Ухвала суду № 71669589, 18.01.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2555/14-к

Провадження № 1-кс/496/50/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Дигуляр А.С.,

прокурора – Прушинський В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області заяву судді Біляївського районного суду Одеської області Горяєва Ігора Миколайовича про самовідвід, -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2017 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яке раніше перебувало в провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., після проведення повторної комплексної судової медико - автотехнічної експертизи, а також судової транспортно- і трасологічної та авто технічної експертизи та надано висновки експерта.

14 грудня 2017 року справу було передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу у зв’язку з закінченням повноважень судді Галич О.П.

Автоматизованою системою документообігу суду 14 грудня 2017 року справу було розподілено та передано для розгляду судді Горяєву І.М.

11 січня 2018 року у судовому засіданні суддя Біляївського районного суду Одеської області Горяєв Ігор Миколайович оголосив заяву про самовідвід.

Дослідивши заяву про самовідвід судді, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. (ч.1 ст.80 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається:

1)реєстр матеріалів досудового розслідування;

2)цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;

3)розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297'1 цього Кодексу);

4)розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5)довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувальний акт надійшов до суду зі всіма доказами по справі в порушення п. 5 ст. 291 КПК України, крім того 12.12.2017 року до Біляївського районного суду Одеської області було повернуто вказане вище кримінальне провадження після проведення повторної комплексної судової медико-автотехнічної експертизи з усіма доказами, а також судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи, та надано висновки експерта.

Відповідно до ст. 6 «Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина» (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Фей проти Австрії» Європейського суду з прав людини вказав, що об'єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Практика Європейського суду свідчить, що право на безсторонній суд включає як об'єктивні, так і суб'єктивні елементи (рішення у справах «П'єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 р.; «ОСОБА_2 проти Бельгії» від 26.10.1984 р.). Об'єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів. (приміром, легітимність складу суду).

Другий критерій це критерій суб'єктивної безсторонності, тобто відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено інше. У сторін мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Також згідно практики Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви про самовідвід.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до супровідних листів, суддею Горяєвим І.М. повернуто відповідно до змісту супровідних листів матеріли справи за належністю, які не підпадають під перелік ч. 4 ст. 291 КПК України а саме: захиснику ОСОБА_3, представнику потерпілого – ОСОБА_4, Іллічівської місцевої прокуратурі.

Таким чином, з метою виключення обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, вважаю доцільним задовольнити заяву про самовідвід.

Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Біляївського районного суду Одеської області Горяєва Ігора Миколайовича про самовідвід у кримінальній справі № 496/2555/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Буран В.М.

18 січня 2018 року