Постанова № 71675197, 16.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Справа № 906/731/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

за участю прокурора: Марщівської О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича, м.Коростишів Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 02.11.17р. суддею Сікорською Н.А. о 17:00 год. у м.Житомирі, повний текст складено 07.11.17р.

у справі № 906/731/17

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури, м.Коростишів Житомирської області в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради Житомирської області, м.Коростишів Житомирської області

до Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича, м.Коростишів Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, м.Житомир (Коростишівське відділення Житомирської ОДПІ, м.Коростишів Житомирської області)

про стягнення 186 512,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 позов Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради Житомирської області до Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (Коростишівське відділення Житомирської ОДПІ) про стягнення 186512,21грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича на користь Коростишівської міської ради 135248,59грн. заборгованості з орендної плати, 5215,76грн. пені, 4460,75грн. 3% річних, 22425,03грн. інфляційних.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича на користь прокуратури Житомирської області 2510,25грн. судового збору.

Видано наказ.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Древецький Валерій Йосипович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 2510,25грн. судового збору і прийняти нове, яким зменшити розмір пені на 50 відсотків до 2607,88грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; справу розглянуто за відсутністю відповідача, що не мав змоги взяти участь в судовому засіданні під час прийняття рішення через порушення, допущені судом та позивачем;

- покликається на те, що в рішенні від 02.11.2017р. суд першої інстанції вказав, що ухвалу про порушення провадження у справі від 19.08.2017р. було направлено відповідачу. Дана ухвала повернулась 01.09.2017р. на адресу суду без вручення адресату, оскільки "закінчився строк зберігання", що вказує на те, що відповідач ухилився від отримання вказаної ухвали суду. Стверджує, що такий висновок суду є необ'єктивним і упередженим, адже у довідці про причину повернення (досилання) ПАТ "Укрпошта" чітко вказано причину повернення - "за закінченням терміну зберігання", а не "за відмовою адресата від одержання". Тобто, відповідач навіть не був поінформований про факт надходження листа з ухвалою суду;

- вважає, що на момент отримання ухвали суду від 17.10.2017р., скаржник так і не отримав копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, був позбавлений можливості надати письмовий відзив на позовну заяву і перевірити розрахунок позовних вимог;

- додає, що саме тому, отримавши ухвалу суду від 17.10.2017р. про призначення судового засідання на 02.11.2017р., і не маючи часу для підготовки до судового засідання (26.10.2017р. - день отримання, 02.11.2017р. - день судового засідання, 4 робочих дні), 30.10.2017р. скаржник звернувся до суду з клопотанням продовжити строк розгляду спору; розгляд справи відкласти, надавши достатній термін для підготовки до судового засідання та перевірки розрахунку позовних вимог. Клопотання було подано до канцелярії 30.10.2017р., про що є відмітка на клопотанні;

- вказує, що в подальшому з'ясувалося, що потреба у перевірці розрахунку позовних вимог була, адже при прийнятті рішення суд першої інстанції здійснив власний розрахунок суми, що підлягає стягненню і відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог на загальну суму 19162,08грн. (186512,21грн. - 167350,13грн.). Тобто, розрахунок позовних вимог, поданий позивачем, був неправильним;

- зауважує, що оскільки суд вже продовжував строк вирішення спору за клопотанням прокурора, суд вирішив відмовити в задоволенні аналогічного клопотання відповідача, що суперечить принципу рівності перед законом і судом. Чинним законодавством України кожній особі гарантується право на справедливий і неупереджений суд. Такий суб'єктивний підхід зі сторони суду був достатньою підставою для виникнення сумнівів в неупередженості головуючого судді у справі та викликати недовіру до судді. Як наслідок відповідач міг скористатися правом заявити відвід судді, проте був позбавлений такого права;

- також додає, що скаржник був позбавлений права звернутися до суду з проханням про зменшення розміру штрафних санкцій, так як це передбачено ст.233 Господарського кодексу України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 16.01.2018р..

15.12.2017р. вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р.), який набрав чинності з 15.12.2017р., справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції чинній від 15.12.2017р..

26.12.2017р. до суду від Коростишівської міської ради Житомирської області надійшло письмове заперечення від 21.12.2017р. №2052/23/02/17 на апеляційну скаргу, в якому останнє просить рішення господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, просить розглядати справу за відсутністю її представника.

Прокурор у письмовому відзиві від 19.12.2017р. №06-37/9581вих17 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 16.01.2018р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Сторони процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак позивач, відповідач та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.08.2013р. між Коростишівською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Древецьким Валерієм Йосиповичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №210 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, орендодавець "Коростишівська міська рада" на підставі рішення дев'ятнадцятої (позачергової) сесії міської ради шостого скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 18.05.2012р. №351 надає, а орендар ФОП Древецький В.Й. приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування виробничої будівлі цех по обробці граніту за адресою: м.Коростишів, вул.Р.Люксембург, 83-а (а.с.12-14).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, площею 0,4695га, кадастровий номер 1822510100:01:018:0449.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля цеху по переробці граніту (п.3 договору).

У відповідності до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 398840,25 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області за №01-12/1637/05/21-13 від 15.07.2013р..

Договір укладено на 5 (п'ять) років з дня укладання цього договору, тощо (п.8 договору).

Згідно п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 39884,03грн. в рік, що становить 10 % від нормативної грошової оцінки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).

Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься у строки - до 30 числа щомісяця за попередній місяць поточного року на рахунок Коростишівської міської ради.

У відповідності до п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За приписами п.31 договору, обов'язком орендаря є зокрема своєчасно вносити орендну плату.

Договір оренди земельної ділянки №210 від 05.08.2013р. підписаний сторонами.

На виконання умов договору оренди, 05.08.2013р. між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди від 05.08.2013р. №210, за яким орендодавець передає земельну ділянку для обслуговування виробничої будівлі цеху по обробці граніту площею 0,4695га, яка розташована по вул.Р.Люксембург,83-А в м.Коростишеві, кадастровий номер 1822510100:01:018:0449, а орендар приймає зазначену земельну ділянку в оренду (а.с.14).

Враховуючи не виконанням ФОП Древецьким В.Й. своєчасної сплати орендної плати за договором Керівник Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради Житомирської області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ФОП Древецького В.Й. 186512,21грн., з яких 144896,00грн. заборгованості по сплаті орендної плати за землю, 12591,85грн. пені, 4640,43грн. 3% річних, та 24383,93грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського Житомирської області від 19.08.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №906/731/17 та призначено її до розгляду на 28.09.2017р..

Ухвалою господарського Житомирської області від 28.09.2017р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (Коростишівське відділення Житомирської ОДПІ, м.Коростишів Житомирської області).

Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати у зв'язку з цим у останнього перед Коростишівською міською радою має місце заборгованість з орендної плати за землю в сумі 144896,00грн.. На підтвердження зазначеного розміру заборгованості прокурором до позовної заяви додано розрахунок заборгованості з орендної плати ФОП Древецького В.Й., здійснений Коростишівською міською радою станом на 01.08.2017р. (а.с.23-25).

В ході розгляду справи, на виконання вимог суду позивачем подано розрахунок розміру заборгованості відповідача перед позивачем за оренду землі, яка виникла за період користування землею із серпня 2014року по червень 2017 року, який із вархуванням проведених відповідачем оплат склав 135382,50грн..

Позивачем також пояснено, що розмір річної орендної плати за відповідний рік здійснюється з врахуванням коефіціента індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом договору оренди землі.

За умовами п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту договору за несвоєчасне внесення орендної плати прокурором заявлено до стягнення з відповідача 12591,85грн. пені.

Також, в ході вирішення спору позивачем надано розрахунок пені за період з серпня 2016 по січень 2017 року, за яким розмір пені складає 12110,97грн.. Розпочато нарахування пені позивачем з 01.08.2016р. на заборгованість відповідача, яка мала місце на 01.08.2016р..

Крім того, прокурором за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати заявлено до стягнення з відповідача 4640,43грн. 3% річних та 24383,93грн. інфляційних.

Водночас, на обґрунтування підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивача прокурор покликається, що несплата заборгованості з орендної плати за земельну ділянку відповідачем призвела до ненадходження коштів до міського бюджету, що в свою чергу унеможливлює повноцінне фінансування соціальних та інших програм, що являється істотним порушенням прав жителів громади і суперечить економічним інтересам територіальної громади та держави в цілому.

Невжиття Коростишівською міською радою, як стороною договору, протягом тривалого часу заходів до усунення порушень, які мали місце під час стягнення орендної плати за договором оренди землі, свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових прав інтересів держави.

Таким чином, за вказаних обставин прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади м.Коростишів та сіл Теснівки та Бобрика в особі Коростишівської Міської ради.

Третьої особою в свої поясненнях вказано, що заборгованість по орендній платі за землю за своєю природою являється податковим боргом в розумінні ст.288 Податкового кодексу України. Повідомила, що ФОП Древецьким В.Й в податковій декларації з плати за землю за 2015 рік та за 2016 рік невірно вказано розмір такої плати. Водночас вказала, що ФОП Древецький В.Й. податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік не подавав. Надано пояснення щодо вихідних даних, які зазначені в податкових деклараціях відповідача. Пояснено також порядок розрахунку орендної плати виходячи норм Податкового кодексу України. Вказала, що відповідно до ст.289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Також, третьою особою, як органом, що контролює сплату орендної плати за землю (податку на землю) надано картку особового рахунку ФОП Древецького за 2014-2017 роки, з якої вбачається нарахування орендної плати за землю та здійснені відповідачем оплати за вказаний період (а.с.99-141).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду позов задоволено частково (а.с.146-151).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції відповідач не погоджується з рішенням господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 в частині стягнення з останнього 2510,25грн. судового збору, також просить зменшити розмір пені на 50 відсотків до 2607,88грн..

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як зазначалось вище, між Коростишівською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Древецьким Валерієм Йосиповичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 05.08.2013р. №210.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За приписами ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі п.14 договору оренди земельної ділянки від 05.08.2013р. №210 за несвоєчасне внесення орендної плати прокурором заявлено до стягнення з відповідача 12591,85грн. пені.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді стягнення, зокрема, пені, за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача 135248,59грн. заборгованості зі сплати орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди землі є обґрунтованою, заявленою відповідно до вимог чинного законодавства, підтвердженою належними та допустимими доказами, а відтак підлягає частковому задоволенню., а в частині стягнення 9647,41грн. (144896,00грн. - 135248,59грн.) заборгованості з орендної плати за землю судом відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 05.08.2013р. №210 передбачено, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

З розрахунку прокурора долученого до позовної заяви та обґрунтованого розрахунку пені, наданого на вимогу суду (а.с.23 зворотна сторона, а.с.92) вбачається, що пеню заявлено починаючи з серпня 2016 року по січень 2017 року на заборгованість яка існувала у відповідний період.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що прокурором при розрахунку вірно визначено періоди нарахування пені, однак невірно визначено заборгованість, яка існувала у відповідний період.

Зокрема, як встановлено судом, прокурором нараховується пеня за серпень 2016 року - січень 2017 року, а саме з 01.08.2016р. по 31.01.2017р..

Водночас, судом встановлено, що в суму заборгованості, на яку здійснюється нарахування пені прокурором включено заборгованість за період, що перевищує допустимий період нарахування пені, визначений в ч.6 ст.232 ГК України, а тому враховуючи вихідні дані прокурора, з врахуванням норм ч.6 ст.232 ГК України та приписи ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також враховуючи заборгованість відповідача, яка існувала у відповідний період, судом здійснено власний розрахунок пені, а саме.

У серпні 2016 року правомірно буде нарахувати пеню на заборгованість, яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі у січні - червні 2016 року та не сплачені відповідачем протягом лютого-липня 2016 року, яка становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. становить 937,17грн..

За вересень 2016 року правомірно нарахувати пеню за заборгованість, яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі у лютому - липні 2016 року та не сплачені відповідачем протягом березня - серпня 2016 року, яка також становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. становить 892,31грн..

За жовтень 2016 року правомірно нарахувати пеню на заборгованість, яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі в березні - серпні 2016 року та не сплачені відповідачем протягом квітня - вересня 2016 року, що становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.10.2016р. по 30.10.2016р. становить 871,83грн..

За листопад 2016 року правомірно нарахувати пеню на заборгованість, яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі в квітні-вересні 2016 року та не сплачені відповідачем протягом травня-листопада 2016 року, яка становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. становить 819,17грн..

За грудень 2016 року правомірно нарахувати пеню на заборгованість, яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі в травні-жовтні 2016 року та не сплачені відповідачем протягом червня - листопада, яка становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. становить 846,48грн..

За січень 2017 року правомірно нарахувати пеню на заборгованість яка включає в себе несвоєчасно сплачені платежі за оренду землі в червні-листопаді 2016 року та не сплачені відповідачем протягом липня - грудня 2016 року, яка становить 35692,56грн.. Тому, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.01.2017р. по 31.01.2017р. становить 848,80грн.

З вираховуванням вищевикладеного, за розрахунком суду загальний розмір пені складає 5215,76грн..

Водночас, слід зазначити, що здійснені відповідачем оплати 29.02.2016р., 08.04.2016р., 13.04.2016р., 18.04.2016р. враховані як погашення раніше виниклої заборгованості.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком господарського суд Житомирської області, що вимога прокурора про стягнення з відповідача пені є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в сумі 5215,76грн., а в частині стягнення 7376,09грн. пені (12591,85 грн. - 5215,76грн.) слід йому відмовити за безпідставністю вимог.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Такими чином, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Водночас, при розгляді даної справи колегія суддів не вбачає наявності підстав для зменшення розміру пені на 50 відсотків до 2607,88грн. до стягнення, з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час прийняття рішення) суд при прийнятті рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч.1 ст.83 ГПК України (постанова Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №908/43/13-г).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Також, право зменшення розміру неустойки передбачено також і ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції до прийняття відповідного рішення, від відповідача не надходило будь-якого документу з проханням зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення суми пені.

В апеляційній скарзі, скаржник, крім іншого, просить суд зменшити розмір нарахованого розміру пені на 50 відсотків до 2607,88грн. та в обґрунтування наявності підстав для зменшення судом розміру нарахованої позивачем пені послався, зокрема, на скрутне матеріальне становище та судові процеси в яких в він є учасником, а також те, що він є інвалідом 2 групи. Інших підстав скаржником не зазначено.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у ФОП Древецького В.Й. наявна заборгованість по сплаті договору оренди за тривалий період часу.

Із заявами про перегляд розміру орендної плати чи зміну умов договору, як це передбачено п.п.13, 35 договору оренди земельної ділянки від 05.08.2013р. №210 відповідач до Коростишівської міської ради не звертався та такі у матеріалах справи відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо наявності в період заборгованості судових спорів з третіми особами з приводу нерухомого майна, розміщеного на орендованій земельній ділянці, зокрема і участь у інших судових процесах, колегія вважає, що вони не може вважатися достатньою підставою для висновку про винятковість таких обставин та їх достатності для зменшення встановленої договором та законодавством розміру штрафних санкцій.

Слід також зазначити, що розмір пені, який суд вирішив стягнути з ФОП Древецького В.Й., є набагато меншим відносно основного розміру заборгованості (а саме є меншим в 25 раз ніж борг по орендній платі без врахування інфляційних збитків та 3% річних), тому з врахуванням зазначеного також відсутні підстави вважати, що стягнений розмір неустойки є невідповідно великим чи таким, що не відповідає поведінці винної особи чи розміру завданої шкоди.

Отже, з врахуванням викладеного вище, підстав для зменшення розміру нарахованого розміру пені на 50 відсотків до 2607,88грн., яка підлягає стягненню з ФОП Древецького В.И. за порушення умов договору оренди земельної ділянки від 05.08.2013р. №210 у суду відсутні.

Слід також зазначити, що чинним Господарським процесуальним кодексом України (в редакції чинній з 15.12.2017р.) не передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, як це було передбачено у Господарському процесуальному кодексі України (в редакції до 15.12.2017р.).

Стосовно доводів апеляційної скарги про розгляду справи без участі відповідача, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.08.2017р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №906/731/17 та призначено її до розгляду на 28.09.2017р..

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.09.2017р. відкладено розгляд справи на 17.10.2017. Також, даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (Коростишівське відділення Житомирської ОДПІ), оскільки останнє є контролюючим органом щодо сплати орендної плати за землю.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.10.2017р., в порядку ст.69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору по 02.11.2017р. та відкладено розгляд справи на 02.11.2017р..

В судовому засіданні господарського суду Житомирської області 02.11.2017р., в порядку ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16:30 год. 02.11.2017р..

30.10.2017р. на адресу господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що ним не отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів та не отримано ухвали про порушення провадження у справі.

За вказаних обставин, просить направити на його адресу ухвалу про порушення провадження у справі, зобов'язати позивача направити на його адресу копії позовних матеріалів, продовжити строк розгляду спору, відкласти розгляд справи, надати достатній термін для підготовки до судового засідання та перевірки розрахунку позовних вимог (а.с.90).

В ході розгляду даного клопотання судом встановлено, зокрема наступне.

Копія позовної заяви була направлена прокурором відповідачу 17.08.2017р. на адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення в цінний лист (а.с.9,10).

Ухвалу господарського суду Житомирської області про порушення провадження у справі від 19.08.2017р. також було направлено відповідачу на адресу: АДРЕСА_1. Дана ухвала повернулась 01.09.2017р. на адресу суду без вручення адресату, оскільки "закінчився строк зберігання" (а.с.30-33).

Згідно відомостей, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем проживання Древецького Валерія Йосипова є: АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, що рішенням Коростишівської міської ради №1055 від 13.10.2015р. "Про перейменування назв вулиць та провулків м.Коростишева" вул."Більшовицька" у м.Коростишеві була перейменована на вул. "Київська".

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що копію позовної заяви та додані до неї матеріалів, а також копію ухвали господарського суду Житомирської області від 19.08.2017р. про порушення провадження у справі відповідачу було направлено на належну адресу.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006р. №1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Стосовно клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору, слід зазначити наступне, що ч.3 ст.69 ГПК України (в редакції на час вирішення справи в суді першої інстанції) визначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.10.2017р. за клопотанням прокурора на підставі ч.3 ст.69 ГПК України вже було продовжено строк вирішення спору по 02.11.2017р..

Водночас, заявляючи клопотання про продовження строку вирішення спору відповідачем не було наведено виняткових обставин, за яких заявлене клопотання мало було бути задоволеним.

Також, слід звернути увагу на те, що ухвала господарського суду Житомирської області про відкладення розгляду справи від 17.10.2017р. була вручена відповідачу 26.10.2017р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.89).

Таким чином, відповідач не був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, отримати фотокопії з матеріалів справи, а отже й своєчасно підготуватись до справи та надати свої письмові заперечення або пояснення, а також скористатись іншими правами передбаченими ГПК України.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження її розгляду у більш тривали строк, а тому з огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, а тому господарський суд Житомирської області обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття рішення у справі).

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття рішення у справі), судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ч.ч.1, 2, 5 ст.49 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття рішення у справі), судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору; стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вище викладене, судові витрати місцевим господарським судом Житомирської області обґрунтовано розподілено та покладено на відповідача в розмірі 2510,25грн. судового збору з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття рішення у справі).

Відповідно до ст.86 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, колегія суддів не встановлено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні господарським судом Житомирської області рішення від 02.11.2017р. у справі №906/731/17.

За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Древецького Валерія Йосиповича, м.Коростишів Житомирської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 02.11.2017р. у справі №906/731/17 - без змін.

2. Справу №906/731/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.01.2018р.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.