Ухвала суду № 71675560, 15.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/51/18 Справа № 204/8289/17 Слідчий суддя - Дубіжанська Т.О. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Крот С.І., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Баглик О.О.

прокурора Дорошенка А.В.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 січня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 січня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 березня 2018 року з визначенням застави у розмірі 136 000 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, а також ту обставину, що існує ризик, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м’яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_3 не зможе запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеному у клопотанні слідчого.

В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати його підзахисному більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки стороною обвинувачення не було надано слідчому судді жодного доказу того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 буде недостатньо для запобігання встановленому ризику та не забезпечить його належну процесуальну поведінку. Також слідчий суддя не взяв до уваги, що його підзахисний раніше не судимий, має хоча і неофіційну, але постійну роботу, має реєстрацію та постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та донькою, позитивно характеризується за місцем проживання, потребує лікування набряку мозку, що підтверджується документально, має намір відшкодувати потерпілому всі витрати, пов’язані з лікуванням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали в повному обсязі апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляцію без задоволення, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.

З таким висновком, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки він в повній мірі не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040680002682 від 24 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

25 грудня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», а також правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Враховуючи викладене, а також, що у даному провадженні існує ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України, а також враховуючи, що прокурором в апеляційному суді не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти доведеному під час розгляду справи ризику, колегія суддів дійшла висновку, що підозрюваному необхідно обрати більш м’який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, що передбачено ст.181 КПК України та полягає в забороні ОСОБА_6 цілодобово залишати житло до 01 березня 2018 року, з покладенням на нього обов’язків відповідно до вимог ст.194 КПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею необґрунтовано застосовано щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосування менш суворого запобіжного заходу зможе запобігти ризику, який передбачений ст. 177 КПК України. А тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 необхідно задовольнити, а ухвалу слідчого судді – скасувати, постановивши свою.

На підставі ст.194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підозрюваного ОСОБА_3 покласти обов’язки, передбачені ч.5 цієї статті на зазначений строк.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 199, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 січня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 01 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, чи суду;

- цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Крот