Ухвала суду № 71666850, 18.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Ухвала іменем україни 18 січня 2018року м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого Остапука В. І.,

суддів: Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Корзаченка В. М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року щодо останнього,

в с т а н о в и в :

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року касаційну скаргу захисника, у зв'язку з недотриманням вимог статей 427, 436, 438 КПК України залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 1 параграфу 3 Розділу 4 вказаного Закону касаційна скарга захисника Корзаченка В. М. була передана на розгляд колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

У межах наданого судом строку захисник Корзаченко В. М. надіслав до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу. Проте недоліки, на які йому наголошував суд касаційної інстанції у своїй ухвалі, захисник в повному обсязі не усунув.

Так, як вбачається із змісту уточненої скарги захисник повторно заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, також не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Разом з цим, за змістом скарги, свою позицію щодо суворості призначеного засудженому покарання захисник пов'язує із неправильним, на його думку, застосуванням ст. 65 КК України. Незважаючи на це, стороною захисту не зазначено обґрунтування саме неправильного застосування згаданої норми права (з урахуванням дискреційних повноважень суду), а також не викладено обґрунтування явної несправедливості заходу примусу, як це встановлено у ст. 414 КПК України. Отже, немає й обґрунтування заявленої вимоги про зміну судових рішень на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу. При таких обставинах, згідно з ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на касаційне оскарження.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 3.10.2017 року № 2147-VIII), суд

п о с т а н о в и в :

Повернути касаційну скаргу захисника Корзаченка В. М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року щодо останнього, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і :

В. І. Остапук Н.В. Білик Л.Ю. Кишакевич