Вирок № 71677451, 09.12.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/6714/16-к

Провадження № 1-кп/490/529/2016

У Х В А Л А

05 грудня 2017 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

суддів - Гуденко О.А., Мамаєвої О.В.

при секретарі Шаповалової О.А.

за участі прокурора Коновалова В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12015150020002374 про обвинувачення

ОСОБА_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 звинувачено у тому, що

В ніч з 30 квітня 2015 року на 1 травня 2015 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, вбив ОСОБА_3 та заволодів його майном.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про про примусове відібрання в обвинуваченого зразків біологічного матеріалу - крові - з метою забезпечення проведення призначеної раніше ухвалою суду судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Захисник під час судового розгляду вказаного кримінального провадження заявив клопотання:

-про визнання джинсових штанів, що підлягають експертному дослідженню, недопустимим доказом;

-про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження просив про скасування раніше винесених судом ухвал.

Розгляд цих клопотань призводить до таких висновків.

1. Щодо клопотання стосовно визнання недопустимим доказом штанів, що пропонуються, як предмет для дослідження експертом.

Під час судового розгляду захисник обґрунтовував це клопотання тим, що огляд, за наслідками якого був вилучений цей речовий доказ, був проведений у житлі лише за згодою ОСОБА_4 та без відповідної ухвали слідчого судді. В той же час, як вказував далі захисник, матеріали справи до теперішнього часу не містять відомостей про те, що вказане житло дійсно є житлом ОСОБА_4.

Таке, як на думку захисника, ставить під сумнів законність джерела походження вказаного речового доказу.

Обвинувачений під час судового засідання вказане клопотання підтримав.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов висновку про те, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

Так, те ж саме клопотання з тих самих підстав було заявлене захисником 01 вересня 2017 року; усі міркування захисника були докладно проаналізовані судом в ухвалі від 04 вересня 2017 року; судом було встановлено, що підстави для визнання джинсових штанів недопустимим доказом є відсутніми.

Нові міркування із цього приводу захист не наводить.

2. Щодо клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання зразків крові обвинуваченого.

В зв'язку із цим прокурор звернувся до суду з клопотання про надання йому дозволу на примусове відібрання зразку крові ОСОБА_1 для порівняльного дослідження.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував, спираючись про те, що примусове відібрання в його відповідних зразків є неприпустимим примусом та потягне порушення його прав.

Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення заявленого клопотання заперечував.

Він посилався про те, що, по-перше, системний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу України, як на його думку, передбачає відібрання біологічних зразків крові лише в підозрюваного, але - не в обвинуваченого, яким є ОСОБА_5

По-друге, на думку захисника, на стадії судового розгляду сторона обвинувачення взагалі не може збирати докази винуватості особи, всі ці докази мають бути зібраними під вас досудового розслідування та відкриті стороні захисту перед передачею справи до суду.

По-третє, порядок примусового відібрання біологічних зразків наразі не є врегульованим; на думку захисника, сумнівним є участь у такому працівників Національної поліції України, оскільки до функцій Національної Поліції здійснення примусових заходів під час примусового відібрання біологічних зразків крові, на думку захисника, не віднесене.

По-четверте, наразі немає відомостей про те, що відібрання біологічних зразків крові в ОСОБА_5 буде безпечним для його життя та здоров'я.

По-п'яте, спираючись на рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Яллох проти Німеччини", захисник вважав, що в цьому випадку примусове відібрання біологічних зразків крові обвинуваченого потягне за собою порушення його права на свідчити проти себе.

По-шостее, захисник посилався про те, що сторона захисту має побоювання щодо того, що у разі отримання зразку крові ОСОБА_1 органи досудового розслідування протиправно використають отриманий ними зразок з метою штучного створення доказів винуватості ОСОБА_1.

По-сьоме ж захисник вказував, що, подаючи це клопотання, прокурор порушив порядок дій, що узгоджується із здоровим глуздом. Так, на думку захисника, необхідно було б спершу вирішити питання про наявність контактних слідів на джинсових штанах, та у разі виявлення таких слідів, придатних до ідентифікації. вирішувати питання про отримання зразків крові ОСОБА_1

Після вислуховування сторін та дослідження матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

2.1. В цьому випадку відібрання біологічних зразків є необхідним для проведення експертного дослідження; в добровільному порядку обвинувачений надати необхідні зразки відмовляється.

При цьому примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертного дослідження є прямо передбаченим частиною 3 статті 245 Кримінального Процесуального Кодексу України, тобто - є втручанням, що передбачене законом.

Далі, Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що примусове вилучення зразків крові для проведення експертного дослідження не порушує право особи зберігати мовчання та, з огляду на наведений вище зміст процедури відібрання зразків, потребує мінімального пасивного та безпечного втручання у його організм /див. рішення у справах "Саундерс проти Сполученого Королівства" (Saunders v. United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, у справі "Хіні та МакГіннесс проти Ірландії","J.B. проти Швейцарії" (J.B. v. Switzerland), "Аллан проти Сполученого Королівства", "Яллох (jalloh) проти Німеччини" тощо).

Суд також відзначає, що в цьому випадку відібрання таких зразків є необхідним для захисту права на життя ОСОБА_3, та, зрештою, захисту права самого ОСОБА_1 на справедливий суд

За такого суд вважає доведеним, що в цьому випадку примусове відібрання зразків крові ОСОБА_1 є необхідним.

2.2. Стосовно міркувань захисту із приводу того, що відібрання біологічних зразків в обвинуваченого діючим законодавством не передбачена; така дія передбачена лише відносно підозрюваного суд відзначає, що стаття 245 Кримінального Процесуального Кодексу України хоча й в частині, що стосується відібрання біологічних зразків, відсилає до згаданої захисником статті 241 КПК України, але разом із цим прямо передбачає можливість відібрання таких зразків на судових стадіях кримінального провадження.

Таке доводить, що в цьому випадку згадка про застосування статті 241 КПК України стосується лише встановленого в ній порядку дій , про що, до речі, прямо зазначено у статті 245 КПК України, але не переліку осіб, що вказаний у цій статті.

Отже, твердження захисника, ніби відібрання біологічних зразків в обвинуваченого діючим законодавством не передбачене, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

2.3. Стосовно міркувань захисника щодо неможливості збирання доказів винуватості на судових стадіях кримінального провадження суд відзначає наступне.

По-перше, як неодноразово роз'яснювалось судом, в цьому випадку ані сторона державного обвинувачення, ані суд не мають та не можуть мати уяви про те, яким буде результат судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, а за такого - й про те, доказ обвинувачення чи доказ захисту буде отриманим внаслідок отримання біологічного зразка та проведення експертизи з його використанням. За такого посилання сторони захисту про те, що у такий спосіб може бути отриманим доказ винуватості, є безпідставними.

По-друге,відповідно до статті 2 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відповідної їй практики Європейського Суду з прав людини та статті 3 Конституції України права особи на життя є абсолютним та підлягає захисту у будь-якій спосіб та у будь-якій формі.

Зокрема, у своєму рішенні у справі "Гонгадзе проти України" Європейського Суду з прав людини в черговий раз наголосив на тому, що обов'язок держави захищати право на життя за статтею 2 Конвенції також вимагає наявності: "Будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили". І далі: "Головна мета та кого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя". Як підкреслив далі Європейський Суд з прав людини: "Форма розслідування, яке досягне такої мети, може бути різною в залежності від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою..." /пункт 175 вказаного рішення/.

Виходячи з цього, прокурор під час розгляду кримінального провадження судом за власною ініціативою ініціював проведення додаткових слідчих та процесуальних дій, обравши саме такою форму розслідування випадку смерті ОСОБА_3, передбачені законом перешкоди для такого є відсутніми.

До того ж, вчинення за клопотанням прокурора під час судового розгляду кримінального провадження додаткових процесуальних дій, спрямованих на встановлення дійсних обставин смерті ОСОБА_3, є прямо передбаченим статтями 332, 333 КПК України.

За такого позиція захисника в частині, що аналізується, в цілому є такою, що не ґрунтується на законі, нормах міжнародного права, базується на зневазі права на життя, через що не може бути підтриманою під час судового розгляду кримінального провадження та покладеною у підґрунтя судових рішень у справі.

2.4. Надуманими є твердження захисника, ніби наразі не існує "регламентації порядку та умов примусового відібрання біологічних зразків у осіб".

Так, перш за все, не є зрозумілим, що саме розуміє захисник під набором слів "регламентації порядку та умов примусового відібрання біологічних зразків у осіб".

Так, у разі, якщо у такий спосіб захисник намагається вести мову про суто медичні маніпуляції, до яких слід вдатися з метою відібрання біологічних зразків, то вони є належним чином описані та затверджені у відповідних медичних протоколах, які відомі спеціалістам у галузі "сестринська справа" та які, відповідно до прямих вказівок у частині 2 статті 71 КПК України можуть бути залучені прокурором або слідчим для проведення процесуальної дії у порядку, що передбачений цією статтею.

У разі ж, якщо у такий спосіб захисник намагається вести мову про процесуальний порядок вчинення такої дії, то він є належним чином врегульованим у статті 241 КПК України та полягає у тому, що прокурор має винести постанову про примусове відібрання біологічних зразків, таке відібрання має здійснюватись прокурором або слідчим за участі двох понятих, відповідних спеціалістів та хід слідчої дії має відображатись у протоколі, складеному відповідно до вимог діючого законодавства.

Якщо ж у такий спосіб захисник намагається вести мову про застосування насильства, то у статті 245 КПК України прямо зазначене, що таке насильство має застосовувати прокурор або слідчий. При цьому у разі, якщо слідчий або прокурор не володіють достатніми навиками для застосування необхідного насильства, відповідно до статті 71 КПК України вони можуть залучити спеціалістів, що володіють навичками застосування необхідних засобів фізичного впливу та спеціальних засобів.

При цьому суд нагадує, що у разі залучення, як спеціалістів, як фахівці в галузі "сестринська справа", так й спеціалісти, що володіють навичками застосування засобів фізичного впливу та спеціальних засобів, діють не самостійно та самостійної відповідальності не несуть, але - виконують суто технічні функції за вказівкою прокурора або слідчого та зобов'язані виконувати його вказівки (пункт 2 частини 5 статті 71 Кримінального Процесуального Кодексу України); відповідальність же за хід процесуальної дії та її наслідки, зокрема - за застосування насильства - несе прокурор або слідчий, який надає відповідні вказівки, а також - суд, який надав відповідний дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків. За такого натяки захисту на норми, що регулюють правове становище медичних працівників у відносинах з пацієнтами та представників силових структур, що застосовують насильство - у відносинах з громадянами - в цьому випадку не є доречними, адже не мають відношення до правовідносин, що виникають в зв'язку із вчиненням відповідної слідчої дії.

2.5. Щодо посилань захисту, ніби немає відомостей про те, що примусове відібрання біологічних зразків крові в ОСОБА_5 є безпечним для його життя чи здоров'я, то вони також є безпідставними.

Так, безпечність відібрання капілярної крові гарантується самим по собі фактом дотримання вимог відповідного медичного протоколу, що регулює такі маніпуляції.

2.6. Посилання захисту на справу "Яллох проти Німеччини" в цьому випадку взагалі не є доречними, адже у тексті рішення у цій справі Європейського Суду з прав людини неодноразово та прямо вказує, що обставини цієї справи відрізняються від випадку відібрання зразку крові для проведення аналізу ДНК та докладно наводить обставини, які свідчать на суттєвість різниці між випадком, що розглядається в межах справи Яллоха та випадку примусового відібрання зразків крові.

В той же час Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що примусове вилучення зразків крові для проведення експертного дослідження не порушує право особи зберігати мовчання та, з огляду на наведений вище зміст процедури відібрання зразків, потребує мінімального пасивного та безпечного втручання у його організм /див. рішення у справах "Саундерс проти Сполученого Королівства" (Saunders v. United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, у справі "Хіні та МакГіннесс проти Ірландії","J.B. проти Швейцарії" (J.B. v. Switzerland), "Аллан проти Сполученого Королівства", "Яллох (jalloh) проти Німеччини" тощо).

2.7. Також безпідставними та надуманими є міркування сторони захисту із приводу можливості використання отриманого зразку для штучного створення доказів, а також - щодо того, що відібрання зразків потягне за собою порушення прав ОСОБА_1

Докладне спростування цих міркувань є наведеним в ухвалі суду від 04 вересня 2017 року; додаткових відомостей на їх підтримку захистом не наведено.

2.8. Посилання захисту про те, що відібрання зразків крові ОСОБА_1 /добровільне чи примусове/ є доцільним здійснювати після вирішення питання про наявність контактних слідів на джинсових штанах в цьому випадку не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення з урахуванням такого.

В цьому випадку, як доведено вище, відібрання зразків крові ОСОБА_1 не потягне за собою порушення його прав та не надасть можливості штучно створити докази, зокрема, його винуватості. За такого відібрання таких зразків до початку проведення експертного дослідження дозволить належним чином організувати його проведення та провести його у найкоротші строки.

Захисник же фактично пропонує провести замість одного експертного дослідження два, що, з урахуванням місця проведення експертизи та необхідності здійснення її оплати потягне за собою невиправдані витрати у часі, а за такого - подальше зволікання із розглядом цього кримінального провадження.

Отже, клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання зразків крові ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

3. Щодо клопотання обвинуваченого про скасування попередніх ухвал суду.

Обвинувачений подав до суду клопотання, у яких просив скасувати, як незаконні та необґрунтовані, ухвали суду від 04 вересня 2017 року та від 13 листопада 2017 року, якими була призначена експертиза та прокурору було доручене здійснити відібрання біологічних зразків ОСОБА_5 (зокрема - примусово), а також - ухвали суду від 31 жовтня 2017 року в частині продовження строку дії раніше обраного відносно нього запобіжного заходу.

Але заперечення ОСОБА_5 проти прийнятих вказаними ухвалами рішень були докладно проаналізовані у самих цих ухвалах, отже - підстави для їх скасування наразі є відсутніми.

4. Щодо клопотання захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу.

В обґрунтування цього клопотання захист посилався про відсутність доказів винуватості ОСОБА_5, той факт, що вбивства ОСОБА_3 в дійсності ОСОБА_1 не вчинював, а також про його вік та стан його здоров'я.

Після вислуховування учасників судового розгляду та дослідження матеріалів кримінального провадження, суд дійшов такого.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 6 травня 2015 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому слідчими суддями Центрального районного суду міста Миколаєва, а також - судом - цей строк продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2017 року - до 28 грудня 2017 року.

Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходив з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже його обвинувачено у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк, більший за 10 років.

Наразі матеріали справи доводять, що обвинувачений, навіть перебуваючи у місцях позбавлення волі, робить спроби у не процесуальний спосіб, зокрема - шляхом надання захиснику вказівок не з'являтись для проведення процесуальної дії - уникнути виконання процесуальних рішень або зашкодити належному розгляду справи.

Таке доводить, що наразі ризики, що існували раніше, не тільки не зменшились, але - навпаки - з'явився новий ризик, а саме - ризик того, що обвинувачений перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Окрім того суд враховує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, характер якого свідчить, що запобігти ризикам вчинення повторного злочину без ізоляції від суспільства не є можливим.

Наведене у сукупності свідчить, що забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних рішень у справі та запобігання ризикам, вказаним вище, є можливим лише у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання захисту наведених вище доводів не спростовують.

Що ж стосується відомостей про особу обвинуваченого, то на цей час обставини, що зумовили обрання відносно них запобіжного заходу, не змінились.

Отже, підстави для зміни запобіжного заходу наразі є відсутніми, через що клопотання прокурора про продовження строку його дії підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу слід відмовити.

5. Щодо подальшого руху справи.

Оскільки наразі судом виконані усі інші дії, необхідні для розгляду цього кримінального провадження, в зв'язку з призначенням експертизи у судовому засіданні необхідно оголосити перерву на час, що є необхідним для її проведення.

При цьому з метою забезпечення розумності строків розгляду кримінального провадження суд вважає за необхідне визначити державному обвинуваченню строк для виконання ухвали щодо надання суду додаткових доказів.

Керуючись ст. 331, 333, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

I.У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказами джинсових штанів - відмовити

II.Клопотання прокурора - задовольнити.

Надати дозвіл прокурору Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 або за його дорученням - слідчому слідчого відділу Центрального ВП ГУ НП України у Миколаївській області, прямо зазначеному у дорученні, на примусове відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_1.

Встановити строк виконання ухвали суду про примусове відібрання біологічних зразків крові обвинуваченого - до 21 грудня 2017 року включно.

III.До отримання висновків експерта у судовому засіданні оголосити перерву.

IV.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

V.У задоволенні клопотань обвинуваченого про скасування ухвал суду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

Судді =Гуденко О.А.=

=Мамаєва О.В.=

09.12.2017