Рішення № 71672205, 11.01.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1490/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 25 березня 2006 року, про що у Мужіївській сільській раді, Берегівського району, Закарпатської області, зроблений актовий запис за № 1 (а.с. 6). У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до його повноліття, зазначивши, що спільне життя з відповідачем у неї не склалося. Вже вісім років сторони проживають окремо, позивачка має вже іншого громадянського чоловіка, від якого народила дитину, тому шлюб між ними слід розірвати. Також позивачка зазначила, що відповідач більше дев’яти років не турбується їхньою спільною дитиною, матеріально його не утримує, у зв’язку з цим просила стягувати з відповідача аліменти в її користь на утримання сина.

02 серпня 2017 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини, зазначивши що дійсно у 2009 році позивачка покинула його, забравши із собою малолітнього сина. Згодом вона почала жити з чоловіком у цивільному шлюбі, від якого народила дитину. Однак нещодавно позивачка за первісним позовом покинула цивільного чоловіка та почала жити з іншим чоловіком, від якого також чекає дитину. При цьому їхнього спільного сина з позивачкою, остання залишила у своєї сестри, оскільки її співмешканець не хоче його виховувати. Дізнавшись про це, він, відповідач вирішив забрати сина до себе, однак позивачка відмовляється віддавати його.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, позивачка подала заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні (а.с. 85-86).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 83).

Представник органу опіки і піклування ОСОБА_3 РДА в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви просив провести розгляд справи без його участі (а.с. 69).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України cуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стало не можливим. Обставини, які склалися під час подружнього життя – відсутність взаєморозуміння, суперечать їх інтересам та інтересам їхнього сина.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення неюповноліття.

Подружжя має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, враховуючи, що позивачці потрібно утримувати малолітню дитину, те, що відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до його повноліття.

Отже, первісний позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, слід задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Встановлено, що сторони не дійшли згоди про місце проживання їхнього малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно висновку ОСОБА_3 райдержадміністрації, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. З його слів – працює за кордоном. Малолітній ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір’ю, позивачкою за первісним позовом, за адресою с. Галабор, вул. Велика, 53, Берегівського району. Житлово-побутові умови проживання останніх є добрі, також є належні умови для проживання та виховання дитини. Позивачка за первісним позовом працює у кафе с. Галабор. Малолітній ОСОБА_4 виявив бажання проживати разом зі своєю матір’ю – ОСОБА_1. Крім цього, встановлено, що батько дитини, відповідач ОСОБА_2, впродовж девяти років матеріально не підтримував свого сина, окрім разових покупок деякого одягу. Виняткові обставини, які б мали місце та підставу для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 не з матір’ю, а з батьком – відсутні. Отже, ОСОБА_3 райдержадміністрація, як органу опіки та піклування вважає, що малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 має проживати зі своєю матір’ю ОСОБА_1 (а.с. 70-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч.ч. 3, 4 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі наведеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів про його самостійний заробіток, того, що позивачка за первісним позовом веде аморальний спосіб життя, та також те, що малолітній ОСОБА_4 виявив бажання проживати зі своєю матір’ю, яка створила належні умови для проживання та виховання дитини, тому суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 265, 267, 268, 352, 354, 355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст.ст. 112, ч. 2 ст. 160, ч. 1, ч. 2 ст. 161, ч. 2, 180, ч. 2 ст. 182 СК України,

рішив:

Первісний позов - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 25 березня 2006 року, про що у Мужіївській сільській раді, Берегівського району, Закарпатської області, зроблений актовий запис за № 1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 липня 2017 року і до повноліття дитини.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 районна державна адміністрація, яка розташована за адресою м. Берегове, вул. Мукачівська, 6, Закарпатської області, код ЄДПРОУ 04053708, про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8.