Постанова № 71672761, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/38488/16ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/662 /2018

Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Юрчуку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» - Вакулік Яни Ігорівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року,

встановила:

27.10.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» ( далі - ТДВ "СТ "Домінанта") про стягнення страхового відшкодування, пов'язаного з витратами на поховання, в сумі 14 616 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 травня 2014 року, близько 15 години 26 хвилин, водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «АUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у м. Києві по пр. Палладіна в напрямку руху до вул. Стеценка біля електроопори №5, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла 01.06.2014 р.

В результаті наслідків вищевказаного зіткнення йому було заподіяну матеріальну шкоду, що полягає у понесенні ним витрат на поховання сестри ОСОБА_6 у розмірі 16 650 грн.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснює експлуатацію транспортного засобу «АUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована ТДВ "СТ "Домінанта" відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9360274.

26.07.2016 року відповідачу було подано необхідний пакет документів для виплати страхового відшкодування понесених витрат на поховання, проте останній відмовився від виконання покладеного на нього Законом України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ТДВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_3 14 616 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з витратами на поховання, та 3000 грн. витрат на правову допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ТДВ "СТ "Домінанта", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в м. Києві від 06 жовтня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст.286 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до замісту вказаної постанови, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля " АUDI", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 з технічної точки зору, шляхом застосовування екстреного гальмування, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 Причинний зв'язок між порушенням ПДР України водієм ОСОБА_5 та наслідками ДТП відсутній, в зв'язку з відсутністю самих порушень вимог ПДР у діях водія ОСОБА_5

Судом першої інстанції не враховано, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 настала та випадок, який стався з сестрою позивача, є страховим у відповідності до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (а.с.131).

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в ній докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми ( страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правові відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.27.1 ст.27 цього Закону, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.27.4 ст.27 цього Закону, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2014 року між ОСОБА_8 та ТДВ «СТ «Домінанта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АС/9360274), за умовами якого страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля «АUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 11.01.2014 р. до 10.01.2015 р. включно.

11 травня 2014 року, приблизно о 15 год.26 хв., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правові відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю потерпілого.

Так, 11 травня 2014 року, ОСОБА_5, керуючи автомобілем «АUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по пр. Палладіна в напрямку руху вул. Стеценка в м. Києві, біля електроопори №5, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.

Постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в м. Києві від 06 жовтня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080004035 від 13 травня 2014 року за ч. 2 ст.286 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.

На підставі зібраних в кримінальному провадженні доказів встановлено, що механізм виникнення даної ДТП полягає в тому, що вона виникла не в результаті неправомірних односторонніх дій водія ОСОБА_5, а в результаті порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог п.п.1.3, 1.5, 4.7, 4.14 а), 4.14 б), 4.14 г) ПДР України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Причинний зв'язок між порушеннями вимог ПДР України водієм ОСОБА_5 та наслідками ДТП відсутній, в зв'язку з відсутністю самих порушень вимог ПДР у діях водія ОСОБА_5

Судом встановлено, ОСОБА_3 поніс витрати на поховання своєї сестри ОСОБА_6 на загальну суму 16 650 грн., які відповідачем відшкодовані не були. У зв'язку з оплатою правової допомоги фахівців в галузі права позивач поніс судові витрати в розмірі 3000 грн.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди у розмірі, що не перевищує ліміту страхового відшкодування в сумі 14 616 грн., суд першої інстанції виходив положень ст. 1187 ЦК України та відсутності доказів того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовою застосування вказаної норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилами генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Стаття 1187 ЦК України відноситься до спеціального делікту, який передбачає особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподiювача, а на іншу вказану у законі особу та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподiювача.

Стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на те, що шкоду було завдано джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, відповідальність за її завдання покладається незалежно вiд вини заподiювача.

Доводи апеляційної скарги що подія, яка відбулася, не є страховим випадком, а тому у страховика не виник обов'язок по її відшкодуванню, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів правильно встановив характер правовідносин у справі та обґрунтовано виходив з того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність без вини.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» - Вакулік Яни Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: