Рішення № 71670400, 18.01.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.01.2018 227/3957/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря: Верній М.Г.,

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі Добропільське об’єднане управління ПФУ Донецької області ) про визнання дій відповідача щодо не зарахування їй до стажу роботи на посаді державного службовця періоду її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року. Просить скасувати рішення начальника Добропільського об’єднаного управління ПФУ в Донецькій області № 3451 від 29 листопада 2017 року про відмову в призначенні пенсії в частині не зарахування до стажу роботи на посаді державного службовця періоду її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року. Зобов’язати відповідача зарахувати вищевказані періоди до пільгового стажу та повторно розглянути її заяву про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3451 від 29 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території. З 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року працювала старшим секретарем Петровського районного суду м.Донецька. 25 червня 2015 року на підставі наказу №105-к від 25 червня 2015 року звільнена з посади у зв’язку з переведенням до Добропільського міськрайонного суду Донецької області. На підставі наказу №21-к від 26 червня 2015 року призначена за переведенням на посаду судового розпорядника Добропільського міськрайонного суду Донецької області. 10 серпня 2016 року призначена за переведенням на посаду секретаря суду відповідно до ст. 32 КЗпП, звільнена із займаної посади 28 вересня 2017 року, за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Рішенням відповідача від 29 листопада 2017 року №3451 їй відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку з відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі, оскільки не зараховано періоду її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року, тому що запис в трудовій книжці про даний період не завірений печаткою підприємства.

У зв’язку з проведенням бойових дій в Донецькій області, з метою уникнення загрози життю працівників та відвідувачів суду Петровський районний суд м.Донецька, вимушений був тимчасово призупинити свою роботу. Згідно довідки наданої в.о. голови Петровського районного суду м.Донецька, засвідчити документи печаткою суду немає можливості, оскільки вона вилучена членами терористичної операції у вересні 2014 року. А тому відсутня можливість завірити відповідні записи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пославшись на доводи й аргументи, що відповідають викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Також пояснила, що записи в трудовій книжці позивача зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, тобто відсутні печатка підприємства.

В судове засідання, яке призначене на 18 січня 2018 року учасники процесу не з’явились, хоча були належни чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки.

Врахувавши вище наведене, суд вважає за можливе розглянути справу в відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника відповідача, оцінивши наявні в справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач проживає у м. Добропілля та має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, що підтверджується довідкою від 07 листопада 2014 року №1422000712. (а.с.9)

29 вересня 2017 року позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Рішенням Добропільського об’єднаного управління ПФУ в Донецькій області № 3451 від 29 листопада 2017 року відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв’язку з відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі. (станом на 01 травня 2016 року – 10 років). Відмова обґрунтована тим, що для призначення пенсії заявником надано трудова книжка в якій міститься періоди роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року старшим секретарем суду Петровського районного народного суду м.Донецька, який в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не завірений печаткою. Довідки на підтвердження стажу роботи на посадах державного службовця за вказаний період заявницею не надано. (а.с.12)

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3 серії БТ-І № 4263980, позивач 21 вересня 1987 року прийнята старшим секретарем суду Петровського районного народного суду м.Донецька на підставі наказу №33 від 21 вересня 1987 року. 25 червня 2015 року звільнена з посади старшого секретаря суду Петровського районного суду м.Донецька в зв’язку з переведенням до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП. Запис здійснений на підставі наказу № 105-к від 25 червня 2015 року. (а.с.13-14)

Судом встановлено, що запис в трудовій книжці про звільнення з посади старшого секретаря суду Петровського районного суду м.Донецька 25 червня 2015 року засвідчений підписом голови Петровського районного суду м.Донецьк. Відбиток печатки відсутній.

Як пояснила позивач та підтверджується довідкою в.о. голови Петровського районного суду м.Донецьк засвідчити документи печаткою Петровського районного суду м.Донецька не видається можливим, оскільки вона вилучена членами терористичної операції в вересні 2014 року. (а.с.19)

Наказом в.о. голови Петровського районного суду м.Донецька №105-к від 25 червня 2015 року звільнено ОСОБА_1 – старшого секретаря Петровського районного суду м.Донецька з займаної посади – 25 червня 2015 року в зв’язку з переведенням до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України. (а.с.17)

Наказом керівника апарату Добропілсьького міськрайонного суду від 26 червня 2015 року №21 ОСОБА_1 призначено за переведенням на посаду судового розпорядника Добропільського міськрайонного суду Донецької області, за її згодою, з 26 червня 2015 року, відповідно до статті 32 КЗпП України. (а.с.18)

На підставі наказу керівника апарату Добропільського міськрайооного суду від 18 вересня 2017 року №26-к позивача звільнено з займаної посади 28 вересня 2017 року, за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Ст.38 КЗпП України. (а.с.20)

Як вбачається з листа ТУ ДСА України від 06 жовтня 2017 року №03-1178/17 у зв’язку з проведення бойових дій в Донецькій області, з метою уникнення загрози життю працівників та відвідувачів суду Петровський районний суд м.Донецька, вимушений був тимчасово призупинити свою роботу. (а.с.22)

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 виплати здійснювались по коду, який відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (наказ Мінфіну від 14.04.2015 р. №435) відповідає - Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності страхового стажу - для чоловіків не менше 35 років, для жінок - не менше 30 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років.(а.с.23-25)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ст. 18 цього Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі Закон №3723-XII), зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII).

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII, втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

При цьому, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з системного аналізу вищевказаних положень Закону № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) займали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Відповідні категорії посад державної служби, робота на яких зараховуються до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до умов Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ визначені ст.25 цього Закону. Цією ж статтею передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно з ч. 1,2 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач звернувшись з заявою про призначення пенсії надала необхідний пакет документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу України", маючи при цьому необхідний стаж державної служби, а отже у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.

Виходячи зі змісту норм ст. 48 КЗпП України, заповнення та ведення трудової книжки проводиться власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Натомість згідно п. 23 Порядку, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Проаналізувавши вище зазначені норм, суд приходить до висновку, що відсутність печаток у трудовій книжці на записі про звільнення не може ставитися у провину позивачу та бути підставою для не зарахуванням цих періодів роботи до пільгового стажу так як саме роботодавець несе обов'язок правильного заведення та подальшого ведення трудових книжок.

Крім того, суд зазначає, що записи про прийняття на роботу та присвоєння рангу державного службовця у вказаний період засвідчений підписом голови суду та скріплені печатками.

Також судом встановлено, що неможливість засвідчити печаткою записи в трудовій книжці про звільнення обумовлені об’єктивними причинами, зокрема, печатка Петровського районного суду м.Донецька вилучена членами терористичної операції так званої ДНР у вересні 2014 року.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо). З наведеного вище вбачається, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність скріплення печатки запису про звільнення не може піддавати сумніву в зайнятті посади державного службовця протягом спірного періоду та не може нівелювати відповідних записів про трудову діяльність і таким чином позбавляти позивача права на отримання пенсії, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

У ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" задекларовано, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом внутрішньо переміщеним особам. На думку суду, ситуація позивача є якраз такою проблемою, про яку йдеться в цьому Законі, оскільки останній як людина, громадянин України, в силу не залежних від нього обставин фактично опинився кинутим державою напризволяще із-за неможливості виконання вимог про заповнення оригіналів документів.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновків про обґрунтованість позовних вимог та помилковості висновків відповідача щодо наявності підстав для відмови у призначенні пенсії позивачеві, які підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача, про необхідність надати довідки підтверджуючі вище вказані періоди роботи, то суд також вважає дане твердження безпідставним з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

І лише у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.(п 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637).

Тобто, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стаж, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Тобто, вимога про надання уточнюючих довідок на підтвердження необхідного трудового стажу є неправомірною.

Отже, суд приходить до висновку, що наявність стажу роботи ОСОБА_1 на посаді державного службовця в період роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року, з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 77, 257, 244-246, 262, 263, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов’язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати дії Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді державного службовця періоду її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року неправомірними.

Скасувати рішення начальника Добропільського об’єднаного управління ПФУ в Донецькій області № 3451 від 29 листопада 2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року на посаді старшого секретаря Петровського районного суду м.Донецька та повторно розглянути її заяву від 29 вересня 2017 року з урахуванням стажу державної служби за період її роботи з 21 вересня 1987 року по 25 червня 2015 року на посаді секретаря суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області в користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.С. Мацишин

18.01.2018