Рішення № 71673096, 11.01.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1111/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Дистрибьюшн», м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», с.Софіївська Борщагівка

про стягнення 432402,49 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1111/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Дистрибьюшн» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (далі – відповідач) про стягнення 432402,49 грн.

Провадження у справі №911/1111/17 порушено відповідно до ухвали суду від 12.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 25.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2017 року призначено у справі № 911/1111/17 судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності щодо спірних господарських операцій, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі №911/1111/17 зупинено на час проведення зазначеної експертизи.

04.12.2017 року до господарського суду повернулись матеріали №911/1111/17 та лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10565/17-45 від 24.11.2017 року, в якому повідомляється, що оплата експертизи відповідачем – ТОВ «Фрам Ко» здійснена частково. Тому висновок експертизи №10565/17-45 буде наданий суду після повної оплати вартості експертизи відповідачем.

У зв’язку з чим, ухвалою суду від 05.12.2017 року поновлено провадження у справі №911/1111/17 та призначено судове засідання на 14.12.2017 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.12.2017 року без поважних причин не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. 14.12.2017 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 11.01.2018 року та повторно зобов’язано відповідача – ТОВ «Фрам Ко» надати пояснення стосовно причин несплати повної вартості експертизи.

Як визначено п. 9 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 11.01.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Однак, відповідач в судове засідання 11.01.2018 року не з’явився, витребувані судом пояснення стосовно причин несплати повної вартості експертизи не надав.

У зв’язку з чим, ухвала суду від 18.05.2017 року призначено у справі № 911/1111/17 судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності залишена судом без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

За загальним правилом, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 11.01.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, предметом спору є стягнення з відповідача - ТОВ «Фрам Ко» на користь позивача ТОВ «Атлант-Дистрибьюшн» заборгованості за Договором №КВ-372 (далі - Договір) у сумі 432402,49 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 1.1. Договору №КВ-372 позивач зобов’язується поставити відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити на умовах та порядку, визначеним цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують приймання-передачу товару від позивача відповідачу, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору №КВ-372 кількість, асортиментний перелік товару визначається в замовленні, що надається відповідачем на кожну партію товару, яке є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 3.3. Договору №КВ-372 передбачено, що відповідач зобов’язаний розрахуватися за кожну партію переданого позивачем товару не пізніше 28 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п.3.4. Договору №КВ-372 у разі невиконання відповідачем умов п.3.3. цього Договору позивач має право забрати товар, за який відповідач не розрахувався в обумовлений термін.

Пунктом 4.1. Договору №КВ-372 передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, на підставі письмового замовлення відповідача, яке узгоджується з позивачем. У письмовому замовленні відповідач визначає асортимент, кількість товару та пункти поставки. Замовлення передається позивачу через факс, поштою або через представника відповідача. Замовлення, оформлене у порядку передбаченому цим підпунктом є додатком до даного Договору.

Дослідивши викладені в клопотанні відповідача пояснення, судом встановлено, що у позові заявлено до стягнення заборгованість за отриманий товар за Договором №К13-372 від 28.04.2016 року на підставі видаткових накладних: 15.01.2017 р. № КВ-0030711, 15.01.2017 р. № КВ-0030715, 20.01.2017 р. №КВ-0031573, 31.01.2017 р. № КВ-0032564, 31.01.2017р. № КВ-0032566, 31.01.2017р. № КВ-0032567, 03.02.2017 р. №КВ-0033001, 05.02.2017 р. №КВ-0033102, 05.02.2017 р. № КВ-0033105, 12.02.2017 р. № КВ-0033733, 14.02.2017 р. № КВ-0033732, 17.02.2017 р. № КВ-0034599, 17.02.2017 р. №КВ-0034617, 19.02.2017 р. № КВ-0034627, 19.02.2017 р. № КВ-0034628, 24.02.2017 р. № КВ-0035782, 24.02.2017 р. № КВ-0035783, 24.02.2017 р. № КВ-0035798, 26.02.2017 р. № КВ-0035804, 26.02.2017 р. № КВ-0035806, 03.03.2017 р. №КВ-0036709, 05.03.2017 р. № КВ-0036749, 05.03.2017 р. №КВ-0036817, 10.03.2017 р. № КВ-0037470, 10.03.2017 р. № КВ-0037471.

Однак, відповідачем своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплачено на суму 432402,49 грн.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 432402,49 грн. заборгованості.

Відповідач в ході розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на відсутність визначених Договором обов’язкових документів на замовлення товару, що унеможливлює встановлення чи дійсно обсяги поставок, асортимент, за який позивач просить стягнути оплату, відповідають замовленням відповідача. Частина долучених до позову накладних не містить дати фактичного отримання товару, що позбавляє можливості належним чином визначити строк виконання грошових зобов’язань по таких накладних. Крім того, більшість видаткових накладних не містять посилань на Договір, згідно якого було здійснено поставку, що також ставить під сумнів належний розрахунок заявлених позовних вимог.

У зв’язку з чим, за клопотанням відповідача з метою встановлення наведених в запереченнях обставин, ухвалою суду від 18.05.2017 року у справі № 911/1111/17 призначалась судова економічна експертиза документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

Однак, висновок за відповідною експертизою суду не надано у зв’язку з неповною оплатою експертизи відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Таким чином, з огляду на обставини справи, оскільки експертиза призначалась для встановлення обставин, викладених відповідачем в запереченнях проти позову і дії відповідача перешкодили проведенню експертизи, наведені у відзиві обставини, які підлягали встановленню в ході експертизи, не визнаються судом.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому проти позову заперечував. Відповідач вважає, що ненадання до матеріалів справи заявок на замовлення товару унеможливлює встановити, чи дійсно обсяги поставок, ціна товару, строки поставки товару відповідають замовленням відповідача.

Також, суд зазначає, що відсутність заявок на отримання товару не спростовує факту поставки та обсягів фактично прийнятих відповідачем поставок згідно з підписаними накладними, тому не спростовує необхідності оплати отриманого товару. Крім того, дослідження заявок може мати значення у спорі щодо асортименту та комплектності товару. В разі ж фактичного прийняття товару в поставленому обсязі, Покупець є таким, що прийняв виконання замовлення як належне.

Щодо заперечень відповідача стосовно факту поставки товару, суд зазначає, що позивачем надано для огляду та долучено до матеріалів справи всі видаткові накладні, які свідчать про поставку товару та його прийняття відповідачем, які підписані повноважними представниками сторін. В підтвердження повноважень отримувача Товару, позивачем надано довіреності на отримання ТМЦ до відповідних накладних.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача. При цьому, за наявності підпису уповноваженої на отримання товару особи та відтиску штампу, такий недолік накладної, як не зазначення посади, не спростовує факту отримання товару.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Таким чином, про виконання Постачальником замовлень Покупця свідчать факти прийняття Покупцем відповідних замовлень, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 432402,49 грн., як заявлено в позові, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 6486,05 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Дистрибюшн» (02660, м. Київ, пров. Магнітогорський, 1, оф. 705, код 40289732) 432402,49 грн. основного боргу та 6486,05 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Ю. Кошик