови і була значно нижча ніж загальний розмір кредитної заборгованості. Крім того, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується лише у разі фактичного стягнення, повернення або з вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. В даному випадку, виконавчий лист повергнутий стягувачу, стягнення за виконавчим документом не проводились, а від так виконавчий збір не повинен був стягуватись.

Державний виконавець Зеленевич О.В. в судовому засіданні проти скарги заперечив, посилаючись на правомірність дій та постави державного виконавця, вказав, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у разі подання заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві, крім того виконавчий збір стягується зі всієї суми заборгованості а на момент винесення оскаржуваної постанови вартість майна, яке було передано в іпотеку не визначалась.

Представник ПАТ «Єврогазбанк» та в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, причин неявки не повідомили.

Вислухавши представника скаржника, державного виконавця, перевіривши матеріали справи, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі — рішення); виконання рішень, як передбачає ст.2 згаданого Закону, покладено на державну виконавчу службу.

Під час розгляду справи встановлено, що 27 липня 2015 року Обухівським районним судом було прийнято рішення в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Вітас» про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було задоволено позовні вимоги та в рахунок погашення боргу в розмірі 66817693,51 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житлові будинки, що розташовані по вул. Конюша №1/3 загальною площею 401,5 кв.м., та №1/6 загальною площею 396,кв.м в с. Конюша Обухівського району Київської області та належать на праві власності відповідачеві та встановлено спосіб реалізації вказаного майна. Дане рішення набрало законної сили.

15 вересня 2015 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.

08 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до висновків про вартість майна ПП «Консалтингової групи «АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 19.01.2017 ринкова вартість житлового будинку загальної площею 401,5 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/3, власником якого є ОСОБА_1 без ПДВ становить 2686000 грн., житлового будинку загальної площею 396,2 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/:, власником якого є ОСОБА_1 без ПДВ становить 2439000 грн.

16 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження ВП № 49046553 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку із поданням відповідної заяви стягувачем на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

16 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 6 681 769,35 грн. на підставі ст.ст.3,27,40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пояснень представників в судовому засіданні виконавчий документ на час розгляду справи до виконання не пред’являвся, інших виконавчих дій не проводилось.

Згідно п.7 ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку».

Згідно п.1 ст.11 ЗУ «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником свого зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є майновим поручителем по кредитному договору №593-130712 від 13.07.2012, укладеного між ТОВ «Вітас» та ПАТ «Єврогазбанк». Загальна сума заборгованості відповідно до рішення суду 27.07.2015 склала 66817693,51 грн.

Відповідно до експертного висновку чинного на момент винесення оскаржуваної постанови, загальна ринкова вартість майна, яке було передано в іпотеку відповідно до вищевказаного кредитного договору, а саме будинків загальної площею 401,5 кв.м., та 396,2 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/3, 1/6, власником яких є ОСОБА_1 без ПДВ становить 5125000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1, яка не є стороною вказаного кредитного договору, а лише іпотекодавцем, і несе відповідальність за його невиконання, лише в межах вартості предмета іпотеки, а від так, винесення постанови про стягнення виконавчого збору зі загальної суми заборгованості 66817693,51 грн., є неправомірним.

Крім того, судом встановлено, що фактично будь-які кошти в межах вказаного виконавчого провадження не стягнуті, будь-яке майно стягувачеві не передавалось, кошти стягувачеві не повертались і не сплачувались, виконавчий лист повернутий стягувачу.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, суд вважає, що в даному випадку, слід застосовувати саме положення ч.2 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки будь-які кошти в межах вказаного виконавчого провадження не стягнуті, будь-яке майно стягувачеві не передавалось, кошти стягувачеві не повертались і не сплачувались, а від так виконавчий збір не можу стягуватись оскільки відсутня основна вимога про фактичне виконання виконавчого листа.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, скарга підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 268, 447-451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця – задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови 16 травня 2017 року № 49046553 про стягнення виконавчого збору в розмірі 6681769,35 грн., з ОСОБА_1 - неправомірними.

Скасувати постанову № 49046553 про стягнення виконавчого збору в розмірі 6681769,35 грн., з ОСОБА_1 винесену 16 травня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Роз’яснити сторонам ст.453 ЦПК України, що у разі виконання ухвали, постановленої за результатом розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя О.Б. Тиханський