Постанова № 71676950, 18.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/1940/17 Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження №22-ц/778/752/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий: Кочеткова І.В.,

судді: Маловічко С.В., Гончар М.С.

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Вільнянської центральної районної комунальної лікарні до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи,

за апеляційною скаргою Вільнянської центральної районної комунальної лікарні на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Вільнянська центральна районна комунальна лікарня на підставі ст.ст.94, 277, 299 ЦК України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.03.2017 ОСОБА_2 звернулася на Урядову «гарячу лінію» зі скаргою на дії лікаря - офтальмолога Вільнянської ЦРКЛ ОСОБА_3 На думку позивача, відомості, що містяться у скарзі, є неправдивими та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим підлягають спростуванню у спосіб, яким були розповсюдженні - шляхом звернення відповідачки на Урядову «гарячу лінію» 1545 з подальшим сповіщенням Запорізької обласної державної адміністрації та Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову районна лікарня зазначає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, в рішенні суду зазначено, що відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча в матеріалах справи є заява відповідача про розгляд справи за її відсутності, оскільки вона не може залишити малолітню доньку і сина-інваліда. Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував рішення Конституційного суду України у справі №1-9/2003 від 10 квітня 2003 року, оскільки ОСОБА_2 зверталася зі скаргою не до правоохоронних органів, а на гарячу лінію «Урядового контактного центру», який не є правоохоронним органом і якому районна лікарня не підпорядкована. Протягом 2012-2017 років ОСОБА_2 19 разів зверталася на Урядову «гарячу лінію» з приводу медичного обслуговування і скарги жодного разу не були підтверджені. У своїй скарзі від 22.03.2017 року ОСОБА_2 зазначала, що з вини лікаря-офтальмолога ОСОБА_3 її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був госпіталізований до лікарні, а також, що лікар-офтальмолог вимагає сплатити 3 000 грн. за направлення на лікарсько-консультативну комісію. Позивач вважає, що оскільки жодного разу викладені у скаргах обставини не були підтверджені, а заява про вимагання сплатити кошти підпадає під ознаки корупційного правопорушення і підлягала направленню до спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції, тому скарга ОСОБА_2 від 22.03.2017 року була подана з власних мотивів, а не з наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права. За вказаних обставин позивач вважає, що викладена в скарзі інформація є завідомо неправдивою і підлягає спростуванню в судовому порядку.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Позивач просив розглянути справу за відсутності його представника, про що направив суду відповідну заяву. Суд визнав причини неявки сторін у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення відповідачки на Урядову гарячу лінію не може вважатися поширенням відомостей, які порочать ділову репутацію або завдають шкоди інтересам лікарні, оскільки відомості, викладені у зверненні, направлені не на розповсюдження недостовірної інформації, а на здійснення перевірки правомірності дій певної особи.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. ст. 32, 34, 40 Конституції України, фізична чи юридична особа має право на захист своїх честі, гідності та ділової репутації. Кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожному гарантується право на звернення та отримання вичерпної та обґрунтованої відповіді стосовно порушених питань, крім випадків, що встановлені законами.

За положенням ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статей 94, 277 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Судом установлено, що 22 березня 2017 року ОСОБА_2 як глава багатодітної сім'ї в телефонному режимі звернулася на Урядову гарячу лінію зі скаргою на лікаря окуліста Вільнянської Центральної районної лікарні, де її неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку впродовж 2016 року з діагнозом вегето-судинна дистонія гіпертонічного типу, пілетриметрологія високого ступеню правого ока та середнього ступеню лівого ока. Заявник повідомила, що з вини лікаря ОСОБА_5 хвороба сина загострилася та він був госпіталізований до Дитячої обласної лікарні, де був проведений повний огляд та призначений курс лікування. Станом на 22.03.2017 року за випискою обласної лікарні ОСОБА_4 було направлено на ЛКК м. Вільнянська. Повідомляє, що лікар окуліст за направлення до ЛКК вимагає сплатити 3 000 грн. Заява містила прохання вжити заходи до лікаря за фактом вимагання коштів (а.с.5).

Вважаючи указану інформацію недостовірною, позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом звернення на Урядову гарячу лінію.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України ( в редакції Закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень оціночними судженнями є висловлювання які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» в якому вказано, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Із тексту звернення ОСОБА_2 вбачається, що остання не стверджувала категорично про вчинення протиправних дій лікарем-офтальмологом, а лише припускала про причини загострення захворювання її дитини і відмови у видачі направлення на ЛКК

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено дослідженими в суді першої інстанції доказами те, що інформація стосовно позивача, яка викладена у відповідній заяві є наклепом чи образливою та такою, що її слід спростувати. Спірна інформація є лише оціночним судженням автора заяви, яка спрямована на дотримання належного виконання лікарями районної лікарні своїх професійних обов'язків, та спростуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Та обставина, що викладена у зверненні інформація в ході перевірки не знайшла свого підтвердження, не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічні висновки викладені й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Урядова гаряча лінія не є правоохоронним органом, вирішення порушених у зверненні питань не відноситься до компетенції останньої, є неспроможними. За Положенням про державну установу «Урядовий контактний центр», метою діяльності центру є, в тому числі, забезпечення оперативного регулювання на проблемні питання соціально-економічного життя.

Стурбованість відповідачки, яка є багатодітною матір'ю, рівнем і якістю медичної допомоги в районній лікарні надає їй безумовне право звернення до Урядової гарячої лінії з метою вирішення нагальних проблемних соціально-економічних питань.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправильно застосовано Рішення Конституційного Суду України є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту судового рішення.

Та обставина, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася зі скаргами на лікарів районної лікарні, не є підставою для висновку про те, що метою її звернень було розповсюдження недостовірної інформації, а не реалізація її конституційного права на звернення та отримання вичерпної та обґрунтованої відповіді стосовно порушених питань.

За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час звернення до Урядову гарячу лінію реалізовувала своє право на звернення, у зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалюючи рішення, суд з дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України належно оцінив надані по справі докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував норми матеріального права до цих правовідносин і правомірно відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, є неприйнятними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Фактично доводи зводяться до іншої оцінки доказів у справі і не відповідають приписам чинного законодавства, отже підстав для скасування судового рішення не містять.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської центральної районної комунальної лікарні залишити без задоволення.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: