Рішення № 71675416, 26.12.2017, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

26 грудня 2017 рокуСправа № 322/905/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до:ОСОБА_1про:стягнення заборгованості за договорами поставки.

23 серпня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач з урахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути на його користь з відповідача 12 629,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та ОСОБА_1 було укладено Договір поставки № АП-04-0025 від 22.03.2017.

Згідно з п. 1.1 цього договору Продавець зобов’язувався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити насіннєвий матеріал (надалі «Товар») на загальну суму 45 276,14 грн.

У відповідності до п.п. 2.1 3.3 зазначеного договору Продавець зобов’язувався поставити Товар Покупцеві у строк до 27.03.2017, а Покупець зобов’язувався оплатити його: не пізніше 30.03.2017 у сумі 9 055,23 грн.; не пізніше 05.11.2017 у сумі 36 220,91 грн.

На виконання умов договору поставки Продавцем було здійснено поставку Товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-04-0024 від 28.03.2017 на загальну суму 45 276,14 грн.

Всупереч умовам договору поставки Покупець взяті на себе зобов’язання не виконав та поставлений Товар не оплатив. Внаслідок порушення Покупцем взятих на себе зобов’язань утворилася заборгованість у розмірі 45 276,14 грн.

Сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до п. 5.4 договору поставки, складає 6 791,42 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за цим договором поставки складає 52 067,56 грн.

Крім цього, між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № АП-04-0024 від 22.03.2017.

Згідно з п. 1.1 цього договору поставки Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (надалі «Товар») на загальну суму 38 923,20 грн.

У відповідності до п.п. 2.1, 3.3 договору поставки Продавець зобов’язувався поставити Товар Покупцеві у строк до 27.03.2017, а Покупець зобов’язувався оплатити його: не пізніше 30.03.2017 у сумі 7 784,64 грн.; не пізніше 05.11.2017 у сумі 31 138,56 грн.

На виконання умов договору поставки Продавцем було здійснено поставку Товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-04-0022 від 28.03.2017 на загальну суму 11 968,00 грн., видатковою накладною № АП-04-0023 від 28.03.2017 на загальну суму 26 955,20 грн.

Всупереч умовам договору поставки Покупець взяті на себе зобов’язання не виконав та поставлений Товар не оплатив. Внаслідок порушення Покупцем взятих на себе зобов’язань утворилася заборгованість у розмірі 38 923,20 грн.

Сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до п. 5.4 договору поставки, складає 5 838,48 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за цим договором поставки складає 44 761,68 грн.

З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 221 від 18.07.2017 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 84 199 грн. у 3-денний строк, але відповідач вимоги претензії не задовольнив та заборгованість у встановлений строк не погасив.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

Відповідач не визнав позов в повному обсязі, надав суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовані таким.

За твердженням відповідача, він дійсно мав справу з позивачем, але не в такому розрізі, як зазначає позивач у позові.

Представником позивача, з яким відповідач вів переговори щодо придбання посівного матеріалу та засобів захисту рослин, був ОСОБА_2.

В березні 2017 року ОСОБА_2 запропонував відповідачу придбати насіння соняшника «Тамара» та засоби захисту рослин. Для цього він надав відповідачу договори Поставки № АП-04-0024 та № АП-04-0025 від 22.03.2017, видаткові накладні від 28 березня 2017 року № АП-04-0022, АП-0023,-0024 не підписані з боку ТОВ «Хімагромаркетинг». Відповідач стверджує, що він підписав ці договори і накладні та віддав ОСОБА_2 на погодження (як він зазначив) керівництвом позивача. За словами відповідача, він не звернув уваги на те, що підписував, оскільки довіряв ОСОБА_2, адже працював з ним і раніше.

Через деякий час ОСОБА_2 привіз відповідачу насіння соняшника «Тамара», а через тиждень забрав його для заміни, пославшись на неякісну партію насіння. Ще пізніше ОСОБА_2 привіз відповідачу насіння у звичайних мішках невідомого походження і повідомив, що питання оплати він буде вирішувати з керівництвом самостійно і взяв у відповідача кошти на оплату насіння в сумі 45 276,14 грн.

Як зазначає відповідач, договір поставки насіння «Тамара» № АП-04-0025 від 22.03.2017, підписаний з боку позивача він не бачив і його примірник ніхто йому не привіз по теперішній час. Що стосується договору поставки засобів захисту рослин № АП-04-0024 від 22.03.2017, то його два примірники з підписом представника позивача відповідач отримав «Новою поштою» 22 серпня 2017 року і на виконання його умов 28.08.2017 сплатив першу частину ціни товару в сумі 7 784,64 грн. Строк сплати другої частини в сумі 31 138,56 грн. відповідач вважає таким, що не настав, адже він встановлений до 05.11.2017 (п. 2.1 договору).

Відповідач вважає, що до даної ситуації не може застосовуватися відповідальність, передбачена п. 5.4 договорів, оскільки за договором № АП-04-0025 кошти були сплачені вчасно, а за договором № АП-04-0024 прострочення першого платежу сталося з вини позивача, оскільки він направив підписаний договір з банківськими реквізитами для сплати лише 22 серпня 2017 року, а 28 серпня 2017 року відповідач вже сплатив необхідні кошти.

Виходячи з наведеного, відповідач заперечував проти позову у судовому засіданні.

Разом з цим, після звернення позивача до суду з цим позовом відповідач добровільно сплатив на виконання вищезазначених договорів поставки 28.08.2017 – 7 784,64 грн., а 06.11.2017 – 31 138,56 грн. та 45 276,14 грн.

У зв’язку з погашенням відповідачем основної заборгованості за договорами поставки, позивач зменшив первісно заявлені вимоги в розмірі 96 829,24 грн., з яких: 84 199,34 грн. основного боргу; 12 629,90 грн. – штраф., на відповідну суму залишивши вимоги про стягнення штрафів на суму 12 629,90 грн.

У судове засідання 26.12.2017 сторони не прибули, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, відповідач у заяві зазначив про те, що він не визнає зменшених позовних вимог.

Враховуючи неявку в судове засідання 26.12.2017 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, що набрав чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 277 чинного ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до категорії малозначних, що підлягає розгляду лише в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, оскільки судовий розгляд справи по суті вже було розпочато на момент набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України визнано за можливе продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні за відсутності належним чином повідомлених сторін, якими подано заяви про розгляд справи за їх відсутності, зі стадії дослідження доказів.

У судовому засіданні 26.12.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з’ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № АП-04-0025 від 22.03.2017.

Згідно з п. 1.1 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 продавець зобов’язувався передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити насіннєвий матеріал (надалі «Товар») на загальну суму 45 276,14 грн.

Пунктами 2.1 3.3 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 визначено, що продавець зобов’язувався поставити товар покупцеві у строк до 27.03.2017, а покупець зобов’язувався оплатити його: не пізніше 30.03.2017 у сумі 9 055,23 грн.; не пізніше 05.11.2017 у сумі 36 220,91 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 у випадку будь-якого порушення покупцем розділу 2 цього договору продавець має право відмовити у поставці товару та вважається, що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов цього договору настав. При цьому покупець зобов’язаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар на протязі 3 календарних днів з моменту пред’явлення вимоги продавцем.

Датою виконання зобов’язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 5.4 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п’ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до п. 3.10 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 в разі прийняття товару без заявлених претензій, товар вважається прийнятим і покупець в майбутньому не може посилатись не недоліки товару.

Пунктом 4.5 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 визначено, що підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання ним всіх передбачених пунктом 4.3 цього договору документів, зокрема рахунку на оплату товару.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором № АП-04-0025 від 22.03.2017 щодо поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-04-0024 від 28.03.2017 на загальну суму 45 276,14 грн., підписаною відповідачем.

Крім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № АП-04-0024 від 22.03.2017.

Згідно з п. 1.1 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017 продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (надалі «Товар») на загальну суму 38 923,20 грн.

У відповідності до п.п. 2.1, 3.3 договору поставки продавець зобов’язувався поставити Товар Покупцеві у строк до 27.03.2017, а покупець зобов’язувався оплатити його: не пізніше 30.03.2017 у сумі 7 784,64 грн.; не пізніше 05.11.2017 у сумі 31 138,56 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017 у випадку будь-якого порушення покупцем розділу 2 цього договору продавець має право відмовити у поставці товару та вважається, що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов цього договору настав. При цьому покупець зобов’язаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар на протязі 3 календарних днів з моменту пред’явлення вимоги продавцем.

Датою виконання зобов’язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.8 договору).

Згідно з п. 5.4 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017 у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 днів винна сторона додатково сплачує потерпілій стороні за даним договором штраф у розмірі п’ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до п. 3.11 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017 в разі прийняття товару без заявлених претензій, товар вважається прийнятим і покупець в майбутньому не може посилатись не недоліки товару.

Пунктом 4.5 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017 визначено, що підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання ним всіх передбачених пунктом 4.3 цього договору документів, зокрема рахунку на оплату товару.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором № АП-04-0024 від 22.03.2017 щодо поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № АП-04-0022 від 28.03.2017 на загальну суму 11 968,00 грн. та видатковою накладною № АП-04-0023 від 28.03.2017 на загальну суму 26 955,20 грн., що підписані відповідачем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2, який станом на 28.03.2017 був торговим представником позивача, пояснив суду, що він дійсно поставив відповідачу насіння соняшнику та засоби захисту рослин за вищезазначеними договорами поставки, а також забрав у відповідача підписані ним договори для погодження їх позивачем. Також свідок ОСОБА_2 повідомив, що через декілька днів після поставки відповідачу насіння соняшнику він, діючи не від імені позивача, а на свій ризик, звернувся до відповідача з проханням повернути поставлений товар (насіння соняшнику). Відповідач погодився і повернув ОСОБА_2 поставлене насіння соняшнику без оформлення будь-яких додаткових документів.

24.07.2017 позивач направив відповідачу претензію від 18.07.2017 № 221, що підтверджується описом вкладення до цінного листа і фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв’язку. Дана претензія була вручена адресату 27.07.2017, що підтверджується повідомлення оператора поштового зв’язку «Укрпошта», а також інформацією, що наявна на офіційному веб-сайті цього оператора поштового зв’язку у загальному доступі за штриховим ідентифікатором листа, зазначеним у фіскальному чеку – 0216009392478.

Отже з 28.07.2017 починає перебіг триденний строк виконання зобов’язання покупця в повному обсязі, відповідно до п. 2.2 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 та п. 2.5 договору № АП-04-0024 від 22.03.2017.

Проте, відповідач провів оплату за договором № АП-04-0024 від 22.03.2017 в розмірі 7 784,64 грн. лише 28.08.2017, що підтверджується квитанцією від 28.08.2017 № 0.0.836630236.1, а решту сум за договорами сплатив 06.11.2017, що підтверджується квитанціями від 06.11.2017 на суму 31 138,56 грн., від 06.11.2017 на суму 45 276,14 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Посилання відповідача у судовому засіданні на те, що він особисто не отримував претензії позивача про сплату боргу, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються вищезазначеними доказами, а тимчасова відсутність відповідача за місцем проживання не спростовує факту направлення йому претензії.

Твердження відповідача про відсутність у нього реквізитів для сплати вартості товару у зв’язку з ненаданням позивачем рахунку, суд визнає необґрунтованим, з огляду на положення п. 4.5 договору № АП-04-0025 від 22.03.2017 та п. 4.5 № АП-04-0024 від 22.03.2017 та наявність підписаних відповідачем накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення штрафів в розмірі 12 629,90 грн. за прострочення оплати поставленого товару більше, ніж на 10 днів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 15.08.2017 № 3183, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1600,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 12 629,90 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять дев’ять гривень 90 коп.), з яких: 6 791,42 грн. – штраф за договором поставки від 22 березня 2017 року № АП-04-0025; 5 838,48 грн. – штраф за договором поставки від 22 березня 2017 року № АП-04-0024.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», проспект Возз’єднання, 15, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30262667;

- відповідач: ОСОБА_1, вул. Лісна, 11, с. Любицьке Новомиколаївського району Запорізької області, 70153, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

5. Повне судове рішення складено 02 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков