Вирок № 71667462, 17.01.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/472/17

провадження № 1-кп/136/18/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

при секретарі Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020200000064 від 04.03.2017 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого останній раз - 02.12.2016 року Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ст.395 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора Міхаілідіса М.В.,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 біля 10 години 00 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу через відчинену хвіртку проник на територію домогосподарства ОСОБА_2, яке розташоване в АДРЕСА_2. Перебуваючи на території вказаного господарства, ОСОБА_1 помітив алюмінієве доїльне відро, яке знаходилось біля житлового будинку. У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, здійснив крадіжку вказаного алюмінієвого доїльного відра, яке належить ОСОБА_3, вартість якого 269,46 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_3, матеріальної шкоди на суму 269, 46 грн.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

Крім того, ОСОБА_1 02.03.2017 року близько 07 години 00 хвилин, шляхом вільного доступу через відчинену хвіртку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник на територію домогосподарства ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_3. У подальшому, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає таємно, повторно здійснив крадіжку брухту чорного металу загальною вагою 47 кг., належного ОСОБА_4, ринкова вартість якого складала 182,36 грн. Викраденим ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 182, 36 грн.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

Крім того, ОСОБА_1, ухвалою Липовецького районного суду від 30.03.2016 було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, та встановлено наступні обмеження: 1) заборонити вихід з будинку з 22 години 00 хвилин вечора до 6 години 00 хвилин ранку наступного дня, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; 2) заборонити відвідувати кафе та інші заклади торгівлі, де продаються спиртні напої на розлив з метою їх розпивання та придбання, за винятком купівлі продуктів харчування; 3) заборонити виїзд з території району без дозволу керівництва Липовецького відділення поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; 4) з'являтись на реєстрацію до Липовецького відділення поліції Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області в кожну першу суботу місяця до начальника сектора Липовецького відділення поліції, а в разі його відсутності до інспектора чергового Липовецького відділена поліції Немирівського відділу ГУНП у Вінницькій області з 09 години 00 хвилин до 11 години 00 хвилин.

З вказаними обмеженнями ОСОБА_1 був у встановленому законом порядку письмово ознайомлений. В подальшому, діючи умисно, з метою ухилення від встановлени х законом обмежень, без поважних на те причин та без повідомлення керівництва Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області, 07.03.2017 ОСОБА_1, самовільно залишив обране ним місце проживання, а саме: домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та виїхав за межі Липовецького району до м. Чернігів, Чернігівської області, де перебував до 17.03.2017 та переховувався у своєї дружини від працівників поліції. Маючи можливість повідомити керівництво Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області про зміну свого місця проживання, ОСОБА_1, цього не зробив, тим самим ухилився від встановленого йому адміністративного нагляду.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування було кваліфіковано за ст.395 КК України, тобто порушення правил адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав за обставин вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись з кваліфікацією вчинених ним діянь, у вчиненому щиро розкаявся.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість та, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом також встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не має сумніву у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.349 КПК України.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 щодо викрадення майна по епізодах від 01.03.2017 та 02.03.2017, тому його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

Також, суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 395 КК України, тобто порушення правил адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, відповідно до положень ст.12 КК України, два з яких, передбачені ч.2 ст.185 КК України є злочинами середньої тяжкості, злочин, передбачений ст.395 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості; особу винного, а саме: ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий; за місцем проживання характеризується з негативної сторони, на що вказує довідка видана Липовецькою міською радою Липовецького району; непрацюючий; на обліку в лікаря психіатра та в наркологічному кабінеті не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкціями частин статей, за якими інкриміновано його діяння, із застосуванням ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст.100, 124 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.72 КПК України, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання за даним вироком строк попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження, у межах якого до нього було застосовано попереднє ув'язнення, застосувавши ч.1 ст.72 КК України, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а саме: з 06.12.2016 по день набрання вироком законної сили.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, вважає за необхідне залишити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 без змін у вигляді тримання під вартою, оскільки останній ухилявся від суду, що може свідчити про те, що він може ухилятись від відбування призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65, 66, 67 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2(два) роки.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.395 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці.

На підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з 06.12.2017, зарахувавши йому в строк відбуття покарання за даним вироком строк перебування у слідчому ізоляторі з 06.12.2017 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Речові докази повернуті на зберігання потерпілим залишити в їх розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчого дослідження в сумі 396 гривень 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Д.Т. Кривенко