Постанова № 71674185, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018, м.Дніпро Справа № 904/10146/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Вечірко І.О.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення №0432 від 09.09.1999, ордер Серія ДП №340 від 28.11.2016, адвокат

від відповідача-1: повноважний представник не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність №1-2/1615 від 03.08.2017, представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі №904/10146/16 (суддя Новікова Р.Г.; рішення ухвалене о 14:45 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 26.12.2016)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр", м.Дніпро

до відповідача-1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 37781,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення матеріальної шкоди та витрат на сплату послуг експерта в розмірі 37781,40 грн., суми сплаченого судового збору в розмірі 2175,00 грн., витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги позивача вмотивовані тим, що з вини відповідача, яким порушено вимоги щодо утримання дорожнього шляху - Полтавске шосе з боку с. Партизанське в напрямку м.Дніпро, було пошкоджено автомобіль марки "ОСОБА_4 А6", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.04.2016 через наїзд на яму, розташовану на проїзній частині дорожнього шляху на смузі руху автомобіля. В підтвердження своїх доводів позивач послався на висновок т.в.о. начальника ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 08.04.2016; Договір №73/16 від 04.04.2016 на здійснення автотоварознавчого дослідження; Висновок автотоварознавчого дослідження №73/16 від 08.04.2016; норми статей 8, 55 Конституції України, статей 22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України тощо. На підтвердження вимог про відшкодування понесених витрат у розмірі 5000,00 грн. за надання юридичних послуг позивач посилався на Договір №4540 від 30.05.2016 про надання юридичних послуг з ОСОБА_5 об’єднанням "ОСОБА_5 компанія "Верітас".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі №904/10146/16 (суддя Новікова Р.Г.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 37781,40 грн. відмовлено.

ОСОБА_6 рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, оскільки, як встановлено судом, Полтавське шосе відноситься до вулично-дорожної мережі міста Дніпро, знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а відповідачем не виконувались роботи або послуги на ділянці автомобільної дороги Полтавське шосе.

Позивач (ТОВ "Дніпро-Техноцентр"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі №904/10146/16 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в порушення ст. 24 ГПК України суд не залучив до участі у справі іншого відповідача, справу розглянув без участі позивача та позбавив позивача можливості заявити клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача. Скаржник вказує, зокрема, на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2015 №576 "Про деякі питання публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в структуру "Укравтодор" включено відповідача та ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Також, апелянт вказує на те, що відповідно до чинної постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №712 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення" автомобільна дорога: "Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка" відноситься до доріг державного значення та має ще одне найменування - "Полтавський шлях". На думку скаржника, зазначена постанова повністю спростовує доводи відповідача (які покладені в основу оскарженого рішення) про те, що дорога, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, не відноситься до дороги державного значення. Крім того, позивач вказує і на те, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 "Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідач (ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку встановленим у даній справі обставинам та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин. Відповідач наголошує на тому, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки законодавством передбачена відповідальність з відшкодування шкоди користувачам автодоріг виключно власниками автодоріг або уповноваженими органами, або дорожньо-експлуатаційними організаціями, що належать до сфери управління Укравтодору. Зазначає, що відповідач не є власником або балансоутримувачем будь-яких автомобільних доріг та не належить до сфери управління Укравтодору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі №904/10146/16 - залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 задоволено клопотання ТОВ "Дніпро-Техноцентр" та залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі. Вказує на те, що в порушення п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, ані позивачем, ані представниками поліції не були викликані уповноважені особи для фіксування розміру пошкоджень дорожнього покриття, у зв'язку з чим заміри параметрів ушкоджень дороги, виконані працівниками поліції не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Вважає, що відповідачем були виконані всі обов'язки щодо утримання автомобільних доріг в межах виділеного фінансування. Зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" завдана шкода повинна відшкодовуватись в рамках страхового полісу. Вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 в даній справі законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_7 - головуючий, ОСОБА_8 і ОСОБА_9Г.) частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Дніпро-Техноцентр"; означене рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; зі ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області стягнуто на користь ТОВ "Дніпро-Техноцентр": 36781,40 грн. на відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви; 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; 1000,00 грн. витрат за проведення експертизи; 5000,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області (відповідач-2) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанції з даної справи повністю та припинити провадження у справі; стягнути з позивача на користь відповідача-2 витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10146/16 скасовано; справу №904/10146/16 передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у цій справі та направляючи справу на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України зазначив, що поза увагою суду залишилися доводи ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області (надалі - ОСОБА_3) і пов'язані з цими доводами обставини - щодо розбіжностей і суперечностей між даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, особистими поясненнями водія автомобіля і фототаблицею з місця тієї ж пригоди. Відхиливши доводи ОСОБА_3, пов'язані з можливим відшкодуванням шкоди у порядку страхування, апеляційний господарський суд акцентував увагу на тому, що "предметом розгляду у даній справі не є відповідальність власника наземного транспортного засобу (позивача)", не врахувавши при цьому можливості зменшення заявленої до стягнення суми через її відшкодування, в тому числі часткове, саме в порядку страхування. Пов'язаних з цим обставин судом також не з'ясовано, так само як і того, чи вживалися позивачем залежні від нього заходи до зменшення суми шкоди, в тому числі і в зазначений спосіб (у межах страхового відшкодування). Не з'ясовано судом й наявності/відсутності доказів вартості деталей автомобіля, які підлягали заміні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В оцінці доказів зі справи судом апеляційної інстанції не з'ясовано, чи відповідають наявні у справі схема місця дорожньо-транспортної пригоди, висновок співробітників поліції вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у частині, що стосується відображення на такій схемі відповідних об'єктів. Таким чином, пов'язані з цим обставини мали значення для оцінки згаданих доказів з точки зору їх достовірності, зокрема стосовно фіксації місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Судом не перевірено (і, отже, й не з'ясовано), чи підтверджувалася невідповідність автомобільної дороги, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, або ділянки такої дороги передбаченими чинним законодавством документами, як-от: матеріалами про адміністративне правопорушення у зв'язку з порушенням правил, норм, стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць (стаття 140 Кодексу України про адміністративні порушення); актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами, як це передбачалося пунктом 3 розділу ІІ названої Інструкції. Як доказ невинуватості водія автомобіля в оскаржуваній постанові зазначено висновок інспектора ДВП ГУНП у Дніпропетровській області про те, що водій не мав можливості уникнути наїзду на яму. В цьому зв'язку судом апеляційної інстанції не перевірено та не спростовано доводи ОСОБА_3 про відсутність у інспектора названого державного органу повноважень щодо оцінки такої можливості та встановлення наявності чи відсутності вини у діях водія. Водночас перевірка таких доводів та з'ясування пов'язаних з ними обставин також могли істотно вплинути на результат розгляду даної справи. Крім того, згідно з оскаржуваною постановою (її резолютивною частиною) з відповідача стягнуто на користь позивача 1000 грн. витрат за проведення експертизи - як судових витрат. Це не відповідає положенням статей 44, 48, 49 ГПК України, якими передбачається сплата витрат за проведення саме судової експертизи, тоді як у даній справі судова експертиза не призначалася, а "висновок експертного дослідження товарознавця" під ознаки висновку судового експерта (стаття 42 ГПК України) не підпадає: таким може бути тільки висновок експерта, призначеного судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Дніпро-Техноцентр" у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П. та Орєшкіна Е.В. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Дніпро-Техноцентр" у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Вечірко І.О.

При новому розгляді справи позивач (ТОВ "Дніпро-Техноцентр") надав до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких зазначив, що про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства вже докладно було висвітлено в апеляційній скарзі. Позивач посилається на розділ ІІ Постанови Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 "Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", ст.ст. 14, 24 Закону України "Про дорожній рух", ст. 1166 Цивільного кодексу України та стверджує, що ДТП сталася внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків відповідно до зазначених норм, в результаті чого позивачеві були завдані збитки; вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

За доводами відповідача-1 в даному випадку на місці ДТП було встановлено ямковість, що за технічними характеристиками не підлягає усуненню при здійсненні експлуатаційного утримання, а може бути усунута лише при виконанні робіт з поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування. Однак жодних завдань від ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області щодо проведення ямкового ремонту в межах утримання на ділянці, де сталося ДТП, не надходило та жодних договорів на проведення поточного середнього або капітального ремонту автомобільних доріг загального користування з 2014 по 2017 рік з ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не укладалися.

За доводами відповідача-2 обставини, встановлені в адміністративному матеріалі за фактом ДТП, при складанні якого органами Національної поліції не були дотримано Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, не відповідають дійсним обставинам за яких було пошкоджено належний позивачеві автомобіль "ОСОБА_4 А6", державний номер НОМЕР_1 та не підтверджують вини ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області в неналежному утриманні ділянки автодороги, де було скоєне ДТП. Відповідач-2 вважає також недоведеним наданими в матеріали справи доказами розмір дійсної шкоди, яку було спричинено позивачеві, оскільки позивачем не надано документів про витрати на придбання пошкоджених деталей, а крім того, вважає, що можливим отримання позивачем страхового відшкодування. За твердженням представника відповідача-2, які надавались в судовому засіданні 10.01.2018, для встановлення обставин чи міг водій автомобіля "ОСОБА_4 А6" уникнути спричинення його пошкоджень необхідні спеціальні знання, для чого слід призначити у даній справі судову експертизу, про що було заявлене усне клопотання. Однак відповідного письмового клопотання відповідачем-2 суду апеляційної інстанції заявлено не було, в судовому засіданні 16.01.2018 представник відповідача-2 відмовився від таких вимог.

В матеріали справи 15.01.2018 позивачем надані додаткові пояснення, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2017, в яких позивач зазначає, що під час розгляду справи №904/1046/16 в суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про витребування адміністративних матеріалів по ДТП, яка мала місце 03.04.2016. суд задовольнив клопотання позивача, але поліція не надала суду адміністративні матеріали. Лише під час розгляду справи в апеляційній інстанції поліція надала суду адміністративні матеріали (схема ДТП, пояснення тощо). На схемі ДТП, складеної працівниками поліції, не повністю відображені пошкодження автомобільної дороги (ями тощо), які були в момент ДТП 03.04.2016. У зв'язку з тим, що поліція не надала адміністративний матеріал суду першої інстанції, позивачем не були надані фотографії місця ДТП. Відповідно до фотографій місця ДТП, які датовані 03.04.2016, пошкодження автомобільної дороги мали місце в правій та лівій смузі руху. Тобто, дві смуги автомобільної дороги мали ямкові пошкодження. Також, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2017, позивачем надані копії наступних документів: страховий поліс №АІ/7696945 від 20.09.2015; акт виконаних робіт між ТОВ "Дніпро-Техноцентр" та АК "Верітас"; рахунок на оплату 2-х автомобільних покришок та докази про сплату; докази придбання автомобільного диску.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Розглянувши пояснення позивача про причини надання суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів визнала їх поважними, а тому можливим приєднати до матеріалів справи надані позивачем додаткові докази та врахувати їх під час встановлення суттєвих обставин даної справи з огляду на надані вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 17.10.2017.

У судовому засіданні 16.01.2018 за результатами перегляду даної справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорені обставини:

03.04.2016 близько 14 год. 20 хв. рухаючись по ділянці автодороги державного значення Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м, яка розташована навпроти АЗС "Юкон-Сервіс" за адресою с. Кіровське, вул. Леніна, 561 з боку с.Партизанське в напрямку м Дніпро, автомобілем марки "ОСОБА_4 А6", державний номер НОМЕР_2 було скоєно наїзд на яму, розташовану на проїзній частині дорожнього шляху на смузі руху автомобіля, в результаті чого означений транспортний засіб зазнав пошкоджень, що підтверджено адміністративним матеріалом за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди (а.с.233-236 т.1) та Довідкою Сектора оформлення матеріалів ДТП Відділу ДАІ з обслуговування м.Дніпропетровськ в Дніпропетровській області серії ПДН №001146 (а.с.52 т.1).

Відповідно до схеми місця ДТП яма розміром 2,0 м на 2,3 м розташована на проїзній частині дорожнього шляху на смузі руху автомобіля (а.с.234 т.1).

Згідно Висновку, затвердженого т.в.о. начальника ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 08.04.2016, складеному за результатами проведеної перевірки на підставі матеріалів СО Дніпропетровського ДП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за №3399 від 03.04.2016 щодо інформації про дорожньо-транспортну пригоду, вказано, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від водія ОСОБА_10 причин. У зазначених дорожніх умовах водій не мав можливості уникнути наїзду на яму, розташовану на проїзній частині дороги, внаслідок чого в діях водія ОСОБА_10 порушень вимог п. 12.3 ПДР України не вбачається (а.с.229 т.1).

Згідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль НОМЕР_3 належить позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" (а.с.44 т.1).

04.04.2016 між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (судовим експертом) було укладено Договір №73/16 на здійснення автотоварознавчого дослідження щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю "Audi А6" 2.8 FSi Quattro, державний номер НОМЕР_2 (а.с.11 т.1).

Платіжним дорученням №2216 від 05.04.2016 позивачем було перераховано 1000,00 грн. для оплати вартості експертного дослідження (а.с.12 т.1).

Згідно Висновку експертного дослідження автотоварознавця №73/16 від 08.04.2016 було встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю колісного транспортного засобу, дорівнює 36781,40 грн. (а.с.13-26 т.1).

За договором №4562-И від 23.08.2016, що був укладений між позивачем ("Замовником") та ОСОБА_5 об'єднанням "ОСОБА_5 компанія "Верітас" ("Виконавцем") на надання правової допомоги, Виконавець прийняв на себе зобов'язання надати Клієнту правові послуги у формі захисту його прав і інтересів в судах першої та апеляційної інстанцій господарської юрисдикції у спорі про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 37000,00 грн., спричиненої в результаті ДТП 03.04.2015 поблизу с.Партизанське Дніпропетровської області (а.с.47-49 т.1).

Згідно п. 3.1. Договору №4562-И від 23.08.2016 на протязі п'яти банківських днів з дня укладення цього договору Клієнт здійснює авансовий платіж у розмірі 5000 грн. (без ПДВ), що відповідає вартості 10 годин.

На виконання умов Договору №4562-И від 23.08.2016 позивач перерахував Адвокатському об’єднанню "ОСОБА_5 компанія "Верітас" за платіжним дорученням №2403 від 02.09.2016 суму 5000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 37781,40 грн., до складу якої увійшли витрати в розмірі 1000,00 грн., понесені у зв'язку з оплатою експертного дослідження, та збитки в розмірі 36781,40 грн., заподіяні позивачу внаслідок пошкодження автомобілю марки "ОСОБА_4 А6", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правовідносини у сфері користування дорогами врегульовано нормами Закону України "Про дорожній рух" та Закону України "Про автомобільні дороги".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги поділяються на:

- автомобільні дороги загального користування;

- вулиці і дороги міст та інших населених пунктів;

- відомчі (технологічні) автомобільні дороги;

- автомобільні дороги на приватних територіях.

Згідно статті 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Пунктами 5, 6 частини першої статті 11 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що на орган державного управління автомобільними дорогами загального користування покладено обов'язок із забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів, організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими державними стандартами і нормами.

Статтею 13 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що на орган державного управління автомобільними дорогами загального користування покладено відповідальність за:

- стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування;

- якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування;

- відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно статті 17 Закону України "Про автомобільні дороги" управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Аналогічні норми містить Закон України "Про дорожній рух", яким, так само як і Законом України "Про автомобільні дороги", покладається обов’язок із забезпечення безпечних умов руху та відповідальність за відшкодування шкоди саме на власника автодороги або уповноважений державний орган.

Так, статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 (із змінами та доповненнями), власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-1 - Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", суд першої інстанції виходив із того, що встановив, що згідно листа ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області №1-9/2814 від 12.12.2016, ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області обслуговує автомобільні (позаміські) дороги загального користування, які знаходяться в державній власності. Полтавське шосе відноситься до вулично-дорожньої мережі міста Дніпро, знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (а.с.97 т.1).

Суд першої інстанції також встановив, що в довідці №01-14/1164 від 21.12.2016, наданій до суду, відповідач-1 вказав, що підприємством не укладались договори з будь-якими особами щодо виконання робіт або надання послуг на ділянці автомобільної дороги Полтавське шосе. У зв'язку з цим, відповідачем-1 не виконувались роботи або послуги на ділянці автомобільної дороги Полтавське шосе (а.с.96 т.1).

Пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності" №1221-р від 23.11.2011 затверджений перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг.

Згідно вказаного переліку до сфери управління Укравтодору належать ОСОБА_3 автомобільних доріг в областях, в тому числі, ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач-1 - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Дніпро відсутнє у згаданому переліку.

Таким чином, з аналізу наведених вище доказів та нормативних актів суд першої інстанції дійшов висновку, що позов пред’явлений до неналежного відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 37781,40 грн. слід відмовити.

Однак колегія суддів суду під час нового перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції в частині того, що в позові до відповідача-1 слід відмовити, вважає, що такий висновок зроблений при неповному з'ясуванні обставин та за недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджено, що дослідження означених доказів (листа ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області №1-9/2814 від 12.12.2016 та Довідки Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за №01-14/1164 від 21.12.2016) було здійснено судом безпосередньо в судовому засіданні 21.12.2016, в якому представник позивача участі не приймав, своїх міркувань з приводу цих доказів суду не висловив. В цьому ж судовому засіданні суд першої інстанції завершив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину судового рішення.

Таким чином, при обговоренні в судовому засіданні 21.12.2016 питання чи є відповідач-1 належним відповідачем з урахуванням усіх зібраних у справі доказів, позивач участі не приймав, внаслідок чого порушено засади змагальності, встановлені статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, яка діяла на момент прийняття оскарженого судового рішення).

Між тим господарському суду необхідно було встановити точне місце дорожньо-транспортної пригоди, і вже в залежності від місця ДТП встановити власника ділянки автодороги, де сталося ДТП, або уповноважені ними органи.

Однак місцевим господарським судом неточно встановлено місце ДТП, неправильно визначено власника автодороги, де сталося ДТП, внаслідок чого неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що й призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З метою встановлення місця ДТП місцевий господарський суд так і не витребував у Дніпровського відділу поліції ДВП Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області завірені належним чином копії адміністративних матеріалів по факту ДТП, яке сталося 03.04.2016 за участю автомобіля НОМЕР_4, внаслідок чого у запиті до ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області витребувалась інформація про власника (балансоутримувача) автодороги "Полтавське шосе з боку с.Партизанське в напрямку м. Дніпро" (а.с.86 т.1).

Натомість, відповідно до адміністративних матеріалів по факту ДТП, яке сталося 03.04.2016 за участю автомобіля НОМЕР_4, місцем дорожньо-транспортної пригоди є ділянка автодороги, яка розташована навпроти АЗС "Юкон-Сервіс" за адресою с.Кіровське, вул. Леніна, 561 (а.с.234 т.1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №712 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення" автомобільна дорога: "Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка" відноситься до доріг державного значення та має ще одне найменування - "Полтавський шлях".

Згідно листів ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області №8-11/651 від 07.04.2017 (а.с.4 т.2) та №1-2/718 від 20.04.2017 (а.с.5 т.2), а також довідки головного бухгалтера ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області від 22.05.2017 (а.с.28 т.2) ОСОБА_3 автомобільних доріг є балансоутримувачем автодороги державного значення Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка", у тому числі ділянки 25 км + 450 м, на якій за адресою вул. Леніна, 561 с.Кіровське розташоване АЗС "Юкон-Сервіс". Експлуатаційне утримання даного об'єкту здійснювало Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" протягом періоду 2014 - травень 2016 року на підставі Договору на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, що був укладений 19 січня 2016 року (а.с.5 т.2).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до Статуту Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідач-1 створений на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Підприємство є правонаступником зобов’язань та договорів ліквідованого Дніпропетровського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств та реорганізованих державних підприємств, які входили до його складу (а.с.42-46 т.2).

В пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України №576 від 10.07.2015 "Про деякі питання публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (діяла на момент розгляду справи та втратила чинність з 15.12.2016) зазначено про віднесення дочірніх підприємств Компанії за переліком згідно з додатком до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг. В додатку до цієї постанови Кабінету Міністрів України зазначений відповідач-1.

На цей час відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідно до якої визначено, що засновником Компанії (ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") є держава в особі Державної служби автомобільних доріг (…) повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії; компанію утворено шляхом передачі майна державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, дочірнім підприємствам; державній службі автомобільних доріг в місячний термін: передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

Відповідно до державного реєстру підприємств України, засновником відповідача-1 є Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Основний вид діяльності відповідача-1 - код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Отже, в основу судового рішення першої інстанції покладено помилковий висновок про те, що відповідач-1 немає ніякого відношення до ремонту та утримання доріг, а також не відноситься до сфери управління Державної служби автомобільних доріг.

Відповідно до витягу з Положення про службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області відповідач-2 є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор), яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 №456/2011 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України (а.с.47-51 т.2).

Як зазначено в пунктах 1.5., 2.1. та 2.2. Положення про службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, а метою діяльності ОСОБА_3 є, зокрема, організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Предметом діяльності ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровської області серед іншого є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.

Відтак судом апеляційної інстанції встановлено, що означена ДТП сталася на ділянці автомобільної дороги загального користування, балансоутримувачем якої є відповідач-2, а експлуатаційне утримання якої здійснює відповідач-1.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що господарським судом в порушення ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017, тобто на момент прийняття оскарженого судового рішення) не залучено до участі у справі іншого відповідача - ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області.

Оскільки з приводу утримання та експлуатації вказаної ділянки автомобільної дороги загального користування у безпосередніх правовідносинах між собою знаходяться дві особи: відповідач-1 та відповідач-2, то при вирішенні спору щодо майнової відповідальності за спричинення шкоди позивачеві внаслідок ушкодження автотранспортного засобу, у зв'язку з неналежним станом означеної автодороги, судом підлягає з'ясуванню ступінь вини кожної з цих двох відповідальних осіб.

Відповідно до частини першої статті 24 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскарженого судового рішення) господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Під час первісного перегляду справи судом апеляційної інстанції 02.03.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області.

Відповідно до абзацу 4 пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

При первісному перегляді справи ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 за клопотанням позивача залучено до участі у справі №904/10146/16 в якості відповідача-2 ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області з тих мотивів, що матеріали справи свідчать про наявність достатніх підстав для цього.

Досліджуючи обставини, пов'язані з виконанням обома відповідачами своїх обов'язків по утриманню та експлуатації ділянки автодороги, де сталася означена ДТП, суд апеляційної інстанції встановив, що між ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області (Замовник) і ДП Дніпропетровський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Підрядник) укладено Договір підряду №УПт-1 від 19.01.2016 (а.с.52-54 т.2).

За умовами вказаного вище Договору підряду Підрядник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати послуги: 42.11.2 "Будування автомобільних доріг і автомагістралей" інших доріг, елементів доріг; злітно-посадкових смуг летовищ” (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Дніпропетровській області та штучних споруд на них), автомобільні дороги державного значення, згідно технічного завдання.

При цьому вказані послуги виконувалися за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін.

Замовник зобов’язався прийняти закінчену послугу та сплатити вартість виконаної послуги по мірі надходження коштів на його рахунок.

Визначено, що послуги виконуються в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативних актів. Послуги виконуються Підрядником згідно щомісячних актів-дефектів, затверджених Замовником в межах ціни цього договору (п.п. 1.3, 1.4. Договору).

Також сторони передбачили, що підрядник зобов'язаний забезпечити надання послуг, виконувати послуги, забезпечувати цілодобовий безпечний рух транспорту, цілість доріг та споруд на них в межах фінансування, попередньо погодивши виконання робіт з представником Замовника в межах фінансування, з подальшим наданням замовником відповідного акту-дефектів до кінця поточного місяця.

Крім того, договором передбачено, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним, або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами несе Підрядник.

При цьому, Підрядник несе відповідальність в тому числі за:

- незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих, нормативів при виконанні послуг, якщо ці порушення виникли з вини Підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди;

- невиконання або неналежне надання послуг відповідно до актів дефектів Замовника, передбачених договором (п. 7.2.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося 03.04.2016 не під час виконання робіт на ділянці автодороги Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м.

Згідно актів-дефектів на лютий - березень 2016 року виконання робіт з ямкового ремонту на ділянці 25 км + 450 м автодороги Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" заявлено не було, кошти не виділялися (а.с.55-59 т.2).

Рішення про проведення ямкового ремонту на вказаній ділянці відповідачем-2 не прийнято та не доведено до відповідача-1.

Отже, оскільки відповідно до п.1.4 Договору підряду послуги виконуються підрядником згідно щомісячних актів-дефектів, затверджених замовником в межах ціни договору, то з урахуванням того, що завдання замовника протягом січня - квітня 2016 року не передбачало виконання робіт з ямкового ремонту на ділянці автомобільної дороги Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" 25 км + 450 м, кошти на це не перераховувалися ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області, то й відсутні підстави вважати, що відповідач-1, як підрядник не виконав або неналежно виконав свої обов'язки за договором підряду.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження неякісного надання послуг підрядником за договором підряду №УПт-1 від 19.01.2016 та відповідних претензій з боку замовника.

Таким чином, відсутній повний склад правопорушення для застосування норм статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно відповідача-1, оскільки відсутня його вина.

Тому саме відповідач-2 несе повну відповідальність перед позивачем за шкоду, заподіяну означеною ДТП внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг.

Доводи ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області про те, що нею були виконані всі обов’язки щодо утримання автомобільних доріг в межах виділеного фінансування, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем-2 не надано доказів того, що ним за відсутності належного фінансування ремонту дорожніх об'єктів, ці дорожні об’єкти невідкладно позначалися дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів, відповідно до пункту 11 вказаних вище Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-2, зазначеними у відзиві на апеляційну скаргу, що через відсутність уповноважених працівників відповідача-2 при огляді місця ДТП, заміри параметрів ушкоджень дороги, виконані працівниками поліції не можуть вважатися належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (із змінами та доповненнями), власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації (в даному випадку ОСОБА_3 автомобільних доріг в Дніпропетровській області) зобов'язані: разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки.

Отже, пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг передбачений обов’язок саме ОСОБА_3 автомобільних доріг брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод, а не обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди повідомляти ОСОБА_3 про факт ДТП та викликати для огляду місця події.

Вказаний вище нормативний акт не містить заборону уповноваженому підрозділу Національної поліції оглядати місце дорожньо-транспортних пригоди за відсутності представника власника дорожнього об'єкту або уповноваженого ним органу.

Оскільки схема місця ДТП підписана всіма учасниками огляду без будь-яких зауважень та заперечень, у колегії суддів відсутні підстави вважати заміри параметрів ушкоджень дороги, виконані працівниками поліції, неналежними на недопустимими доказами.

Щодо доводів відповідача-2 про розбіжності і суперечності між даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, особистими поясненнями водія автомобіля і фототаблицею з місця тієї ж пригоди, то колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані.

Так, як убачається з схеми місяця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.234 т.1), яма на яку було здійснено наїзд автомобіля "ОСОБА_4 А6", розташована здебільшого на лівій смузі двохполосної дороги та частково на правій смузі, що відповідає фотографічним матеріалам у відповідній фототаблиці (а.с.235 на звороті т.1).

Разом із цим на фотографічному матеріалі видно, що окрім означеної ями, на вказаній ділянці дороги, зокрема на правій полосі руху, утворилися й інші ями (низка ям). Колегія суддів вважає, що відповідач-2 помилково вважає ці ями такими, що не відповідають схемі ДТП, оскільки із фотографічних матеріалів є очевидним, що яма, до якої скоєно наїзд, розташована навпроти будівлі АЗС, тобто здебільшого по лівій смузі дороги, а найближчими на фото зображені інші ями, які розташовано здебільшого по правій смузі дороги не навпроти будівлі АЗС, а поза будівлею АЗС далі у напрямку руху.

Із приєднаних за клопотанням позивача додаткових фотоматеріалів також убачається наявність на обох смугах ділянки автодороги, де сталася вказана ДТП, значної кількості пошкоджень, зокрема ям (а.с.174-178 т.2).

В наданих водієм ОСОБА_10 поясненнях під час оформлення матеріалів ДТП (а.с.236 т.1) зазначається, що 23.04.2016 близько 14-20 год., він управляв технічно справним автомобілем НОМЕР_5 та рухався по Полтавському шосе зі сторони пгт. Партизанське в сторону міста Дніпропетровська зі швидкістю близько 60 км/год в крайній правій смузі для руху. Попереду нього їхала вантажна машина - фургон, відстань до якої складала близько 15 м. На шляху слідування в районі заправної станції "Юкон" після проїзду фури він побачив велику кількість ям на смузі свого руху. Відповідно через недостатню відстань він не міг об’їхати перешкоди, які виникли, і здійснив наїзд на ями. В результаті автомобіль було пошкоджено.

Таким чином, як схема місяця ДТП, так і фотографічні матеріали відповідають поясненням водія автомобіля ОСОБА_4 (а.с.236 т.1), про те, що пошкодження лівого переднього колеса та лівого заднього колеса цього автомобіля було спричинено внаслідок наїзду в яму під час руху цього транспортного засобу по правій крайній смузі дороги, оскільки означена яма здебільшого розташована по лівій смузі дороги, але правий край цієї ями розташований також на правій смузі дороги. Тобто означені матеріали не містять розбіжностей та суперечностей.

Разом із цим означені фотографічні матеріали, на яких зображено низку ям по обох полосах руху дороги у напрямку руху автомобіля ОСОБА_4, підтверджують висновок інспектора ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_11, що був затверджений т.в.о начальника ДВП ГУНП в Дніпропетровській області підполковником поліції ОСОБА_12, про те що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3. ПДР України: "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", але згідно зібраних матеріалів ДТП встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода настала по незалежним від водія ОСОБА_10 причинам та в даній дорожній обстановці він не мав можливості уникнути наїзду на яму, розташовану на проїзній частині, внаслідок чого в діях водія ОСОБА_10 порушень вимог п. 12.3. ПДР України не вбачається.

Тому за цим Висновком органу поліції в діях водія ОСОБА_10 порушень вимог п.12.3. ПДР України не вбачається. Роз'яснено водію ОСОБА_10, що відшкодування нанесених матеріальних та моральних збитків підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим необхідно звернутися до суду.

Також у Висновку зазначено, що копія цього висновку направляється інспектору Дніпропетровського ВП ДВП ГУНП в області підполковнику поліції ОСОБА_13 для встановлення особи, яка несе відповідальність за стан проїзної частини на даній ділянці для розгляду питання про притягнення даної особи до адміністративної відповідальності.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи, особою, на яку покладено виконання правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт на ділянці дороги, де мало місце вказане ДТП, є ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області, тобто відповідач-2.

Разом із цим з матеріалів даної судової справи встановлено, що до адміністративної відповідальності за неналежний стан проїзної частини дороги, де сталося означене ДТП, винні посадові особи відповідача-2 за статтею 140 КУпАП не притягалися.

Рішення компетентного органу, а саме суду, який згідно статей 213 та 221 КУпАП вповноважений розглядати матеріали за фактом означеного ДТП про притягнення водія автомобіля "ОСОБА_4 А6" ОСОБА_10 за статтею 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна та про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної посадової особи ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області за частиною 4 статті 140 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт - також не приймалося по причині не направлення на розгляд суду цих адміністративних матеріалів органами поліції.

Щодо повноважень органів поліції робити висновки про вину осіб учасників дорожнього руху в порушенні Правил дорожнього руху, та причинах ДТП, то такі правомочності встановлено безпосередньо положеннями КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, згідно з якими поліцейські здійснюють оформлення протоколів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 1222, 1224, 1225, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 1271, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 18828 КУпАП.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

При складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Поліцейський, який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом тридцяти календарних днів з дня надходження пропозиції повідомляє орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

По справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КУпАП; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП встановлює обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема визначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За частиною другою статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, відповідно до наведених вище положень КУпАП та Інструкції, в даному випадку при розгляді адміністративних матеріалів за фактом означеної ДТП, органи Національної поліції на підставі зібраних доказів та їх оцінки були правомочні робити висновок про відсутність вини водія автомобіля "ОСОБА_4 А6", а відтак, за відсутності повного складу адміністративного правопорушення, не було підстав для направлення цих адміністративних матеріалів на розгляд до суду, про притягнення водія цього автомобіля ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Щодо не дотримання органами Національної поліції пункту 3 розділу ІІ Інструкції та не складання за фактом означеного ДТП протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 140 КУпАП, відносно посадових осіб ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим не було складено за участю повноважних представників відповідача-2 та не долучено до адміністративних матеріалів відповідний ОСОБА_4 обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою виявлених пошкоджень автодороги, які спричинили означене ДТП, то така обставина не може беззаперечно свідчити про відсутність вини відповідача-2 у спричинені шкоди позивачу з огляду на наступне.

За змістом позовних вимог, які є предметом розгляду у даному спорі, позивач, як власник пошкодженого майна, який має статус юридичної особи, вимагає від обох співвідповідачів, які є відповідальними за стан означеної ділянки автодороги та також мають статус юридичних осіб, відшкодувати матеріальну шкоду.

За загальним правилом, відсутність своєї вини має доводити особа, до якої пред’явлений позов про відшкодування шкоди.

Отже, саме на відповідача-1 та відповідача-2, як юридичних осіб, завданнями яких є утримання в належному стані означеної ділянки автодороги, покладено обов'язок доводити відсутність вини у не виконанні цих своїх зобов’язань.

Не складання органами Національної поліції окремого ОСОБА_4 обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами, як це передбачалося пунктом 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, не спростовує того факту, що пошкодження означеного автотранспортного засобу відбулося через наїзд в яму на смузі руху автомобільної дороги загального користування.

Відтак не притягнення до адміністративної відповідальності конкретної посадової особи відповідача-2 за частиною четвертою статті 140 КУпАП - за порушення правил, норм, і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, яке сталося через не направлення органами Національної поліції відповідного матеріалу до компетентного органу (до суду), за обставин доведеності в матеріалах справи причини пошкодження належного позивачеві автотранспортного засобу саме у зв'язку із потраплянням автомобіля в яму на смузі руху - не спростовує того факту, що пошкодження означеного автотранспортного засобу відбулося не з вини відповідача-2.

Щодо доводів відповідача-2 про можливе відшкодування позивачу шкоди у порядку страхування колегія суддів виходить з наступного.

У відомостях, які наведені на звороті схеми місяця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.234 т.1), зазначено про наявність у власника транспортного засобу "ОСОБА_4 А6" д/н НОМЕР_1 страхового полісу АІ №7696945 СК "ТАС". Інших відомостей щодо страхування вказаного автомобіля "ОСОБА_4 А6" матеріали даної судової справи не містять.

Позивачем надана до матеріалів справи копія Полісу АІ №7696945 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до умов пункту 2 якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом) (а.с.180 т.2).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Стаття 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом із спірних правовідносин, предметом розгляду у даній справі не є відповідальність власника наземного транспортного засобу (позивача).

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано довідку за підписом директора позивача ОСОБА_10, про те, що ТОВ "Дніпро-Техноцентр" не отримувало будь-яких страхових виплат чи відшкодувань у зв'язку з ДТП, що трапилося 03.04.2016 з автомобілем НОМЕР_6 на автодорозі Р-52 "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетиловка" (а.с.166 т.2).

Відтак доводи відповідача-2 про можливе відшкодування позивачу шкоди у порядку страхування та про можливе вжиття позивачем заходів для зменшення суми шкоди у такий спосіб не знайшли свого підтвердження доказами, які наявні в матеріалах даної справи, а тому відхиляються судом, як необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що судом першої інстанції не з'ясовано наявності/відсутності доказів вартості деталей автомобіля, які підлягали заміні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Стаття 1192 Цивільного кодексу України визначає способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, згідно з якими, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу" підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом (стаття 9 Закону України "Про судову експертизу").

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом (пункт 6 частини 1 статті 13 Закону України "Про судову експертизу").

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає також Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно частини 1 статі 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

За статтею 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

Стаття 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судову експертизу" та статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, затверджено ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

ОСОБА_14 встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги цієї ОСОБА_14 є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

ОСОБА_6 застосовується, зокрема, з метою: визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Як вбачається з Висновку експертного дослідження автотоварознавця №73/16, визначення матеріальної шкоди спричиненої належному позивачу автомобіля "ОСОБА_4 А6" було виконано експертом ОСОБА_4, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю згідно Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №301/5 від 03.03.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694 - "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу" (індекс експертної спеціальності 12.2 в Переліку видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України) і діючого на підставі пункту 6 статті 13 Закону України "Про судову експертизу".

Кваліфікацію судового експерта ОСОБА_4 підтверджено в матеріалах справи Свідоцтвом Міністерства юстиції України №22 від 27.05.1999, яке продовжене за №22 до 27.06.2017 (а.с.41 т.1).

Як зазначено у вказаному вище Висновку експертного дослідження автотоварознавця №73/16 з визначення матеріальної шкоди, яку спричинено власнику КТС (а.с.13-42 т.1), безпосередньо вартість необхідних для ремонту матеріалів становить 1644,75 грн., а вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, становить 34602,65 грн., у тому числі визначено, що станом на 21.03.2016: вартість диску колеса пл алюм: 4G0 601 025 BL -24420,65 грн.; покришка пл 245/45 R18 Y - 5091,00 грн., покришка пл 245/45 R18 Y - 5091,00грн.

Дослідивши цей Висновок колегія суддів встановила, що визначені автотоварознавцем у Протоколі огляду транспортного засобу від 04.04.2016 (Додаток №1 до Висновку №73/16) під час експертного дослідження частини автомобіля, які підлягають заміні, відповідають тим фактичним пошкодженням, які зазнав під час ДТП належний позивачу автомобіль "ОСОБА_4 А6", зокрема: пошкодженню без можливості відновлення диску колеса переднього лівого, пошкодженню диску колеса лівого заднього з можливістю відновлення (ремонту); пошкодження покришки колеса переднього лівого без можливості відновлення; пошкодження покришки колеса заднього лівого без можливості відновлення.

Як зазначено у Висновку, під час дослідження автотоварознавцем ОСОБА_4 використовувалась, окрема, означена вище ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Сторонами не надано суду заперечень щодо правильності визначення у вказаному Висновку розміру спричиненої позивачу матеріальної шкоди.

Таким чином, Висновок експертного дослідження автотоварознавця №73/16 слід визнати належним та допустимим доказом, яким підтверджено, що розмір матеріальної шкоди, яку спричинено означеному автотранспортному засобу, в результаті його пошкодження при ДТП 03.04.2016, складає 36781,40 грн.

Наданими до матеріалів справи копіями рахунку на оплату 2-х автомобільних покришок на суму 10100,00 грн. (а.с.186 т.2), копією платіжного доручення №2228 (а.с.187 т.2) та копією банківського рахунку (а.с.188 т.2) підтверджено перерахування позивачем грошових коштів в сумі 10100,00 грн. на придбання двох нових покришок коліс для автомобіля "ОСОБА_4 А6".

Як убачається з наданого позивачем товарного чеку №4 від 05.04.2016 ним був придбаний один диск колеса R18 для автомобіля "ОСОБА_4 А6" 4G0601025BL вартістю 24500,00 грн. за 1 шт. (а.с.190 т.2).

Відтак матеріалами справи підтверджені фактичні витрати позивача на придбання нових деталей автомобіля "ОСОБА_4 А6" на загальну суму 34600,00 грн., які є співрозмірними із вартістю деталей, у розрахунку розміру збитків, визначених у вказаному вище Висновку експертного дослідження автотоварознавця №73/16. Доказів про фактичні витрати на оплату решти відновлювально-ремонтних робіт позивачем не надано.

Однак, враховуючи наведені вище положення статті 1192 Цивільного кодексу України, у даному випадку для розрахунку розміру збитків судом приймається вартість саме втраченого майна та робіт, необхідних для відновлення автотранспортного засобу, визначена експертним шляхом, а не фактичні витрати позивача (більші або менші від визначених експертним шляхом).

Щодо понесених позивачем витрат в сумі 1000,00 грн. на оплату послуг автотоварознавця, то вони підтверджені в матеріалах справи відповідними доказами. Ці витрати є такими, які позивач поніс у зв'язку з пошкодженням належного йому майна та мусив понести для відновлення свого порушеного права у зв'язку із необхідністю визначення розміру спричиненої шкоди, як це передбачено законом, не безпосередньо самим потерпілим, а іншою особою, яка має спеціальні знання та правомочності.

Тому колегія суддів вважає такі витрати позивача в сумі 1000,00 грн. об'єктивно необхідними та такими, що підлягають включенню до складу збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-2.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача-2 становить суму 37781,40 грн. (36781,40 грн. + 1000,00 грн. = 37781,10 грн.).

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність встановлених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для повного скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у даній справі нового рішення, яким в позові до відповідача-1 відмовити з підстав необґрунтованості заявлених до цієї особи позовних вимог, а позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача-2 суми 37781,10 грн. на відшкодування матеріальної шкоди (збитків) – повністю задовольнити.

Також, враховуючи на скасування рішення суду першої інстанції, наявні підстави для нового розподілу судових витрат у даній справі.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 здачі-прийомки послуг від 28.02.2017 підтверджено, що згідно умов Договору 4562-и від 23.08.2016 ОСОБА_5 об'єднання "ОСОБА_5 компанія "Верітас" (виконавець) надала ТОВ "Дніпро-Техноцентр" (Замовнику) правові послуги на суму 5000,00 грн. (а.с.182 т.2), що відповідає звітам про роботу за договором 4562-И від 23.08.2016 за період з 18.08.2016 по 12.01.2018 у загальній кількості 15,67 год. (а.с.183-185 т.2).

Участь у даній справі адвокатів ОСОБА_5 об'єднання "ОСОБА_5 компанія "Верітас" у якості представників позивача підтверджено відомостями в протоколах судових засідань та складеними ними процесуальними документами.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надані позивачем докази, в порядку частин 3 і 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнає співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою, часом витраченими адвокатами на виконання відповідних робіт (наданими послугами) та принциповим значенням даної справи для сторони позивача, на чому окремо наголошував представник позивача, тощо.

Відтак, враховуючи на результати розгляду даної справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача-2 слід покласти витрати позивача в сумі 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, в сумі 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; а також в сумі 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно решти витрат позивача в сумі 725,00 грн., судового збору, що був сплачений за платіжним дорученням №2472 від 04.11.2016р, оригінал якого знаходиться в матеріалах даної справи (а.с.10 т.1) та судового збору в сумі 72,00 грн., яка сплачена у складі судового збору на суму 1450,00 грн. за платіжним дорученням №2471 від 04.11.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.9 т.1), то такі витрати не можуть бути покладені на відповідача-2, оскільки є сумами судового збору, що був сплачений в більшому ніж належить розмірі та за вчинення судом процесуальної дії, яка фактично не була вчинена судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума 797,00 грн. підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Судові витрати відповідача-2 у сумі 1740,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції у даній справі покладаються на заявника та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" – задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі №904/10146/16 - скасувати повністю.

Прийняти нове рішення:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" до ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ідентифікаційний код 25843931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" (юридична адреса: 49000, м.Дніпро, вул. Братів Трофимових, буд.4, корп.4, к.112, ідентифікаційний код 19089304) суму 37781 грн. 40 коп. відшкодування матеріальної шкоди; 1378 грн. 00 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви; 1515 грн. 80 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги; 5000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - відмовити.

Покласти на ОСОБА_3 автомобільних доріг у Дніпропетровській області витрати у сумі 1740 грн. 00 коп. на судовий збір за подання касаційної скарги.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Техноцентр" (юридична адреса: 49000, м.Дніпро, вул. Братів Трофимових, буд.4, корп.4, к.112, ідентифікаційний код 19089304) суму 797 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена - 19.01.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.О. Вечірко