Рішення № 71673289, 17.01.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/3345/17

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства “Будівельна компанія “Славутич” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВИДАВНИЧИЙ ДІМ “МІСТО СВІТЛА» про стягнення 123 016,86грн, за відсутності представників сторін,

встановив:

Приватне підприємство “Будівельна компанія “Славутич” (далі – ПП “СКС”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВИДАВНИЧИЙ ДІМ “МІСТО СВІТЛА” (далі – ТОВ “Місто світла») про стягнення 123016,86грн, у тому числі:

- 116 994,15грн основного боргу;

- 3 827,65грн пені за період з 06.05.17 по 31.10.17;

- 1 310,98грн 3 % річних за період з 21.12.16 по 31.10.17;

- 884,08грн втрат від інфляції за період з 21.12.16 по 31.10.17.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 17.04.2015 №СКС– 17/04– 1 щодо внесення плати за користування майном у встановлений строк.

Відповідач у справі – ТОВ «Місто світла» відзиву по суті заявлених вимог не надало.

Розгляд справи здійснено за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки сторони повідомлено про дату, час та місце судового засідання належним чином. Так, ухвала суду від 22.12.2017, якою призначено проведення судового засідання, отримана: представником позивача - 22.12.2017; відповідачем - 26.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103261399354.

Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило; про причини неявки сторони не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд знаходить заявлені вимоги обґрунтованими з наступних підстав.

17.04.2015 між ПП “СКС” (далі – орендодавець) та ТОВ “Місто світла» (далі – орендар) укладено договір оренди №СКС-17/04-1 (а.с.10-12, далі – договір).

За умовами договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення №3 нежитлової будівлі Виробничого корпусу «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 325,10 кв.м. (далі – об’єкт оренди) (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, стан об’єкта, що орендується, на момент передачі в оренду відповідає всім вимогам та визначений у акті приймання-передачі.

Згідно п. 3.1 договору, розмір орендної плати за один календарний місяць складає 6 502,00грн, у т.ч. ПДВ.

Як визначено сторонами у договорі, орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансом до 20 числа поточного місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури; орендна плата сплачується починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди (пп.3.2, 3.3 договору).

В силу п. 3.4 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається без коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 4.6.2 договору, до обов’язків орендаря віднесено, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, відповідно до умов договору.

Вказаний договір набирає чинності з 17.04.2015 та діє до 17.10.2015 (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 16.10.2015 сторони вирішили продовжити строк дії договору до 17.04.2016, додатковою угодою №2 від 16.04.2016 строк дії договору продовжений до 31.12.2016, додатковою угодою №3 від 30.12.2016 строк дії договору продовжений до 31.12.2017 (а.с.14-16).

На підтвердження факту передачі об’єкта оренди, позивачем надано акт приймання-передачі від 17.04.2015 (а.с.13), відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду об’єкт оренди за вищевказаним договором.

Неналежне виконання відповідачем умов вищевказаного договору оренди в частині внесення орендних платежів за період з квітня 2015 року по серпень 2016 року стали підставою для звернення до Господарського суду Київської області суду з позовом, за яким порушено провадження у справі №911/3429/16, до відповідача про стягнення 134 133,15грн.

Так, рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у вищевказаній справі встановлено порушення відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з квітня 2015 року по серпень 2016 року та ухвалено стягнути з відповідача 125 154,99грн основного боргу, 3 193,78грн пені, 2845,27грн втрат від інфляції, 3 725,34грн та судовий збір (а.с.19)

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про невиконання відповідачем зобов’язань з внесення орендної плати за період - з вересня 2016 року по вересень 2017 року.

Так, позивач зазначає про виставлення та вручення ним відповідачу рахунків-фактур (а.с.76-88), а також про підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.20-32) за період з вересня 2016 по вересень 2017 на загальну суму 116 994,15грн.

Як вказує позивач, відповідачем не здійснена оплата за користування об’єктом оренди за відповідний період у загальному розмірі 116 994,15грн, що також підтверджується актом звірки, який підписано сторонами станом на 30.09.2017 (а.с.34).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо внесення орендної плати, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов’язання.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, оскільки у відповідності до положень ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідний договір, укладений сторонами, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за спірний період з вересня 2016 року по вересень 2017 року, хоча строк виконання відповідних зобов’язань, встановлений п.3.2 договору, настав. Отже, відповідач, в силу ст.610 ЦК України, є таким, що допустив порушення зобов’язань, тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 116 994,15грн основної заборгованості, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1310,98грн та 884,08грн втрат від інфляції за загальний період з 21.12.2016 по 31.10.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що за заявлений період розмір 3% річних з простроченої суми складає 1319,49грн, а втрати від інфляції - 5293,42грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, а саме 13 10,98грн - 3% річних та 884,08грн втрат від інфляції

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 827,65грн пені за загальний період з 06.05.2017 по 31.10.2017.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 8.3 договору оренди, за порушення строків оплати орендної плати, більш ніж на 15 днів, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимальний розмір пені, встановлений ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Розрахунок пені здійснено у відповідності до положень ч.6 ст.232 ГК України.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що за розрахунком суду розмір пені за заявлені позивачем періоди складає 3 913,61грн.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За вказаних обставин, вимоги про стягнення пені, підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

В силу ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 1845,25грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВИДАВНИЧИЙ ДІМ “МІСТО СВІТЛА” (ідентифікаційний код - 36793417; 07100, АДРЕСА_1;) на користь Приватного підприємства “Будівельна компанія “Славутич” (ідентифікаційний код – 30334584; 07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 27, код) 116 994,15грн основної заборгованості, 3827,65грн пені, 1310,98грн - 3% річних, 884,08грн втрат від інфляції, 1845,25грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення суду набирає законної сили протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту та може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України з урахуванням п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.01.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова