Рішення № 71670544, 18.01.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4810/17

Провадження № 2-а/229/21/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

14 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області (далі УПФУ в м.Дружківці Донецької області), в якому просила визнати протиправними дії УПФУ в м. Дружківці Донецької області щодо припинення виплати їй з 01 травня 2016 року пенсії, зобов'язати УПФУ в м. Дружківці Донецької області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 01 травня 2016 року, зобов'язати УПФУ в м .Дружківці Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду та покласти судові витрати на відповідача. В обґрунтування свого позову посилається на те, що з 2000 року вона здобула право на отримання пенсії за віком. До липня 2014 року позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м. Красний Луч Луганської області. У зв’язку з проведенням АТО вона змінила місце проживання, зареєструвалася яв внутрішньо переміщена особа в м. Дружківці по вул. Сметаніна, 21, і з жовтня 2015 року була взята на облік в УПФУ в м. Дружківці Донецької області. З цього часу відповідач нараховував їй пенсію, але з травня 2016 року припинив її виплату. У відповіді від 28 листопада 2017 року відповідач зазначив, що з 01 травня 2016 року пенсійну виплату було призупинено. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, просить задовольнити її позов у повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її присутності (а.с.14).

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що з травня 2016 року нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 були припинені на підставі злиття баз з УСЗН Дружківської міської ради, відповідно до інформації з яких була припинена чинність довідки ОСОБА_2 про взяття на облік як ВПО. Представник позивача просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до інформації УСЗН Дружківської міської ради від 28 грудня 2017 року, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Довідка № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2015 року була перенесена до архіву 20 травня 2016 року, у зв’язку з закінченням терміну дії довідки 01 квітня 2016 року. (а.с. 27).

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року на підставі закінчення терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та непідтвердження її місця перебування.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі – Закон № 1706-VII).

Згідно зі статтею 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі – Закон №1058), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону №1058.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з травня 2016 року ОСОБА_2 припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні, як соціальній, правовій державі, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов’язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01 травня 2016 року виплати пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати його поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відстрочку сплати судового збору. Відстрочено сплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 640,00 грн. при зверненні до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області до ухвалення судового рішення у справі.

В частині ч.1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача, то з урахуванням вимог ч.1 ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн. з управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такі дії є правом суду, а не обов'язком, а тому суд вважає, що таке зобов’язання не є необхідним в даній справі, і в задоволенні цієї частини позову суд вважає за необхідне відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 94, 139, 382, 242 КАС України, суд

постановив:

позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області щодо припинення з 01 травня 2016 року виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 травня 2016 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області (ЄДРПОУ 23179481, юридична адреса: Донецька область, м. Дружківка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 40) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 січня 2018 року.

Суддя: С. О. Рагозіна