Рішення № 71677252, 11.01.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13543/17

2-а/357/77/18

Категорія 3

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Цуранова А. Ю. , при секретарі – Солом'яна Л. М.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5 про визнання рішення протиправним,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року до суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просив визнати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за № 403 від 24.10.2017 року щодо відмови у наданні дозволу на відчуження 1/4 частини квартири № 32 за адресою: м. Біла Церква, вулиця Молодіжна, буд. № 34, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на ім’я його малолітнього сина ОСОБА_6, - протиправним та зобов’язати відповідача надати відповідний дозвіл. Стягнути з відповідача витрати пов’язанні зі сплатою судового збору.

Позов обґрунтований тим, що співвласниками вказаної квартири є: він, його дочка ОСОБА_7, син від першого шлюбу ОСОБА_8 та матір позивача ОСОБА_9, тому оскаржуване рішення виконавчого комітету порушує його права на розпорядження належним майном.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, пояснивши, що житлові права сина ОСОБА_10 не порушуються. Позивач почав погашати заборгованість по аліментам та в грудні 2017 року сплатив 10 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо визнання рішення протиправним заперечувала, оскільки на засіданні комісії позивач та його колишня дружина не дійшли згоди з цього питання, при цьому ОСОБА_4 повідомила, що існує спір по аліментам.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні просила задовольнити позов, зазначивши, що за станом здоров’я не було можливості платити аліменти.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, звернулась до суду з письмовими поясненнями, в яких просила справу розглядати без її участі, в задоволенні позову відмовити.

У вказаних поясненнях третя особа вказує, що сума заборгованості позивача по аліментам на утримання сина ОСОБА_8 становить 61 699 грн. 37 коп., боржник оголошений в розшук, а на його майно накладено арешт постановою державного виконавця від 06.12.2017 року.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1.

24.10.2017 року рішенням № 403 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області відмовлено ОСОБА_5 в наданні дозволу на прийняття в дар від ОСОБА_3 на ім’я їх малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки спірної квартири.

Листом від 17.10.2017 року № 1297 Службою у справах дітей Білоцерківської міської ради повідомлено позивача про те, що його заява від 26.09.2017 року № 2303 про надання дозволу органу опіки та піклування на прийняття в дар від нього ОСОБА_5 на ім’я малолітнього сина ОСОБА_6 1/4 частки квартири було розглянуто на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради 11.10.2017 року. Комісія дійшла висновку про відмову в наданні дозволу на вчинення вищевказаного правочину у зв’язку з тим, що у цій квартирі зареєстрований та має право власності на частку неповнолітній син заявника від попереднього шлюбу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а його матір ОСОБА_4 категорично заперечує проти дарування. Заявнику рекомендовано для вирішення спірного питання звернутися до суду.

Встановленні обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно правил ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її житлових прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у випадках, коли ними встановлено, що: 1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; 2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; 3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; 4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; 6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); 7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення були заперечення з боку ОСОБА_4. Разом цим, в частині вимог позивача про зобов’язання надати відповідний дозвіл на відчуження частки квартири представник відповідача покладалась на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене та з'ясувавши підстави відмови відповідача у наданні дозволу третій особі на прийняття в дар від позивача 1/4 частки квартири на ім’я їх малолітнього сина ОСОБА_13, суд дійшов висновку про необґрунтованість такої відмови, оскільки вона здійснена з підстав не визначених у ст. 177 СК України, при цьому інших обґрунтованих причин для відмови, пов'язаних із порушенням прав іншого сина позивача ОСОБА_14 при відчуженні частини квартири, відповідачем не наведено.

Посилання в письмових поясненнях третьої особи про наявність заборгованості позивача по сплаті аліментів, а також винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, не спростовують встановлених в судовому засіданні обставин щодо відсутності належної правової підстави при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 24.10.2017 року № 403 в частині відмови у наданні дозволу на відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

Разом з цим, оскільки рішення про надання відповідного дозволу входить до дискреційних повноважень відповідача, тому останнього слід зобов’язати повторно розглянути питання щодо надання дозволу на відчуження 1/4 частини квартири, що належить позивачу.

Слід зазначити, що згідно витягу з рішення від 24.10.2017 року № 403 виконавчим комітетом вирішено: «відмовити ОСОБА_5 в наданні дозволу на прийняття в дар від ОСОБА_3 на ім’я їх малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, 1/4 частки двокімнатної квартири…», при цьому в позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача надати відповідний дозвіл на відчуження частки квартири на ім’я його малолітнього сина ОСОБА_6, тому при повторному розгляді зазначеного питання слід звернути увагу щодо недопущення порушень житлових прав малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (адреса: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 152, код ЄДРПОУ 04055009) від 24.10.2017 року № 403 в частині відмови у наданні дозволу на відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

Зобов’язати Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області повторно розглянути питання щодо надання дозволу на відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

Стягнути з Білоцерківської міської ради Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 640 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_15