Ухвала суду № 71670755, 16.01.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/205/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Литвиненко Н.В., Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, представників потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України..

Прокурор звернувся з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючи тим, що метою даного виду запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_2 обвинувачується за надання службовій особі неправомірної вигоди матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності, вчиняв тиск на свідків. ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає в іншій області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє. Обвинувачені є військовослужбовцями, мають доступ до зброї й боєприпасів, у зв’язку з чим, в разі обрання більш м’якого запобіжного заходу можуть продовжити свою злочинну діяльність, а також здійснювати вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження або виїхати за межі України, а тому існують ризики переховування останніми у такий спосіб від суду.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого вказано, що санкції статей, за якими обвинувачується останній передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі. Також маються відомості про здійснення ОСОБА_4 погроз й впливу на свідків, спонукання їх до дачі неправдивих показів. З метою ухилення від суду обвинувачений може намагатися виїхати на окуповану територію де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Додатково зазначено, що у СВ Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП України в Донецькій області проводиться досудове розслідування за фактом вчинення відносно прокурора Військової прокуратури Маріупольського гарнізону невідомими особами нападу з погрозами, пов’язаними з виконанням ним функцій процесуального керівництва по вказаному кримінальному провадженню.

Відтак, є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали подання прокурора, вважаючи їх обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити на більш м’який запобіжний захід. Посилалися на те, що наведені прокурором ризики не обґрунтовані, не підтверджені доказами, зокрема порушення покладених на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу обов’язків, втеча за межі країни чи доступ до зброї. Крім того, прокурором порушено процесуальні норми щодо порядку подання клопотання та стадії розгляду. Також зазначали, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях вказує, що кожного разу суд зобов’язаний перевірити баланс між інтересами суспільства і інтересами особи, зокрема інтереси особи є важливішими ніж інтереси суспільства.

Крім того, захисник ОСОБА_8 звернулася до суду та просила розглянути питання щодо повернення суми застави внесеної за ухвалою Краматорського міського суду Донецької області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, посилаючись на те, що останній знаходиться під вартою і таким чином запобіжний захід у виді застави до нього не застосовується.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_10 також заперечували проти продовження строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що прокурором порушено процесуальні вимоги щодо подання клопотання, а додані додатки до нього не стосуються особи обвинуваченого та не свідчать про наявність ризиків. Також зазначили, що ОСОБА_3 має стійки соціально зв’язки і лише тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути єдиною підставою для обрання обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу, а тому в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6 вважали заявлене прокурором клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Також зазначили, що на досудовому розслідуванні прокурор неодноразово звертався з аналогічним клопотанням, однак слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення. Наведені стороною обвинувачення ризики вважають надуманими та нічим не підтвердженими. Жодного доказу порушення ОСОБА_4 зобов'язань пов'язаних з відбуванням домашнього арешту та впливу і залякування свідків не представлено, а інші наведені прокурором ризики є надуманими.

Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно із ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Враховуючи практику ЄСПЛ, відповідно до якої водночас із визначеннями даних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання і продовження застосування таких запобіжних заходів одночасно визнається неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК України.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, що може спонукати обвинувачених до втечі. ОСОБА_2 обвинувачується за надання службовій особі неправомірної вигоди матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності, вчиняв тиск на свідків. ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає в іншій області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє. Також по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей. Є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Сторона захисту в своїх промовах наполягала, що прокурором не доведено ризики, тобто ймовірність настання негативних наслідків, а представлені докази є лише припущенням.

Однак, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Наявність міцних соціальних зв’язків ОСОБА_3 та попередніх заслуг перед державою ОСОБА_2 не можуть слугувати підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, оскільки не спростовують існування наведених ризиків.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, слід врахувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, сім’ї, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства. В той же час, суд виходить з допустимості, що обвинувачений може впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження і таким чином негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, отже ризики продовжують існувати і на теперішній час.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення суми застави внесеної за ухвалою Краматорського міського суду Донецької області відносно ОСОБА_2, суд вважає передчасним, оскільки дане питання може бути вирішено під час прийняття судом рішення по справі та відповідно до вимог ст.182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 194,199, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора Сластіна М.С. про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 16 березня 2018 року включно.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 16 березня 2018 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає в смт.Мангуш Мангушського району Донецької області, вул. Горького, буд.29-а, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов’язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з,явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд;

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з,являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов’язків покладених судом строком до 16 березня 2018 року включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про повернення суми застави - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: Ю.О. Матвєєва