Ухвала суду № 71674592, 19.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.01.2018 Справа № 904/9843/17

Суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду Іванов О.Г. розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9843/17

за позовом Приватного підприємства "СТАЛЬСТРОЙІНВЕСТ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", м.Дніпро

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 75 372,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9843/17 (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", на користь Приватного підприємства "СТАЛЬСТРОЙІНВЕСТ", пені – 47 050,71 грн., 3% річних – 5 602,15 грн., інфляційні витрати – 22 648,47 грн., 1 598, 49 грн. - судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду України, дійшла висновку, що апеляційна скарга подана без додержання вимог процесуального закону, який діяв до набрання чинності цією редакцією Кодексу (ч. 3 ст. 94 ГПК України, який діяв до 15.12.2017р.), а саме до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VІІІ від 03.10.2017р.) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі – 1 762 гривень.

Як випливає з матеріалів справи ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, дорівнює 1600 грн., які було сплачено позивачем платіжним дорученням №266 від 01.11.2017 року.

Таким чином, 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 2400 грн. (1600 * 150% =2400 грн.).

Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, не розповсюджується на скаржника як такого.

Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв’язку з скрутним матеріальним становищем відповідача, що пов’язано з тривалими судовими процесами між позивачем та відповідачем.

Апеляційний господарський суд, з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якими передбачено, що кожний має право на розгляд його справи судом, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.ст. 94, 95 ГПК України, дійшов висновку про необхідність повернення останньої з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону.

В п.3.1 розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на зазначені приписи, Вищий господарський суд України у п. 3.1. Постанови Пленуму №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказав, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Скаржником в клопотанні про звільнення від сплати судового збору зауважено на скрутне матеріальне становище відповідача, що пов’язано з тривалими судовими процесами між позивачем та відповідачем.

В той же час, колегія суддів прийшла до висновку, що незважаючи на вищезазначені обставини, скаржником не доведена неможливість здійснити оплату судового збору за подання даної апеляційної скарги, оскільки на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано жодних доказів перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в скрутному матеріальному становищі.

Так, будь-яких доказів для звільнення від сплати судового збору, а саме інформації про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; фінансовий стан відповідача; його кредиторську та дебіторську заборгованість; наявність збитків від підприємницької діяльності; інформації про заборгованість контрагентів; дані про вжиття відповідачем заходів до виконання зобов’язань, ведення судово-претензійної роботи по зменшенню дебіторської заборгованості, скаржником не надано.

У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, що скаржником не надано доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору, а саме того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й суб’єктів господарювання щодо сплати судового збору, то самі лише твердження скаржника про перебування в скрутному матеріальному становищі без наведення та долучення відповідних доказів, на думку колегії суддів, не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України, який діяв до 15.12.2017 року, та п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, в редакції з 15.12.2017 року до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до правил, які діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме ч. 2 ст. 260 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку для усунення вищезазначених недоліків.

Слід звернути увагу скаржника, якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою (ч. 4 ст. 174 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), з урахуванням ст. 260 цього Кодексу)).

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 3 ст. 174, п.3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9843/17 - залишити без руху.

Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Г. Іванов