Рішення № 71673033, 17.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2018 Справа № 905/2435/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина», смт.Ладан Прилуцького району Чернігівської області, ЄДРПОУ 33742637,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,

про стягнення 638662,30 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

Згідно приписів ст.77 Господарський процесуальний кодекс України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.11.2017р. по 19.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина», смт.Ладан Прилуцького району Чернігівської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №467 від 13.10.2017р. до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 638662,30 грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 619 511,84грн., пені у розмірі 15 886,17грн. та 3 264,29грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем типового договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р. на поставку автоцистерни пожежної АЦ-7,0-40(5401Н2)-155.01, невиконання останнім за ним своїх грошових зобов’язань щодо повної оплати поставленого йому товару, направлення претензії із визначенням суми боргу на підставі п.7 специфікації до договору (з урахуванням зміни курсу долара США до гривні), на яку не отримано відповідь, зобов’язання за станом на дату подання позову не виконано, відповідно до умов договору борг становить суму 619 511,84грн. станом на 13.10.2017р. (з урахуванням зміни курсу долара США до гривні). Дане зумовило звернення до суду із розглядуваним позовом. Одночасно з посиланням на ст.ст.610, 611, 612 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору, за період з 16.05.2017р. по 13.10.2017р. нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 15 886,17грн., а також, за той же період, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних у загальному розмірі 3 264,29грн.

Окрім іншого нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України.

28.11.2017р. від позивача отримано пояснення №502 від 22.11.2017р., разом із доданими до них документами, у підґрунтя заявлених позовних вимог.

19.12.2017р. представником відповідача представлено суду відзив по справі, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі, свідчить, що дійсною датою поставки продукції, відповідно до п.10 специфікації до укладеного між сторонами договору, є 03.03.2017р., таким чином строк оплати залишку – 17.03.2017р. Разом з цим, звернуто увагу на приписи п.7.5 договору, а також зазначено про виявлення скритих недоліків поставленого обладнання підчас його експлуатації, у зв’язку з чим оплата залишкової вартості обладнання у розмірі 2 159 286,20грн. здійснена частково у розмірі 2 030 757,26грн., виявлені недоліки усунуто постачальником 13.10.2017р. та 09.11.2017р., про що свідчать відповідні акти. За цих обставин, вважає відсутніми правові підстави для стягнення вартості поставленого обладнання у розмірі 128 528,94грн. Стосовно позовних вимог в частині стягнення різниці вартості обладнання у розмірі 490 982,90грн., що виникла внаслідок курсової різниці, заперечує, зауважує на коригуванні лише після оплати відповідачем 70% вартості обладнання, а відтак, за висновками останнього, визначення розміру курсової різниці вартості товару на дату звернення до суду (13.10.2017р.) є неправомірним та не відповідає умовам договору, адже на цю дату означена оплата не здійснена. Також зазначено, що, всупереч умовам договору, рахунки-фактури та розрахунки-коригування до податкової накладної не виставлено і таке виключає обов’язок на оплату заявленої до стягнення суми курсової різниці. До того ж вважає застосування офіційного курсу долара США до гривні на дату звернення до суду безпідставним, оскільки не є датою оплати згідно договору. В частині вимог щодо нарахування пені та 3% річних звернуто увагу на те, що, на думку відповідача, позивачем не врахована фактична дата поставки обладнання 03.03.2017р. При цьому, заявлені клопотання про зобов’язання позивача надати обґрунтований розрахунок пені та 3% річних та про зменшення суми штрафу на 80% від суми, що підлягає стягненню з відповідача, просить судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2435/17 за правилами загального позовного провадження; стадія: підготовче провадження; закрито підготовче провадження по справі №905/2435/17; призначено справу №905/2435/17 до судового розгляду по суті на 17.01.2018р..

Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представив суду відповідь №16/1 від 11.01.2018р. на відзив відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2018р. проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві; у разі відхилення його доводів, просив задовольнити клопотання про зменшення суми штрафу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Матеріали справи містять копію типового договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р., який укладено між Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (нині Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (Постачальник), строком дії відповідно до додаткової угоди №3 від 01.07.2016р. до договору до 31.05.2017р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов’язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, розділу 1 договору Постачальник зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, найменування обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, що є його невід’ємною частиною (п.2.1 договору).

Поставка обладнання здійснюється у строки, видами транспорту зазначеними у специфікаціях та на умовах поставки, визначених у них у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010р. (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п.3.6 договору право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки обладнання.

За умовами п.4.1 договору постачання обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікаціях та включають усі податки, збори та інші обов’язкові платежі, а також вартість тари, упакування, маркування і інші витрати Постачальника пов’язані з поставкою обладнання.

Ціна на обладнання може бути змінена тільки за взаємним погодженням сторін шляхом внесення змін до цього договору. Зміна ціни після оплати обладнання не дозволяється (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено загальну суму договору як сумарну вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Оплата обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому договорі; оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору; датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору).

Як свідчить специфікація №1 від 23.06.2015р. до договору Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує автоцистерну пожежну АЦ-7,0-40(5401Н2)-155.01, 2015 року випуску, ГОСТ 12.2.037-78, ДСТУ-П-7291:2012р., у кількості 1 шт., загальною вартість 3 084 694,58грн., з урахуванням податку на додану вартість, графік поставки 29.03.2016р., виробник обладнання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина», обладнання постачається автомобільним транспортом на умовах поставки DDP – склад Покупця, вимог до комплектації, тарі та упакуванню немає, маркуванням є бирка з вказанням найменування обладнання у відповідності з ГОСТом.

Пунктами 5-7 специфікації сторони погодили такі умови оплати: 30%- передоплата, 70% - протягом 75-ти календарних днів від дати поставки. Перерахунку підлягає лише 70% вартості обладнання, у порядку, передбаченому п.7 даної специфікації; ціна обладнання у гривнях розрахована на підставі еквіваленту вартості обладнання у доларах США за офіційним курсом НБУ, який на 08.07.2015р. становить 21,700382 гривень за 1 долар США; у разі зміни Національним банком України на 00:00 дати оплати 70% вартості обладнання офіційного курсу долара США до гривні, по відношенню до курсу, приведеному у п.6 специфікації №1 від 23.06.2015р. до договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р., ціна та вартість обладнання підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватись автоматично та не вимагає додаткового погодження сторонами. У даному випадку пропорційно змінюються суми, які підлягають оплаті Покупцем та загальна сума договору у гривні, а також вартість обладнання у гривні. У разі зазначеної зміни курсу Постачальник при виставленні корегую чого рахунку самостійно проводить перерахунок вартості обладнання та сум, які підлягають оплаті на дату оплати наступним чином: Ц2= (0,7хЦ1хК2)/К1, де Ц2 – сума, що підлягає оплаті, Ц1 – сума платежу у гривні, зазначена у п.1 специфікації до договору, К2 – офіційний курс долара США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 дати оплати, К1 – офіційний курс долара США до гривні, який становить 21,700382гривень за 1 долар США за станом на 08.07.2015р. Постачальник зобов’язаний надати корегуючий рахунок, корегуючи видаткову накладну та розрахунок-корегування до податкової накладної.

Додатковою угодою №3 від 01.07.2016р. до договору внесено зміни до означеної специфікації у частині визначення графіку поставки та встановлено 120 днів з моменту попередньої оплати.

На виконання умов договору відповідачем 14.07.2016р. проведено платіж у розмірі 925 408,38грн., з призначенням платежу (мовою оригіналу): «предоплата за автоцистерна АЦ-7.0-40(5401Н2)-155.01 по договору 089ЛО/169 від 23.06.2015р. в том числе НДС», про що свідчить відповідна виписка по рахунку за 14.07.2016р.

Матеріали справи містять видаткову накладну №УП-01483 та товарно-транспортну накладну №37/03, із визначенням дати 01.03.2017р.

Згідно перелічених документів автомобільним транспортом позивача, пункт навантаження с.м.т.Ладан, у м.Маріуполь, одержувач відповідач, здійснено перевезення автоцистерни пожежної АЦ-7,0-40(5401Н2)-155.01, 2015 року випуску, ГОСТ 12.2.037-78, ДСТУ-П-7291:2012р., у кількості 1 шт., загальною вартість 3 084 694,58грн.

Дане обладнання отримано відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка на первинному документі, а саме підпис представника останнього скріплений штампом підприємства «Відділ обладнання м.Маріуполь».

Аналогічна відмітка міститься і на товарно-транспортному документі у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)».

Повноваження особи на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей на підставі договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р. підтверджено довіреністю №0296 від 24.02.2017р.

За визначеннями п.10 специфікації передбачено, що датою поставки є дата, зазначена у товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній з відміткою Покупця про отримання обладнання.

Як слідує з представлених позивачем документів, датою зазначеною у товаротранспортній накладній та видатковій накладній, з відміткою Покупця про отримання обладнання, є 01.03.2017р., визначення інших дат дані документи не містять.

Одночасно копія видаткової накладної №УП-01483, наданої відповідачем, містить штамп « 10 служба безпеки ПАТ «МК «Азовсталь» із датою 03.03.2017р., з огляду на, що останній вважає дійсною датою поставки обладнання саме цю дату.

Проте, з такими висновками відповідача суд не може погодитись.

По-перше, умовами договору передбачено, що датою поставки є дата, зазначена у товаротранспортній та видатковій накладних з відміткою про отримання. Поряд з відміткою про отримання, як на примірнику позивача, так і на примірнику відповідача, будь-якої дати, відмінної від дати 01.03.2017р., не міститься.

По-друге, згідно визначень термінів Інкотермс 2010 умови поставки DDP (Поставка зі сплатою мита…) означає, що продавець здійснює поставку, коли у розпорядження покупця надано товар, очищений від митних податків, необхідних для ввозу, на транспортному засобі, який прибув, готовим для розвантаження у названому місці призначення. Тобто, у межах спірних правовідносин, даний термін визначає виконання зобов’язання позивача з поставки товару, наданням його у розпорядження відповідача, що не потребує розвантаження товару постачальником, на транспортному засобі, у названому місці призначення.

Відтак, дане виключає передумову виконання позивачем обов’язку з поставки розвантаженням товару та прийняттям його на склад покупцем.

Отже, за наявності факту передання обладнання у розпорядження Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь», за відсутності визначення іншої дати отримання обладнання на обох примірниках товаротранспортної та видаткової накладних, ніж зазначена у них дата 01.03.2017р., відмітка служби безпеки відповідача на його примірнику видаткової накладної, не може мати доказову силу при встановленні дати поставки.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи відповідача в частині його тверджень щодо визначення фактичної дати поставки автоцистерни 03.03.2017р. та приходить до висновку про здійснення 01.03.2017р. позивачем поставки відповідачу товару обумовленого укладеним між сторонами договором.

Внаслідок цього, обов’язок передачі продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатніми та належними доказами здійснення передачі відповідачу товару в межах спірного договору.

Як вже було зазначено вище, п.5 специфікації до наведеного договору передбачає проведення відповідачем остаточного розрахунку у розмірі 70% протягом 75-ти календарних днів від дати поставки. При цьому, ця частина вартості товару обладнання підлягає перерахунку у порядку, передбаченому п.7 цієї специфікації.

Згідно дати, зазначеної у видатковій накладній №УП-01483 та товарно-транспортній накладній №37/03 (01.03.2017р.), датою відліку строку, протягом якого зобов’язання мало бути виконано є наступна за нею дата - 02.03.2017р.

Виходячи з встановленого строку належного виконання грошового зобов’язання з остаточної оплати поставленого товару та фактичної дати його поставки, відповідач повинен був розрахуватись за отримане обладнання не пізніше 15.05.2017р.

Відповідач, у свою чергу, посилаючись на п.7.5 договору, про відсутність підстав для стягнення залишку вартості поставленого обладнання, оскільки під час експлуатації автоцистерни пожежної виявлено скрити недоліки, які усунуто відповідачем лише 13.10.2017р. та 09.11.2017р. Даним також пояснено здійснення оплати залишкової вартості обладнання у розмірі 2 159 286,29грн. частково, а саме у розмірі 2 030 757,26грн.

Пункт 7.5 договору встановлює, що у разі порушення строків виконання Постачальником вимог Покупця про усунення виявлених недоліків (дефектів) обладнання, про до поставку, доукомплектування, заміну обладнання, про повернення Покупцю усіх понесених ним витрат та збитків, пов’язаних з поставкою обладнання неналежної якості (у т.ч витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини обладнання, усунення недоліків, оплаті послуг незалежної експертної оцінки), Постачальник сплачує неустойку у розмірі 0.3% від вартості неякісного Обладнання (невідшкодованих Покупцю витрат, збитків) за кожен день прострочення.

До виконання Постачальником зазначених вимог Покупець вправі відмовитись від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які Постачальник зобов’язаний повернути протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем на адресу Постачальника, указаному у цьому договорі.

Відповідачем представлено акти виконаних робіт від 13.10.2017р. та від 09.11.2017р., у яких зафіксовано проведення гарантійного ремонту.

Проаналізував дане положення договору, поряд із іншими його умовами, а також приписами ст.678 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про визначення даним пунктом договору підстав права відмови від оплати обладнання, які можуть мати місце при його прийнятті.

Проте, акт приймання-передачі автоцистерни пожежної АЦ-7,0-40(5401Н2)-155.01, 2015 року випуску, ГОСТ 12.2.037-78, ДСТУ-П-7291:2012р. у кількості 1шт згідно договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р., підписаний та скріплений печатками з обох сторін, свідчить про прийняття обладнання без зауважень щодо його технічного стану, комплектності та якості.

До того ж, доказів реалізації відповідачем права, наданого приведеним пунктом договору, суду не надано.

Інших підстав утримання грошових коштів, що підлягають сплаті позивачу судом не встановлено.

Отже, строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару за договором у відповідача відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України є таким, що настав.

У відповідності до п.5 приведеної вище специфікації 70% вартості товару обладнання підлягають перерахунку у порядку, передбаченому п.7 цієї специфікації, а саме у разі зміни Національним банком України на 00:00 дати оплати 70% вартості обладнання офіційного курсу долара США до гривні, по відношенню до курсу, приведеному у п.6 специфікації №1 від 23.06.2015р. до договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р. (тобто за станом на 08.07.2015р.), ціна та вартість обладнання підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватись автоматично та не вимагає додаткового погодження сторонами. У даному випадку пропорційно змінюються суми, які підлягають оплаті Покупцем та загальна сума договору у гривні, а також вартість обладнання у гривні.

Згідно з положеннями ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Як було встановлено вище, специфікацією №1 до договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р. визначено ціну обладнання у гривнях на підставі еквіваленту його вартості у доларах США за офіційним курсом НБУ, який на 08.07.2015р. становить 21,700382 гривень за 1 долар США.

Таким чином, враховуючи положення наведених норми матеріального права та умови договору поставки, сторони погодили вартість товару у залежності від курсу валюти на дату оплати.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як випливає з п.п.6, 7 специфікації №1 від 23.06.2015р., останній встановлює вирахування ціни обладнання у гривнях в еквіваленті вартості обладнання у доларах США суми та пов’язує з визначенням її на 08.07.2015р. за курсом 21,700382грн. за 1 долар США, та подальше коригування на дату оплати 70% вартості обладнання.

Зі змісту приведеної умови слідує встановлення обов’язку відповідача провести розрахунок, з урахуванням курсової різниці, яка становитиме з 08.07.2015р. на фактичну дату оплати рахунку.

Такий обов’язок відповідача розрахуватись, з урахуванням курсової різниці, не пов’язано з іншою подією, ніж дата платежу, а відтак, не вбачається підстав попереднього повідомлення про потребу у здійсненні цих дій або висунення позивачем вимоги чи складання актів/рахунків корегування.

Частина 2 п.7 означеної вище специфікації до договору визначає, що Постачальник зобов’язаний надати корегуючий рахунок, корегуючи видаткову накладну та розрахунок-корегування до податкової накладної. Разом з цим, у контексті узгоджених сторонами умов оплати товару, це є відображенням факту зазначеного вище розрахунку, що більше, у своїй мірі, потрібно для бухгалтерського обліку підприємства та податкового звітування.

Так, оскільки проведення платежів у гривні, з урахуванням зміни іноземної валюти по курсу Національного Банку України, не передбачає будь-яких передумов, за висновками суду, оплата, з врахуванням корегування, повинна бути проведена у дату її здійснення, отже, складання актів/рахунків корегування, як і їх направлення на адресу відповідача, та наступне схвалення, не зумовлюють настання вищезазначеного обов’язку.

Відтак, заперечення відповідача у цій частині відхилено судом, з огляду на приведені висновки.

Як встановлено вище, кінцевою датою оплати 70% вартості поставленого товару є 15.05.2017р.

Одночасно виписка по рахунку за 26.05.2017р. свідчить про здійснення відповідачем оплати за основні засоби (автоцистерна) згідно рахунку УП-01483 від 01.03.2017р.

Учасниками процесу рахунку УП-01483 від 01.03.2017р. суду не представлено.

Виходячи з пояснень позивача №502 від 22.11.2017р., дане посилання у призначенні платежу є посиланням на видаткову накладну №УП-01483 від 01.03.2017р.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, номер та дату документа, на якій міститься послання, відсутність доказів наявності інших правовідносин між сторонами щодо постачання обладнання – автоцистерни, керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає дані пояснення позивача та вважає проведену 26.05.2017р. оплату фактично на підставі видаткової накладної №УП-01483 від 01.03.2017р., тобто, як на виконання п.5 специфікації до договору в частині остаточного розрахунку за спірними зобов’язаннями, без посилань на іншу дату.

Виходячи з викладеного, відповідач 26.05.2017р. мав провести розрахунок за поставлений товар у розмірі 70% від його вартості, у порядку п.7 специфікації №1 від 23.06.2015р., у сумі 2 613 597,60грн., за наступним розрахунком згідно умов договору (беручи до уваги курс долару США по відношенню до гривні на 00:00год. дати оплати 26.05.2017р., який у 00:00год. дорівнює встановленому на 25.05.2017р.): (0,7 х 3 084694,58грн. х 26,266118грн.)/21,700382грн.

Таким чином, як вбачається з наведеного, що не спростовано відповідачем згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, не проведено розрахунок у сумі 582 840,34 грн. Наведене є порушенням статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи встановлене, розрахунки позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсності, а відтак позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково, у сумі 582 840,34 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору №089ЛО/169 від 23.06.2015р. сторони обумовили, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період.

За розрахунком позивача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України загальна сума 3% річних за прострочення основного зобов’язання становить 3 264,29грн. (нарахування здійснено за період з 16.05.2017р. по 25.05.2017р. на суму 2 159 286,21грн. (70% вартості обладнання за курсом долара США станом на 08.07.2015р.) та за період з 26.05.2017р. по 13.10.2017р. на суму 128528,95грн. (не оплачена частина вартості обладнання з 26.05.2017р.)).

Дослідив приведений розрахунок, підстави його застосування та базу основного зобов’язання, застосовану для нарахування 3% річних, судом встановлено, що 2 159 286,21грн. є грошовим вираженням 70% від вартості обладнання за станом на 08.07.2015р., 128 528,95грн. – різниця між фактично сплаченою 26.05.2017р. відповідачем сумою (2 030 757,26грн.) та 70% від вартості обладнання за станом на 08.07.2015р. (2 159 286,21грн.).

Беручи до уваги викладені вище висновки суду, а також зважаючи на наявність застосованих сум основного боргу у період визначений позивачем, такий розрахунок не суперечить дійсним обставинам справи та приймається, дотримуючись меж заявлених позовних вимог.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 15 886,17 грн. (нарахування здійснено за період з 16.05.2017р. по 25.05.2017р. на суму 2 159 286,21грн. (70% вартості обладнання за курсом долара США станом на 08.07.2015р.) та за період з 26.05.2017р. по 13.10.2017р. на суму 128528,95грн. (не оплачена частина вартості обладнання з 26.05.2017р.) із застосуванням 0,04% від суми заборгованості).

Дослідив приведений розрахунок та приписи п.7.2 договору, суд не вбачає наявності складової для застосування означеної відповідальності стосовно суми 2 159 286,21грн. за період з 16.05.2017р. по 25.05.2017р., оскільки у цей час немає місце прострочення, що становить більш ніж 30 календарних днів строку оплати.

Беручи до уваги викладені вище висновки суду, а також зважаючи на наявність застосованої суми основного боргу у розмірі 128528,95грн. у період з 16.05.2017р. по 13.10.2017р., та щодо цієї суми має місце прострочення понад 30 календарних днів строку оплати, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, розмір пені, що підлягає стягненню становить 7763,15 грн. із застосуванням 0,04% від суми заборгованості, оскільки розмір подвійної облікової ставки Національного банку України перевищує 0,04% від суми заборгованості.

У задоволенні клопотання відповідача про зобов’язання позивача надати обґрунтований розрахунок пені та 3% річних судом відмовлено, адже такий є наявним у матеріалах справи.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 80% від суми, що підлягає стягненню з відповідача слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов’язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 7763,15 грн.

За висновками суду, оцінив надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем, оскільки в результаті здійсненого судом перерахунку розмір нарахованої пені менший, ніж заявлено позивачем, як і розмір встановлених сум інфляційних витрат та 3% річних, по-друге, не вбачається обставин, які зумовлюють надмірність нарахованої штрафної санкції та за яких можливе зменшення розміру пені у цьому конкретному випадку.

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина», смт.Ладан Прилуцького району Чернігівської області, у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За цих підстав у задоволенні клопотання відповідача про покладення судових витрат на позивача у повному обсязі відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина», смт.Ладан Прилуцького району Чернігівської області, до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 638662,30 грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 619 511,84грн., пені у розмірі 15 886,17грн. та 3 264,29грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Леплорського, буд.1, ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт.Ладан, вул.Миру, буд.100А, ЄДРПОУ 33742637, р/р №26005300066627 в ТВБ №10024/0311 філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553) 593867,78 грн., у тому числі 582 840,34 грн. суми основного боргу, 3264,29 грн. 3% річних, 7763,15 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 8908,02 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У судовому засіданні 17.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2018р.

Суддя О.В. Кротінова